КИЇВ (QHA) -

Вперше за останні три роки Москва змінила «обличчя» одного зі своїх окупаційних угруповань в Україні – Ігор Плотницький пішов з VIP-посади «Луганської народної республіки». Пішов, як-то кажуть, передчасно і не зі своєї волі.

Спалах протистояння між фігурантами російських окупаційних адміністрацій в Луганську вдруге за цей рік вивів назву зазвичай скупого на події обласного центру на перші шпальти українських та іноземних ЗМІ. Нагадаю, подібної уваги окупована Луганщина заслужила в квітні поточного року, коли під селищем Пришиб на міні підірвалась автівка СММ ОБСЄ і загинув спостерігач зі США.

Впродовж минулого тижня події в Луганську накручувались по спіралі, породжуючи шквал запитань і прогнозів. Тиждень закінчився тим, що ватажок «ЛНР» Ігор Плотницький відмовився від посади і поїхав до Москви, а в.о. керівника угруповання «ЛНР» був призначений Леонід Пасічник, відомий серед терористів на прізвисько «Магадан», колишній СБУшник, що наразі знаходиться на сайті «Миротворець».

Основна лінія подій добре ілюструється прислів’ям «пани чубляться – у хлопів чуби тріщать». Багато хто з експертів визначали, що саме протистояння між силовиками в Москві знайшло своє відбраження в луганських подіях.

На думку експертів Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння, протистояння в Луганську і подальші події є наслідком розборок поза межами України.

— Ми спостерігаємо подальше загострення протистояння та з’ясування відносин на території ОРДЛО між ГРУ ГШ МО РФ (контролюють Плотницького) та ФСБ РФ (мають впливи на Пасічника і Корнета – «міністра «МДБ» та «міністра «МВС» відповідно; останній вступив у пряме збройне протистояння з Плотницьким за підтримки підрозділів окупаційних військ з території ДНР).

Відома на Луганщині громадський активіст  Олена Степова зазначає, що відставлений Плотницьким «міністр внутрішніх справ» Ігор Корнет, який став інструментом усунення Плотницького, системно інформував Владислава Суркова про провали на підконтрольній тому території:

— Економічно-політичною ситуацією в ОРЛО і частими інформаційними зашкварами був незадоволений Сурков. По-перше, немає підтримки народом «бамбаса» «армії» і політики Путіна. По-друге, якщо в ОРДО місцевих в тербатальонах більше 60%, то в ОРЛО, місцевих терористів ледь набирається 15% від кількісного складу терористичних формувань. У ОРЛО гине втричі більше «іхтамнетов» в тилу, ніж в ОРДО. У ОРЛО в п'ять разів більше «укропи» «попадають прямою наводкою» в бронетехніку, яка після попадання може бути здана тільки на металобрухт. Загалом, з'явилися проблеми. Ці проблеми акуратно і культурно доносив до вух Суркова Корнет».

Водночас озвучувались версії, що й самі луганські бойовики під керівництвом Плотницького, втратили почуття міри і стали малокерованими. Тож коли розборки між ними перейшли певну межу пристойності, Москва використала момент і натиснула на потрібні важелі, аби повернути собі кермування, а заодно й дещо усунути з перших позицій людей із негативним «бекграундом».

Також в експертному середовищі не вважають, що події в Луганську можуть бути реакцією тої ж Росії на дії самої України щодо ОРДЛО. Приміром,  в напрямку надання Донбасу статусу регіону, окупованого Росією (мається на увазі законопроект щодо деокупації Донбасу, який вже проголосований в першому читанні), або на активізацію кампанії щодо введення в ці райони миротворців ООН.

— Те, що відбулось в Луганську – це результат внутрішньої боротьби всередині так званих республік і демонстрація  того, наскільки важко Москві контролювати їх. Тому навряд чи це була відповідь Росії на якісь дії України, зауважує експерт ЦДАКР Ігор Федак.

І хоча історія ще не добігла свого логічного завершення, вже зараз можна спробувати спрогнозувати, які саме наслідки для політичної, військової та гуманітарної сфери тягнутимуть за собою події в Луганську.

