КИЇВ (QHA) -

На 7 жовтня по всій Росії заплановані масові акції протесту, приурочені до дня народження Путіна. При цьому Кремль вже знешкодив головного їхнього ініціатора — Олексія Навального, 3 жовтня присудивши йому 20 діб адміністративного арешту. Що означає таке рішення: справедливий острах опозиційного політика, що набирає обертів, або ж підігрування одній з веж Кремля, таємно зацікавленій у його використанні проти іншої частини кремлівського істеблішменту?

Як заявив на прес-конференції у Главкомі співзасновник Інституту майбутнього, політолог Тарас Березовець, українській публіці ім'я Навального стало широко відомо під час виборів мера Москви 2013 року, коли він став досить популярною фігурою в ліберальних колах України, серед експертів, політиків і журналістів.

— Були певні надії на те, що Навальний зможе стати представником якоїсь системної опозиції чинному кремлівському режиму Володимира Путіна.

Однак після анексії Криму Росією і початку війни на Донбасі радикальна позиція Навального щодо Криму і його вкрай неоднозначні висловлювання щодо України викликають все більше сумнівів у тому, що він може стати реальною опозицією.

Так звані розслідування Навального, які він часто проводить, зокрема гучне "Він вам не Дімон", присвячене прем'єр-міністру РФ Дмитру Медведєву, мають чіткий відтінок внутрішньовладного протистояння у Кремлі. І у багатьох складається враження, що опозиціонер є системним елементом структури влади, де йому відведена абсолютно зрозуміла роль. Більше того, дуже багато фактів свідчать про те, що одна з веж Кремля використовує Навального як таран проти представників іншої частини правлячої еліти в Росії.

Разом з тим, на думку екс-депутата Держдуми РФ Іллі Пономарьова, у Кремлі не зовсім розуміють реальний потенціал опозиційного політика, помилково вважаючи, що максимум, на що він може претендувати — це консолідація ліберально налаштованих громадян Росії.

Це фігура, яка активно розігрується Кремлем у своїх інтересах, як і будь-яка політична фігура в Росії.

Очевидно, існує розрахунок на те, що, походячи з ліберального політичного спектру, Навальний не може претендувати на те, щоб охопити більшість російських виборців, а отже в цьому сенсі для системи він безпечний. Проте, судячи з тієї кількості людей, яку він виводить на вулицю, є підстави вважати що у Кремлі недооцінюють його вплив.

Таким чином, основні суперечки, які ведуться між російською опозицією щодо Навального, пов'язані з тим, наскільки завданням Навального є демонтаж системи, а не її очолення і заміна однієї команди на іншу.

Так чи інакше, те, що у Навального є особисті амбіції і бажання отримати президентський пост у Росії безсумнівно.

Я Навального знаю дуже давно, це людина, яка є абсолютним одинаком, і план іти у президенти існує у нього з самого початку його діяльності, вважає Пономарьов.

Наскільки це реально в найближчій перспективі окреме питання, про яке нижче, але саме в цьому ключі слід розглядати його заяви щодо України, війни на Донбасі і захоплення Криму Росією.

Більшість населення в РФ плескає в долоні, чуючи про анексію Криму, але щоб перемогти на виборах, треба мати аудиторію, тому деякі питання, які стоять на другому місці, на думку Навального, або затушовуються, або не озвучуються, і це, з моєї точки зору, пов'язано з тим, що він реально хоче перемогти на виборах, зазначив російський політемігрант, адвокат Борис Кузнєцов.

Таким чином, Навальний не говорить про анексію Криму, щоб привернути до себе електорат, і така його позиція щодо України зміниться в кращий бік, якщо він стане президентом, але чи дозволять йому брати участь в президентських виборах  поки невідомо. Хоча чинний в РФ федеральний закон про вибори прямо забороняє Навальному балотуватися, але на даний момент у Кремлі йде дискусія на тему того, щоб створити видимість конкуренції.

Оскільки результат виборів уже вирішений, існують побоювання, що в цій ситуації громадяни РФ просто проголосують ногами і не прийдуть на вибори зовсім.

Для реалізації цього завдання у Кремля є й інші кандидати, окрім Навального. Зокрема як ліберальна альтернатива Путіну розглядається Ксенія Собчак. З іншого боку, можливий сценарій, коли в президенти висунеться Наталія Поклонська, для того, щоб ліберальним кандидатом став уже Путін, а вона б представила консервативне крило. Всі ці сценарії на даний момент відпрацьовуються. Є також ряд системних кандидатів.

Поки ж, навіть якщо Навальний буде допущений до виборчих перегонів, шансів перемогти у нього немає, але, тим не менш, посісти друге місце і тим самим стати головним опозиціонером реально, і це чисто політтехнологічне, легко виконуване завдання.

На думку російського історика і політолога Валерія Солов'я, сюрпризів на виборах очікувати не варто. Вони будуть після голосування.

— Президентські вибори пройдуть, швидше за все, без серйозних проблем, після цього почнуться реформи, і з ними прийдуть дуже серйозні проблеми. Як вони будуть вирішуватися, зараз важко сказати, але у мене відчуття, що ми втягуємося в політичну кризу.

Саме тоді у Навального і з'явиться реальний шанс поборотися за владу, а поки йому залишається лише збиратися з силами, потроху нарощуючи кількість прихильників. Саме в цьому ключі пройдуть мітинги 7 жовтня і всі подальші також.

Роман Кот

QHA