КИЇВ (QHA) -

Новий президент Європарламенту Антоніо Таяні, обраний 17 січня,  є досвідченим італійським політиком, якого впізнають в його рідній Італії, і водночас зовсім нечасто — в інших країнах Європи. Він не досить публічний та харизматичний. Але, незважаючи на це, його біографія та політичний багаж справді становлять значний інтерес, зокрема і для України, яка перебуває в активній фазі інтеграції із Європейським Союзом.

Професійна журналістика була поштовхом у житті Антоніо Таяні, а піком журналістського шляху була посада керівника римської редакції газети «Il Giornale», що належить родині Сільвіо Берлусконі. Після цього доля тісно пов’язала життєві шляхи Таяні та Берлусконі.

Антоніо Таяні — один із засновників політичної партії «Вперед, Італія» (Forza Italia), яка одразу після заснування 1994 року стала провладною у політичному житті країни. Разом із Сільвіо Берлусконі Антоніо Таяні будував політичні структури партії паралельно із медіахолдингом родини Берлусконі  Фінінвест, фінансово підтримував партію.

1994 року Таяні був обраний до Європарламенту, де і представляв фракцію своєї партії. З того часу він обіймав різні посади, був представником Італії у Єврокомісії, з 2008 року Єврокомісар з питань транспорту, з 2010 року Єврокомісар із промисловості та підприємництва.

Таяні досить добре знайомий з Україною в рамках переговорів та підписання «Спільної заяви про співпрацю в галузі розширення дії супутникових систем функціонального доповнення EGNOS на територію України між урядом України та Європейською Комісією» 2013 року, яка передбачала фінансову допомогу на покращення супутникового покриття у розмірі 5 млн євро.

Його позицію стосовно України підтверджують висловлювання у ЗМІ  євроінтеграція України до ЄС, проте без шкоди для геополітичних та економічних інтересів самого Союзу.

В Європарламенті він є віце-президентом Європейській Народній Партії. Схоже, що членство в ЄНП є одним із факторів, який тримав його в рамках «проукраїнської» позиції.

ЄНП має давні партнерські відносини з Блоком Юлії Тимошенко, а також, на пізнішому етапі, із Блоком Петра Порошенка. ЄНП також характеризується стійкою позицію в питаннях розвитку сильного Євросоюзу та боротьбою із деструктивним впливом Росії на ЄС.

Перемога — продукт складного політичного компромісу

Перемога Таяні стала можливою завдяки підтримці двох інших груп у Європарламенті, а саме консерваторів і реформістів, та Альянсу лібералів і демократів (АЛДЕ). Переговори між представниками цих політичних сил тривали більше 11 годин. Очікується, що подібна політична домовленість, яка була досягнута під час складного виборчого процесу між Європейською Народною Партією, консерваторами та лібералами безсумнівно вплине на переформатування керівництва у ЄС, яке протягом багатьох років здійснювалося згідно із політичними домовленостями у рамках «великої коаліції» між соціалістами та народниками. Таким чином, обрання президента Європарламенту, яке відбулося «за зачиненими дверима», нестиме певні політичні ризики, оскільки доводиться лише здогадуватися, що пообіцяв Таяні своїм політичним конкурентам в обмін на підтримку на виборах.

Європейські медіа оцінюють Таяні як людину, яка розуміє конкретні проблеми і має добрий політичний нюх, але не має бачення, історичної перспективи та знань. Також вважають, що він схильний до захисту інтересів лобістських груп, а не інтересів людей. Хоча цікавим є той факт, що у листопаді 2014 року Таяні відмовився від перехідної плати у розмірі 13 тис. євро на місяць протягом трьох років, що в сумі складало близько 468 тис. євро, яку він мав отримати як колишній віце-президент Комісії. Мотив — він не міг отримувати такі кошти на той час, коли пересічні громадяни ЄС переживали скрутні часи.

Європейські експерти вважають, що у своїй діяльності він спиратиметься на співпрацю із давнім другом Клаусом Велле, нинішнім генеральним секретарем Європарламенту. Представник Європейської Комісії вважає, що Таяні здатний наділити депутатів повноваженнями для виконання необхідних завдань, а депутат від «зелених» Філіп Ламбертс переконаний, що президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер «не матиме особливих проблем» з новим президентом Європарламенту.

Для України: трохи позитиву, більше нейтральності

В цілому обрання нового президента Європарламенту можна розглядати як позитивно-нейтральне явище для України. Позитивним є приналежність Таяні до лав Європейської Народної Партії, яка отримала ще одного представника на керівній посаді в інституціях ЄС (прихильні до України Жан-Клод Юнкер та Дональд Туск — вихідці з цієї партії). Це надає можливість лобіювати інтереси України шляхом переговорів на найвищому рівні, зважаючи на спільну політичну позицію.

Однак на цьому позитив і закінчується. Італійці ніколи не були палкими прихильниками захисту України від військової агресії Росії. Саме італійські політики та бізнесмени найчастіше на наймасовіше їздять до Криму, сприяючи своїми діями не лише розмиванню уявлення європейців про окупацію півострова, але й легалізації дій Росії щодо його незаконного загарбання. Нижче наведемо лише декого з одіозних представників Італії, які, починаючи з 2014 року, незаконно, без погодження із українською владою, відвідували Крим, особливого цього не приховуючи:

2014 рік:

 Бізнес-делегація на чолі з Джузеппе Раффа, президентом провінції Реджо-ді-Калабрія, членом італійської політичної партії «Нова Сила»;
 Член політичної партії «Ліга Півночі» Клаудіо Даміко;
 Делегація на чолі з Маттео Сальвіні, депутатом Європарламенту, федеральним секретарем політичної партії Італії «Ліга Півночі»;

2015 рік: 

Колишній прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі;

2016 рік:

 Делегація у складі Сарнатаро Давіде, Орландо Інноченцо, Патріці Акілле, Моргантіні Джуліано, Цаккіні Луччано, Ландаро Карміне та Парміджані Маріно;
 Депутат регіональної ради області Венето Стефано Валдегамбері;
 Представники «Ліги Півночі» з регіональних рад та відділень партії у Ломбардії, Венето, Тоскані, Лігурії та Емілії-Романья;
 Представники італійського парламенту та місцевої влади, зокрема сенатори Бартоломео Пепе, Паола Де Пін, Івана Сімеоні, член Палати депутатів Ніколо Чірачі, а також член регіональної ради Тоскани Габріель Сані та проросійський пропагандист Джузеппе Кьєза.

Крім того, той факт, що відтепер три ключові посади в інституціях ЄС  президенти Європейської Ради, Європейської Комісії та Європейського Парламенту обіймають представники однієї політичної сили (ЄНП), вочевидь, призведе до активізації дискусій щодо необхідності пошуку нової кандидатури замість президента Європейської Ради Дональда Туска, який має право бути переобраним на другу половину терміну у травні 2017 року. Таким чином Україна може втратити одного зі своїх найпотужніших лобістів у лавах Євросоюзу.

Володимир Денисюк,
аналітик Групи Geostrategy (для QHA)

QHA