Плотницький, як «гарант» Мінська

Очевидно, що перспективи Плотницького досить щільно переплетені із подіями, учасником яких він був за ці три роки. Найцікавішим є те, що рятівним колом для нього може статі… його підписи під Мінськими домовленостями, поставлені, як у вересні 2014, так і в лютому 2015 року.

Нагадаємо: і "Мінськ-1", і "Мінськ-2" підписали екс-президент України Леонід Кучма, представник від ОБСЄ Хайді Тельявіні, тодішній посол Росії в Україні Михайло Зурабов. Після цих підписів під документом стоять ще два підписи – А.В. Захарченко та І.В.Плотницький - без вказування якихось посад чи орієнтирів, що то за люди такі підписувались і яким боком вони мають відношення до документу.

Впродовж всього часу Москва системно наполягає, що  наявність цих підписів є формальним визнанням представників «ЛНР» та «ДНР» сторонами переговорів у Мінську, а сама Росія є посередником в процесі. Україна та ОБСЄ так само системно наполягають, що сторони переговорів – це ОБСЄ, Україна та Росія, крапка.

Наразі підпис Плотницького під «Мінськом» може врятувати його від долі «ростовського втікача» і дозволити навіть повернутися до Луганська в пристойному вигляді.

Експерт ЦДАКР Ігор Федик в спілкуванні з QHA звертає увагу, що Москва може піти на те, щоб не загострювати ситуацію всередині ОРЛО і прийняти компромісне рішення – формально залишивши Плотницького в політичному «істеблішменті» терористичного угруповання, але позбавивши його якихось реальних повноважень. Зацікавленість Росії зумовлена саме тим, що підпис Плотницького стоїть під Мінськими домовленостями і щоб не дати нікому сумніватися в їх легітимності, Кремль може повернути Плотницького до Луганська саме як «гаранта Мінську». Основним його обов’язком буде участь у перемовинах в Мінську. Ймовірний варіант, зважаючи, що й так ватажки донецьких та луганських бойовиків є лише маріонетками в цих перемовинах і не озвучують самостійних месиджів. Крім того, експерт акцентує, що Плотницький не має принаймні публічного конфлікту зі своїм наступником Пасічником, тож в цьому плані його повернення навіть може бути подано як ілюстрація цивілізованої передачі влади, а значить, Плотницький зможе продовжувати брати формальну участь у політичному житті окупованої Луганщини.

— Є інформація, що після його /Плотницького/, так би мовити, «відрядження до Москви» він отримає там певні розпорядження і може повернутися  в Луганськ в якості «гаранта» Мінських домовленостей. Тобто він буде виконувати таку роль переговорної сторони від угруповання ЛНР в Мінському процесі. Є інформація, що в Кремлі йому відведена така участь. Чи він буде це здійснювати з Москви чи з Луганська наразі невідомо, але є так само інформація, що він може повернутися назад до Луганська, оскільки сильного конфлікту у нього з новим в.о. керівника так званої «ЛНР» Пасічником у нього немає, тому не виключено, що він може повернутися назад в Луганськ.

Ігор Федак звертає увагу, що логіка дій Росії зумовлена бажанням будь-що зберегти Мінський формат і заради цього вона зможе натиснути і «примирити» деяких представників «незалежних республік». Оскільки для РФ є принциповим відсторонитись від того, що відбувається на Донбасі, вона, до останнього триматиме перед собою як щит переговорників від «ЛДНР», причому, їхні прізвища можуть змінюватись.

— Для Москви збереження Плотницького в ролі такого собі переговорника в Мінському форматі є важливим, оскільки для неї взагалі є важливим збереження Мінських домовленостей і нав’язування їх пунктів Україні в рамках гібридної агресії проти України. Тому, відповідно, і фігура Плотницького як одного з підписантів Мінських домовленостей також є важливою. Ми ж розуміємо, що Москва не відмовиться від участі представників «ДНР» та «ЛНР» в даних переговорах. Вона ж не можє замість них всунути себе в переговорний процес.

Донецький акцент або «що ж розділило ці братні народи?»

