КИЇВ (QHA) -

У Криму фестивалі, конференції та круглі столи, на яких виступали за розвиток російської культури, проводили ще задовго до анексії. І хоча півострів і юридично, і фактично перебував у складі України 21 рік, російська культура й мова продовжували бути більш актуальними для більшості населення півострова.

Зараз же Україна, по суті, не має ніякого впливу на те, що відбувається з культурою в Криму. При цьому цілеспрямована політика Кремля має на меті все більшу сепарацію населення окупованого півострова.

Став помітним поділ на "наше" (російське) і "не наше" (все інше, вороже). Читається бажання повернутися до культури радянської епохи з повагою до вождя, символікою і негласною забороною різноманіття. Проведення національними меншинами свят і зборів тепер дозволено тільки у разі підтримки позиції Росії щодо статусу Криму. Говорити про рівні можливості для меншин на окупованому півострові не доводиться.

Зупинено діяльність установ, які мали відношення до популяризації української культури. У лютому 2015 року закрили Музей української вишиванки, з деяких бібліотек вилучили книги сучасних українських авторів. Проукраїнських активістів заарештовували за проведення заходів.

Боротьба з екстремізмом, якого тепер так боїться РФ, отримала в Криму нове значення: тепер вона служить для додаткового контролю кримських татар. Бажання, щоб усі жителі Криму стали проросійською однорідною масою, втілилося також у безлічі заборон, введених після анексії півострова.

Культура з Криму частково перекочувала разом з людьми на територію України, переїхали великі фестивалі. Кримськотатарський дитячий фестиваль "Татли сес" тепер проводять у Києві, а в одному з турецьких міст відбувся фестиваль "Кримська ніч", організований Товариством культури та взаємодопомоги кримських татар у Туреччині.

Повністю поза контролем України виявилися архітектурні та археологічні пам'ятки на окупованому півострові. Чи можна буде повернути музейну власність, яку за роки анексії вивезуть до Росії, і чи вдасться Україні хоч якось впливати на культурне життя Криму — невідомо.

Освіта й мова

Сфера освіти Криму, яку можна використовувати як важливе джерело насичення певною ідеологією, зазнала низки змін.

Кримські педагоги з 2014 року пройшли широкомасштабну програму підвищення кваліфікації. У 10–11 класах усі предмети мають викладати винятково російською, а точна процедура і норми викладання мов меншин відсутні.

Кількість школярів, які навчаються українською мовою, скорочується з кожним роком — з 12 694 у 2013 — 2014 рр., до 371 у 2016 — 2017 рр. Залишилася тільки одна українська школа. В українських шкіл, варто сказати, не було достатньої фінансової підтримки за усі роки незалежності України: в Криму їх відкривалося найменше. Так, у 2009 році на півострові шкіл, де навчали державною мовою, було усього 7, і це — на більш ніж 200 тис. школярів.

За інформацією Кримської правозахисної групи, кількість кримськотатарських шкіл не змінилося (у 2017 році функціонувало 15 — стільки ж, скільки й у 2013 році), у той час як кількість класів скоротилася.

Шкільні підручники в окупованому Криму перевірили на предмет того, щоб події 2013 — 2014 рр. були подані так, як це потрібно окупантам: Крим увійшов до складу Росії добровільно, це було відновленням справедливості, а "жителі Криму повернулися в рідну державу".

Продовжує розвиватися так звана "патріотична" освіта: формування у дітей культу війни, толерантності до насильства і слухняності перед теперішньою владою. Це забезпечують військово-патріотичні уроки в школі і православні табори, де діти отримують навички розвідників.

До кінця 2014 року на анексованому півострові українську, як мову викладання, було виключено з університетської освіти. Влада РФ включили Таврійський національний університет до складу новоствореного Кримського федерального університету імені В. І. Вернадського, а частково він переїхав до Києва.

У залишеній в Криму частині ТНУ закрили факультет української філології та українознавства. Тепер вивчення усього, пов'язаного з Україною, забезпечує лише діяльність об'єднаної кафедри української філології, культури української мови, теорії та історії української мови. Абітурієнти з Криму можуть вступати до українських вишів, хоч це й не так легко, як в російські, через бюрократичні труднощі. До того ж є небезпека, що на сім'ю студента, який поїхав вчитися в Україну, будуть чинити тиск російські спецслужби.

