КИЇВ (QHA) -

Останнім часом відносини Молдови і Росії набувають все тепліших форм, однак при цьому обидві країни зберігають різні погляди на шляхи врегулювання Придністровського конфлікту. Україна у цих процесах починає також ставати все активнішим гравцем.

Посол з особливих доручень Міністерства закордонних справ Росії Сергій Губарєв нещодавно здійснив вояж до Придністров’я. Вочевидь, російського дипломата змусило завітати до невизнаної республіки рішення Конституційного суду Молдови, що визнав незаконним перебування російських військовослужбовців у Придністров'ї, яке офіційний Кишинів продовжує вважати молдовською територією.

 — Ми виходимо з того, що Молдова є таким самим учасником миротворчої операції, як Росія, Придністров'я та Україна. Мандат миротворчої операції буде вичерпаний тоді, коли буде реалізований вихід на політичні домовленості з придністровського врегулювання. Поки ж ми досить далекі від досягнення якихось політичних домовленостей, тому переглядати наше ставлення до миротворчої операції, незважаючи на оригінальні рішення Конституційного суду Молдови , керівництво моєї країни не бачить жодних підстав, — сказав Сергій Губарєв.

Ця заява стала надто різкою на фоні потепління між Молдовою та Росією, яке Кишинів та Москва демонструють впродовж останніх місяців. Нагадаємо, що новий президент Молдови Ігор Додон був єдиним із зарубіжних лідерів, які відвідали Москву 9 травня 2017 року з метою участі у так званих «урочистих заходах з нагоди Дня Перемоги».

Однак, незважаючи на потепління, обидві країни все ще мають різні думки щодо статусу миротворчої місії в Придністров'ї. Кишинів пропонував  кілька разів надати цивільний статус місії, але пропозиція була відхилена представниками Придністровської Республіки, яких підтримує Москва.

ОБСЄ раніше заявляла про готовність взяти Придністров'я під свою миротворчу місію. Так, 4 лютого цього року прем'єр-міністр Молдови Павло Філіп за підсумками зустрічі з главою ОБСЄ Себастіаном Курцем заявив, що Кишинів планує замінити війська Росії, які незаконно знаходяться на території Придністровського регіону країни, цивільною місією під егідою міжнародних організацій.  Але в Росії та Тирасполі  знехтували цією пропозицією.

Розуміючи, що одна зі сторін переговорного процесу відносно Придністров’я —  Росія, блокувала й надалі блокуватиме процес повернення Молдовою контролю над цим регіоном, Кишинів продовжує працювати над  відновленням повноцінного митного кордону на міжнародному пункті пропуску «Кучурган» (українсько-молдовська ділянка державного кордону). За офіційними заявами з Кишинева і Києва, молдовські силовики почнуть працювати на цьому пункті пропуску спільно з українськими вже наприкінці травня 2017 року. Такі дії, як і очікувалося, викликали шквал невдоволення у Придністров’ї. Однак, незважаючи на емоції, з 20 травня п.р. запрацювала заборона України на транзит продуктів до  Придністров'я. У Кучургані вже не пропустили фуру з товаром, що вимагає ветеринарного контролю. Вантаж призначався для придністровської компанії. 

Таким чином, Молдова за допомогою України намагається повернути  Придністров'я в молдовське фіскальне та економічне поле. Відповідно, цілком очікувано, так звані придністровські політики називають це «новим витком блокади Придністров'я». Найцікавіше те, що, як зазначалося, ці процеси відбуваються на фоні начебто відновлення духу стратегічного партнерства між Молдовою та Росією.

Варто також зауважити, що останні місяці спостерігається економічне потепління між Молдовою та Україною. На початку лютого п.р. Молдова скасувала обмеження на поставку цементу і м'ясо-молочної продукції українського виробництва. А вже в травні в тендері на постачання електричної енергії до Молдови кращою визнали пропозицію української DTEK Holding. Український постачальник потіснив підконтрольну російському "Інтер РАО" Молдовську ГРЕС, що розташована в Придністров'ї. Така ситуація створює ризики збитків як для ГРЕС, так і для бюджету Придністров'я.

Водночас Молдова демонструє схильність і до подальшої співпраці з РФ. Президент Молдови Ігор Додон досяг  успіху в переговорах з російським колегою з багатьох питань, зокрема, тисячі молдовських громадян потрапили під міграційну амністію в Росії, а молдовське вино знову відкрило шлях до російських споживачів. Такий офіційний вектор на Росію спрацював, населення задоволене результатами. Хоча під час березневої бесіди з Додоном президент РФ Володимир Путін згадував:

— Є дуже важливе,  дуже чутливе питання, пов'язане з врегулюванням придністровської проблеми. Але про це теж з вами окремо поговоримо.

Те, що Додон виторгував у Путіна певні преференції для своєї країни, зовсім не говорить про те, що рух Молдови у напрямі Європейського Союзу повністю зупинився. Навпаки, втілення Кишиневом програми  відновлення повного контролю на кордонах з Придністров’ям якраз вказує на те, що багатовекторність політики Молдови залишається в силі. Бо схоже, що «проросійські сили» у Молдові просто шукають можливість отримувати ресурси від Росії, але при цьому продовжувати рухатися політично на Захід.

Баланс співвідношення виборців до шляху розвитку країни майже не змінився: 50% виступають за шлях до ЄС, інколи об'єднання з Румунією, а решта 50% — за  шлях до Росії, що говорить про відносно рівну майбутню політичну боротьбу. Але важливим об’єднуючим фактором у політиці Молдови є розуміння необхідності продовження тиску на Придністров'я і повернення його до складу Молдови без російського контингенту, а з миротворцями ОБСЕ.

На цьому фоні також цікаво відзначити, що у риториці молдовського керівництва Європейському Союзу доведено чіткий та однозначний сигнал про те, що Молдова залишатиметься надійним партнером Брюсселя, але за умови започаткування тристороннього переговорного процесу у форматі ЄС – Молдова – Росія з врегулювання «окремих проблемних питань», пов’язаних з реалізацію Кишиневом положень Угоди про асоціацію між Молдовою та Євросоюзом, які практично унеможливлюють розвиток повноцінних економічних взаємин з Росією.

Володимир Денисюк,
старший аналітик Української ради з міжнародних відносин (для QHA)

QHA