Деякі експерти припускали, що наслідком «заколоту заколотників» у Луганську могло б стати об’єднання «ЛНР» та «ДНР» в якусь одну територіальну одиницю на кшталт «Придністров’я-2» із подальшим визнанням новоутворення з боку Росії. Чутки про можливість такого об’єднання під проводом Захарченка або якоїсь нової, менш одіозної фігури, час від часу зринають десь з кінця 2015 року, а наразі були дотично підтверджені тим, що до луганських подій були долучені і донецькі бойовики. Крім того, нещодавно цікаву заяву зробив спецпредставник Держдепу США по Україні Курт Волкер, акцентувавши, що або на Донбасі будуть введені миротворці ООН без російської присутності у їх складі, або регіон очікує доля «Придністров’я-2». Але відомо, що Росія відмовилась обговорювати таку версію миротворчої місії.

Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк в своєму ФБ розповів, що в дні луганського загострення на телефони жителів ОРЛО активно розсилаються СМСки, в яких людей закликають радісно вітати терориста Захарченка, банду Сомалі і вітати об'єднання цих двох злочинних організацій на чолі з Захарченко.

Скажімо, народний депутат ВРУ, воєнний експерт Дмитро Тимчук припускав, що в Росії такий об’єднавчий розвиток подій розглядали як цілком ймовірний.  Цікаво, що Москва спромоглась влаштувати неспокій не лише в Луганську, але й в Донецьку, ймовірно, прощупуючи реакцію.

Дмитро Тимчук пише:

— Протягом останньої доби «розборки» російських силовиків між собою на Донбасі (ФСБ проти АП РФ-ГРУ ГШ ЗС РФ), результатом чого стали події в Луганську з 20.11.2017, перейшли на територію «ДНР». В ніч з 22.11 на 23.11 сталася серія диверсій проти штабних структур «1 АК ДНР», дислокованих в Донецьку. Є жертви серед офіцерів штабу «1 АК ДНР», штабів окремої артилерійської бригади і 100-ї бригади (т.зв. «Республіканська гвардія ДНР»). Російське командування даних структур і структурних підрозділів з початку подій в Луганську висувало ідею об'єднання «ЛДНР» в одне утворення під керівництвом Донецька.

Водночас, Ігор Федак вважає, що для Росії є вигідним збереження саме двох різних «республік» і наразі Кремль не схиляється до об’єднання. Зокрема й тому, що під Мінськими домовленостями стоять підписи двох кураторів цих угруповань – Захарченка і Плотницького. У разі, якщо обидва  фігуранти кудись раптово зникнуть, це може стати формальною підставою для переформатування Мінська, і ще невідомо – чи задовольнить Москву таке переформатування.

— Так, вже на другий день після зміщення Плотницького, знов почались розмови про те, що буде об’єднання в одну «республіку». Важко сказати, яке рішення буде прийнято в Кремлі, але на мою думку, Кремлю більш вигідно утримувати ці дві республіки окремо, ніж перетворювати їх в якесь одне «державне утворення».  Навіть з огляду на Мінські домовленості. Там є два підписанти – Плотницький і Захарченко. Тому з таких формальних підстав /збережуть статус-кво/, щоб не міняти формат. Принаймні на даному етапі рішення про їх об’єднання поки не прийнято.

Так само, поки експерти не беруться однозначно прогнозувати долю ватажка донецьких бойовиків Олександра Захарченка. З одного боку, привертає увагу, що в інформаційному просторі активізувався його давній опонент - екс-командир батальйону бойовиків "Восток" на Донбасі, колишній "секретар радбезу ДНР" Олександр Ходаковський. Він не лише підтримав нового ватажка «ЛНР», але й закликав Захарченка у разі чого дати самому Ходаковському можливість взяти участь у виборах «глави ДНР», які заплановані на 2018 рік.

Ігор Федик звертає увагу, що багато в чому розвиток подій залежатиме і від градусу напруги в ОРДО, й від того, як розвиватиметься ситуація в ОРЛО. Якщо бойовики "ДНР" забудуться і спровокують внутрішні розборки на рівні розборок бойовиками "ЛНР", то Москва знов може втрутитись. І, можливо, вже "братні" колони БТРів з-під Луганська поїдуть вгамовувати збурений Донецьк.