У Криму ухвалили закон про мови, в якому написано, що державними на території півострова є російська, українська і кримськотатарська мови. Втім, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял в коментарі "Радіо Свобода" назвав мовну рівноправність "красивим формулюванням". На його думку, обов'язкове використання на офіційних бланках і табличках держустанов — ось і все "розширення прав" української та кримськотатарської мов. Про розвиток та збереження мов у законі не йдеться. Але позиції цих мов ще більш хиткі, ніж здається. Так, Громадська палата Криму, орган місцевого самоврядування, запропонувала внести до закону поправки, які розширять можливості використання російської мови, щоб вонв мало статус привілейованого.

Релігія

Під загрозою після окупації опинилася в Криму і свобода релігії та переконань, чому свідчить низка інцидентів, націлених на представників міноритарних конфесій і приналежних їм релігійних об'єктів. Рейди ФСБ, погрози, підпали — все це кримські релігійні громади відчувають на собі з 2014 року.

У березні 2014 року у Севастополі співробітники служби безпеки РФ затримали священика-капелана о. Миколи Квіча, який майже 10 років представляв у місті українську греко-католицьку церкву. Його били по голові, допитували 8 годин і обшукали житло. Згодом духовенство УГКЦ та Київського Патріархату було змушене вивезти сім'ї з півострова через погрози на свою адресу.

Ухвалений в РФ 20 липня 2016 року так званий "закон Ярової" надав владі можливість здійснювати спостереження за групами, які вони визначили як екстремістські. Під приводом підозри в екстремістській діяльності почастішали обшуки в будинках у кримських мусульман. Силовики шукають у них заборонену літературу та зброю.

Окрім того, цей закон фактично забороняє діяльність місіонерських груп і молитви у житлових приміщеннях, оскільки прагнення до іншої віри, проповіді, молитви або поширення релігійних матеріалів не «у спеціально відведених місцях» тепер поза законом.

Обмеження у сфері релігії торкнулися також зовнішнього вигляду віруючих.Так, на початку цього року керівництво «Таврійської академії» оприлюднило розпорядження «Про встановлення вимог до верхнього одягу учнів». Відтепер "зовнішній вигляд учнів має бути сезонним, без виражених ознак соціального, національного, релігійного чи іншої відмінності". У результаті цієї заборони, мусульмани не зможуть ходити на навчання у хіджабі, що, на думку правозахисників, порушує права людини. У доповіді Управління Верховного комісара ООН зафіксовано також, що багато закордонних представники релігійних громад були змушені виїхати з Криму, тому що їм погрожували фізичною розправою і не продовжили дозвіл на проживання.

Музика

Міжнародні фестивалі КаZантип, Jazz Koktebel, «Техносфера» пішли з окупованого Криму. Бажаючи зберегти насиджене джазоманами місце, окупанти вирішили провести свій аналог Jazz Koktebel, проте виконавці, які поважають свою репутацію, не приїхали через санкції. Дісталися на кримський півострів не найвідоміші і далеко не найбажаніші гості. Справжній же Jazz Koktebel переїхав під Одесу.

Найвідоміший в СНД фестиваль електронної музики «КаZантип», який "прокурор" окупованого Криму Наталія Поклонська назвала "наркоманським", знайшов собі наступника — фестиваль «Біфуз». Але й він не сподобався кримській владі, вони вважають, що проведення «Біфуза» не задовольняє протипожежні та антитерористичні норми федерального законодавства. У результаті, творці перенесли "KaZaнтип" до В'єтнаму.

Відвідування всесвітньо відомими артистами Криму в якійсь мірі публічно підтверджує визнання іншими країнами цієї території як російської. Незважаючи на попередження і погрози позбавлення волі, в Криму виступила група Scooter, The No Smoking Orchestra з Еміром Кустуріцею, американський музикант Джо Лінн Тернер, учасник груп Rainbow і Deep Purple, джазмен Емануеле Чізі. Деякі з них зі сцени заявляли, що хотіли б жити на окупованому півострові.

Але в цілому міжнародні санкції, які мають застерігати артистів від необдуманих кроків, діють досить успішно. Особливо жорсткі умови для діячів культури поставили США: арешт майна в усьому світі, штрафи й суд — ось що чекає на тих, хто таки наважиться відвідати окупований Крим.

Сегмент масової культури не зазнав істотних змін. Виступати в Криму так, як і 4 роки тому, їздить багато артистів російської естради.

У новорічну ніч акомпанементом поїдання олів'є і мандаринів звучали все ті ж Пугачова, Леонтьєв, Альона Апіна, Басков, Кіркоров. Після виступу президента Путіна можна було сповна насолодитися вічними "блакитними вогниками" російської естради 60+. Росіяни навіть звернулися з петицією до Костянтина Ернста, гендиректора Першого каналу, з проханням змінити новорічну програму, зробити її більш сучасною. Петиція набрала 174 тис. голосів, але змінити нічого не змогла.