— Стосовно того, чи ситуація яка була в Луганську перекинеться на Донецьк, сказати важко, все може бути, там постійно відбуваються якісь внутрішні розборки. Але ситуація, яка відбувається в Луганську, вона в певний момент просто почала виходити з-під контролю, і московські куратори прийняли рішення  -  щоб вона просто вже остаточно не вийшла з-під контролю, було надіслане підкріплення з Донецька, щоб ситуацію повернути в кероване для Москви русло.

Щодо подальшого розвитку "політичного" життя в ОРЛО, то привернуло увагу, що в.о. ватажка «ЛНР» Леонід Пасічник вперше з’явився на публіці в підкреслено цивільному костюмі, демонструючи, що креатури і підходи ФСБ РФ перемогли креатури і підходи МО РФ. Тож можна припустити, що Москва на Луганську відпрацювала заміну керівників в камуфляжі на демонстративно цивільних «білих комірців», засвідчивши перехід до спроб розв’язати конфлікт на Донбасі дипломатичними методами. Скажімо, таки спробувавши протиснути своє бачення «Мінська» і змусивши Україну до якихось виборів на окупованих територіях під кермуванням окупантів. Сценарій, як на мене, вже нездійсненний, принаймні, свідченням цього є майже трирічні безрезультатні спроби РФ. Втім, не варто забувати, що російська дипломатія завжди супроводжувалась канонадою, тож можна очікувати, що російський «примус до миру» на Донбасі ще коштуватиме не одне життя.

Заворушення в Луганську «вистрелили» на лінії фронту

Військовий відгомін подій в Луганську почав лунати на лінії АТО фактично день у день із їх активізацією.

Так, Росія вже використала заваруху в Луганську задля того, аби ще більше наростити свою військову присутність на окупованому Донбасі. Колони військової техніки з-під контрольованого «ДНР» Дебальцево на Луганськ стали інтернет-мемом, породивши безліч фотожаб на тему порятунку «донецькоговорящего населения в Луганську» та іронії з приводу того, що "Луганськ просить ввести миротворців ОУН". Втім, аналітики акцентують, що без вказівки з Москви жоден російський танк на окупованому Донбасі з вулиці на вулицю не переїде, не те що з Дебальцево на Луганськ. Тож вочевидячки, що вказівки на таку передислокацію лунали не з Донецька.

Цікаво, що СММ ОБСЄ підтвердила як рух військової колони з-під Дебальцево, так і наявність БТРів та військових вантажівок на вулицях Луганська 22-23 листопада, припустивши, що вочевидячки, це є та ж сама техніка.

Також варто згадати, що в ніч проти 21 листопада українська сторона акцентувала і офіційно (на рівні Воєнного кабінету при РНБО), і на рівні експертів, що з Росії до України, через пункт пропуску "Довжанський" в Краснодонський район ОРЛО зайшла російська військова техніка: десятки вантажівок з особовим складом ЗС РФ та БТРи. «Родзинка» в тому, що важку військову техніку з РФ вже багато місяців поспіль завозять залізницею через неконтрольовану ділянку кордону, тож ледь не відкритий перетин кордону автомобільними колонами став приводом для української влади на найвищому рівні заявити про вторгнення.

До речі, можна припустити, що насправді в ті дні окупованим Донбасом рухались дві схожі колони. І колона начебто «донецької» техніки з Дебальцево (яка, насправді, теж російського походження) могла бути своєрідним способом відвернення уваги від схожої колони, яка перетнула з території РФ неконтрольований українсько-російський кордон і заїхала на окупований Донбас, а потім частинами була перекинута на Луганськ. Зрештою, треба ж було бойовикам мати якісь пояснення – звідки в Луганську раптом з’явились непередбачені вантажівки та БТРи. Ось, будь ласка, - з «братньої ДНР», а зовсім не з ніякої Росії. Хоча вочевидячки, що військова техніка на вулицях Луганська напочатку минулого тижня була саме зі згаданої колони з РФ. І те, що в СММ ОБСЄ делікатно сказали, що не можуть підтвердити наявність такої колони, свідчить скорше, що в СММ просто не було на той момент можливості відмоніторити райони, якими рухались машини з РФ. І тому, що вночі патрулі СММ не працюють, а вздовж кордону і доріг в глибині російських тилів нема тепловізійних камер СММ, і тому, що до районів поблизу кордону бойовики не допускають СММ – аби не побачили зайвого. 