Кіно й література

В окупованому Криму стали більше видавати так званої соціально значущої літератури. За повідомленням прес-служби так званого Міністерства внутрішньої політики, інформації та зв'язку окупованого Криму, ще у 2015 році на півострові видали понад 15 тисяч примірників соціально значущих книг. Такими стали, наприклад, видання про Другу світову війну і фотоальбом "Кримська весна".

У Криму поширюються заборони на кіно, актуальні для Росії. Так, під цензуру потрапила кінокартина "Смерть Сталіна", "Любов" Гаспара Ное не пройшла моральний контроль "через порнографію", зі скандалом на великому екрані показали картину Олексія Учителя "Матильда".

Ще до анексії підкреслювалося, що в Криму жили й відпочивали саме російські поети. За української влади з 2007 року на півострові проходив фестиваль "Велике російське слово". У його програмі, окрім зустрічей, присвячених російським художникам і поетам, ще за 3 роки до анексії можна було знайти такі "захоплюючі" заходи, як "Громадський україно-російський форум «Взаємодія — 2011»", Міжнародна експертно-політологічна конференція «Російська культура в сучасному світі» та круглий стіл «Молодь у російському світі — чинник майбутнього», а між депутатами Держдуми РФ і Верховної Ради АРК у рамках фестивалю проходили футбольні матчі.

Фестиваль проводився щорічно відповідно до постанови Верховної Ради АРК «Про комплексний план щорічних заходів з розвитку російської культури, використання російської мови, утримання об'єктів та установ російської освітньої і культурно-історичної спрямованості в Автономній Республіці Крим на 2009 — 2015 рр.».

Культурна спадщина

З часу анексії Криму Міністерство культури Росії видало низку дозволів на проведення археологічних робіт. За даними прокуратури АРК, тільки у 2017 році знайшли 7500 предметів старовини. Також відомо про незаконні роботи на скелі, де розташоване "Ластівчине гніздо", розкопках поховання II століття нашої ери, роботи на території Генуезької фортеці в Судаку, а через видобуток піску знищили археологічні об'єкти античного городища Артезіан. Експонати Музейного фонду України вивозили на виставку до Москви, і дізнатися, чи все з них повернули на територію окупованого півострова — неможливо.

Сильно постраждав за час анексії Бахчисарайський Ханський палац. Під приводом реконструкції там проводять будівельні роботи, під час яких розписи храму та старовинні надгробки не захищають належним чином і не застосовують особливі технології, необхідні для відновлення пам'ятника. Активісти побоюються, що під спорудою може просісти грунт, палац втратить свій статус пам'ятника архітектури XVI століття і перестане бути об'єктом спадщини ЮНЕСКО.

— Я злюся на те, що українська влада не надає ніякого значення загубленим архітектурним пам'яткам в Криму. Я вважаю, що одним з найбільш важливих пунктів Мінських угод мало бути повернення цих цінностей, рухомої та нерухомої спадщини і культурних пам'яток. Все, що знаходиться на території Криму, має й надалі вважатися українським надбанням. Усе рухоме майно має бути перевезено на територію України, — зазначила Наталія Заболотна, президент Фонду гуманітарного розвитку України, у коментарі кореспонденту QHA.

У 2017 році Міністерство фінансів підконтрольного Криму виділило 1,4 млрд. рублів "Мінкульту" півострова і 22,3 млн. рублів — "держкомітету з охорони культурної спадщини", але свою пряму функцію охорони пам'яток архітектури він виконати не може.

— Можливо, це прозвучить трохи цинічно, але це так само важливо, як і повернення наших політв'язнів. Не можна дозволити Путіну додати до скарбнички історії Росії ще 5 зайвих тисячоліть. Тому що це наша культура, наша історія і наше надбання, — підкреслила Заболотна.

Зате в Криму з'являються нові пам'ятники, покликані увічнити імперське минуле Росії. Президент РФ особисто відкрив у листопаді 2017 року пам'ятник Олександру Третьому в Ялті, а в Сімферополі встановили меморіальну дошку Сталіну.

Так культура стала потужним ідеологічним інструментом, який допомагає окупантам підтримувати статус-кво Росії в анексованому Криму. Створюється враження, що РФ використовує метод батога й пряника, де пряник — це умовне повернення до СРСР і "загальна єдність", якої хоче частина жителів, а батіг — постійні заборони й переслідування, якими намагаються приборкати усіх незгодних.

Анна Воробйова

QHA