Ще одним наслідком Луганських подій може стати загострення на лінії фронту, попереджають експерти. Власне, воно вже почалось минулого тижня. Тимчук повідомляв, що загострення в Луганську супроводжувалось активізацією бойових дій на Світлодарській дузі, в районі Докучаєвська, а також Бахмутської траси.

Ігор Федак додає, що загостренням та посиленням провокацій на фронті Москва і в найближчій перспективі буде намагатись відвернути увагу від процесів на окупованій Луганщині.  Крім того, будь-які небажані прояви на території ОРЛО найближчим часом будуть подаватись під соусом діяльності українських ДРГ, а каральні заходи мотивуватись боротьбою з тими ж самими, переважно уявними, укро-ДРГ.

— Звичайно, ми вже бачили, що під час подій в Луганську, паралельно відбувалось і загострення на фронті. Тобто можна вважати, що це загострення на фронті було однією зі спроб Кремля, спроб так званих «ДНР»-«ЛНР» відвернути увагу від тих подій, які  відбуваються в так званих «республіках». Наразі ці процеси там ще не завершені. Новий «глава» анонсував велику боротьбу з корупцією, внутрішні чистки, полювання на українських диверсантів, і під цим соусом для того, щоб прикрити внутрішні розборки всередині так званої «ЛНР» може відбуватись і загострення на фронті. Тому українським військовим в зоні АТО слід підвищити пильність на таких традиційно найбільш небезпечних напрямах, тому що провокації в подальшому можуть зростати.

Серед таких найбільш небезпечних напрямків зазвичай називаються трикутник Авдіївка-Ясинувата-Донецький аеропорт, Світлодарська дуга, райони на північний схід від Маріуполя, район Первомайськ-Попасна. Варто згадати, що про небезпеку різкого загострення в трикутнику Авдіївка-Ясинувата-ДАП вже не перший тиждень попереджає СММ ОБСЄ, спостерігаючи за накопиченням техніки та зростанням кількості порушень режиму припинення вогню в тому районі.

Цивільне населення – в заручниках обставин

Перетасовка керівників-бойовиків в Луганську та супровідне загострення на фронті безперечно вплине і вже впливає на гуманітарну ситуацію в ОРЛО.

Зрозуміло, що розборки між військовими угрупованнями різко підвищили градус небезпеки в самому Луганську. Цікаво, що СММ ОБСЄ, яке опікується в тому числі безпекою цивільних мешканців в зоні конфлікту, засвідчує неоднозначність і непередбачуваність ситуації. Так, всі ці події відбувались одночасно з візитом  до окупованих районів першого заступника глави СММ ОБСЄ Александра Хуга. Буквально 20 листопада він зустрічався в Луганську з Плотницьким, а наступного дня Плотницький вже вважався «в бігах». Через день, в середу, 22 листопада Хуг змінює графік патрулювання і замість анонсованих Мар’їнки (підконтрольна уряду) та Київського району Донецька повертається до збуреного Луганська.

І хоча СММ ОБСЄ констатувало переважно спокійну обстановку в місті, однак фотографувати колони БТРів, військових КАМАЗів та Уралів патрулі все ж таки намагались не полишаючи броньовані автівки. Так само з безпечної відстані спостерігачі фотографували озброєних «зелених чоловічків» в балаклавах із незвичними білими пов’язками на рукавах (в соцмережах навіть писали, що то «засвітився» російський спецназ, який починав гібридну війну навесні 2014 року, втім офіційних підтверджень ця інформація не отримала). Даний антураж дещо дисонує із заявами про «спокійну і стабільну» обстановку, особливо на фоні повідомлень, що вкотре патруль ОБСЄ пригальмували і не пропустили на одну з луганських вулиць. СММ також повідомляла, що з опівдня 21 і до вечора 22 листопада в готелях, де проживають спостерігачі, не працювало телебачення і радіо.

Зрозуміло, що мирні мешканці в такій обстановці навряд чи почуваються у безпеці. І ця небезпека найближчим часом не минеться. Особливо зважаючи, що нове «керівництво республік» пообіцяло «чистку лав». Можна сміливо прогнозувати, що найближчим часом на території окупованої Луганщини в пріоритеті будуть методи і підходи "роботи" ФСБ, зважаючи на перемоги її креатури. До речі, це воно вже почало вишукувати проукраїнськи налаштованих громадян.

Речник Міністерства оборони з питань АТО Андрій Лисенко розповів, що російські структури ФСБ на окупованій території Луганської області використовують спровоковану ними кризову суспільно-політичну ситуацію для виявлення і нейтралізації проукраїнських місцевих мешканців.

— Під виглядом посилення контррозвідувального режиму нібито з метою пошуку українських диверсантів, проводяться заходи із виявлення осіб, які підозрюються у лояльному ставленні до України або виказували антиросійські погляди. Крім арештів підозрілих, складаються і списки так званих неблагонадійних громадян, їм надсилаються повістки про необхідність прибути до місцевого відділку так званої МГБ ЛНР для співбесід.  Також через рідних та знайомих які проживають на окупованій території здійснюються спроби виклику осіб, які виїхали на підконтрольну Україні територію.

Плюс до нагнітання атмосфери страху, на окупованих землях погіршуються умови проживання місцевого населення. Зокрема, Головне управління розвідки МО України повідомляло, що вже в середині минулого тижня у банках та банкоматах Луганська були відсутні готівкові кошти.

— За попередньою інформацією, вся готівка була вивезена на територію РФ. Пенсіонерам, які звертаються до працівників фінансових установ з метою пояснення ситуації, повідомляється, що кошти будуть відсутні до кінця поточного року (причини не повідомляють).

В соцмережах також повідомляли про затримки із видачею зарплатні, зокрема на шахтах Краснодону.

Власне, наразі мешканці ОРЛО обмірковують, як вчинить Росія – підкине грошенят на окуповані землі, аби підтримати реноме «нової влади», чи навпаки, прикрутить фінансування ще більше.

Є ще один гуманітарний аспект, який поки не став актуальним, але в будь-який момент через загострення кризи і збільшення потоку біженців може набути актуальності. На Луганщині діє лише один пішохідний КПВВ – в Станиці Луганській, через який з ОРЛО на вільну Україну можуть дістатись українські громадяни. Щодня його перетинають близько 8 тисяч осіб, сам перехід – напівзруйнований міст, з’єднаний дерев’яними трапами, знаходиться в аварійному стані.

Поки що українські прикордонники говорять, що різкого зростання кількості людей на КПВВ в Станиці не зафіксоване, але важко уявити, що може статись, якщо розборки в ОРЛО перейдуть в «гарячу» стадію. Ремонтувати міст не поспішають ані бойовики «ЛНР», ані, сказати на правду, українські військові – аби не погіршувати своє тактичне становище і не полегшувати протилежній стороні можливості для пересування. В підсумку страждають цивільні мешканці, для яких з настанням холодів і снігопадів міст біля КПВВ в Станиці Луганській перетворюється на трасу для слалому.

Підсумовуючи вплив заворушень в Луганську на політичну, військову та гуманітарну ситуацію в регіоні російсько-українського конфлікту можна поки лише попередньо і загальними начерками. Ймовірно, що більш чітко контури майбутнього проявляться після остаточного затвердження Пасічника «ватажком», в чому наче ніхто й не сумнівається, але… А також після того, як Росія визначиться зі своєю подальшою «многоходовочкою» стосовно окупованих нею районів Донбасу.

Тетяна Іваневич

QHA