КИЇВ (QHA) -

Зрозуміло, що сфера впливу терористичної організації сільського імама Фетхуллаха Ґюлена (FETÖ) поширюється не лише на Туреччину, а й на інші держави. Основою метою діяльності FETÖ у Турецькій Республіці, як з'ясувалося в результаті спроби перевороту 15 липня, стало захоплення влади і знищення світської держави, побудованої Ататюрком. Але для реалізації цього плану Ґюлену і його сподвижникам було б недостатньо впливати на внутрішні політичні та соціальні процеси лише в межах однієї держави. Чим сильнішою організація буде за межами Туреччини, тим сильнішою вона може бути всередині держави.

У досягненні основних цілей фетуллахівці, звісно ж, робили ставку на релігію та освіту. У тюркських або мусульманських країнах (Азербайджан, Узбекистан, Казахстан та ін.) для створення бази вірних послідовників, навчання і впровадження своїх кадрів у держструктури різних рівнів використовувалася місіонерська діяльність по популяризації релігійних знань. Звісно ж, і в цих країнах ніхто не відмахувався ні від створення шкіл, ні від комерційного розширення фірм і компаній, що покривають фінансові витрати FETÖ, створення мережі лояльних громадських організацій, культурних центрів.

Що стосується держав, де іслам не домінує, то тут ставка робилася на світську освіту. Найпростіше і природне — відкриття загальноосвітніх шкіл, на базі яких можна вибудовувати роботу і з учнями, і з їхніми батьками.

Звісно, досягнення всіх поставлених і озвучених вище цілей неможливе без вірних членів FETÖ, яких зібралося чимало як у Туреччині, так і за кордоном. Рахунок йде на десятки тисяч. Цілком логічно виникає питання, яким же чином FETÖ вдалося зібрати таку кількість учасників потай, без гучних агітаційних програм?

Читайте на QHA: FETÖ визнана терористичною організацією

Освітній механізм

Існує маса методів вербування нових людей у структуру. Одним з найпідступніших, мабуть, є виховання дітей ще у шкільному віці для подальшої роботи на благо організації. Імами і оджалар-викладачі не просто навчали дітей у школах Фетхуллаха Ґюлена, там велася велика робота, коли учнів оцінювали на лояльність, близькість до організації, оцінювали, наскільки вони можуть бути корисними. Наприклад, дитина далека від релігійних питань, але добре співає, швидко бігає, перемагає на олімпіадах з математики та фізики — все це враховувалося у роботі. Дивилися не лише на дитину, але і на її батьків — наскільки вони вагомі і впливові. У сімферопольській школі гюленівців навчальний рік обов'язково починався з виступу віце-прем'єра чи віце-спікера, який «за випадковим» збігом обставин вчив своє чадо саме в цій школі. Таким «потрібним» дітям навчання у школах надавалося зазвичай безкоштовно.

Крім того, велика робота із залучення дітей проводилася саме у Туреччині. Спеціальна група викладачів їздила по всій країні, приїздила у забуті села, проводила тестування серед дітей. Розумненьких, обдарованих, які подають надії запрошували до гюленівскіх шкіл на повне утримання, давали добру освіту — а потім використовували. Один з викладачів організації FETÖ, який жив у Криму, так і говорив: «Нас у сім'ї було 9 дітей. Хіба у батька була можливість нас вчити? Якби не вони — фетхуллахівці, я б зараз у горах пас овець».

Проведення на найвищому рівні різних міжнародних олімпіад, конкурсів, на яких також відбиралися потенційні претенденти, поїздки для учнів та педскладу, наукові конференції — все це неповний перелік в принципі природної для будь-якого навчального закладу науково-методичної роботи, яка у школах організації отримувала певний вектор і місію.

Відбір дітей до лав FETÖ відбувається якраз на тій стадії розвитку особистості, коли вони найбільш «уразливі» і піддані зовнішньому впливу. Але не всі підходять організації, потенційними «жертвами» в даному випадку виступають талановиті, обдаровані або збагачені впливовими батьками і родичами діти, які за вдалого навчання в подальшому майбутньому обійматимуть посади у державних структурах, або стануть ще однією складовою у фінансовому апараті організації Ґюлена.

Відкриття навчальних закладів Ґюлена відбувалося в результаті співпраці турецьких та місцевих організацій або бізнесменів. З першого погляду жодного зв'язку між ними і самим Фетхуллахом Ґюленом немає, що цілком очевидно, якщо враховувати структуру FETÖ. Проте, якщо зв'язок Ґюлена зі школою не очевидний, вона все одно вважається «гюленівською», оскільки керівник, викладач або адміністратор такого закладу сприймає імама як релігійного і духовного лідера.

Одним з яскравих ознак цих шкіл є поділ учнів за гендерною ознакою. Дівчатка і хлопчики навчаються окремо.

Як місце навчання може виступати не лише офіційний навчальний заклад, а й табори, гуртки, а також будинки або квартири самих учнів. Або ж окремо орендована житлова площа — дерсхане, де оплату за оренду та комунальні послуги здійснюють доброзичливі «меценати». Створюються абсолютно всі умови не лише для процесу навчання, а й для самого проживання у подібних «дерсхане», які, по суті, стають інтернатами. Проживають учні, звичайно, не самостійно, а під наглядом і контролем наставників — «ага», «абла». Спочатку, коли подібні заклади відкривалися у різних країнах, наставниками виступали турки. Але далі на посаду «наглядача» призначалися успішні випускники подібних шкіл або дерсхане.

Як відгукувалися деякі випускники закладів Ґюлена, «навчання тут складніше, ніж служба в армії». Причиною тому ставали насичені заняття і велика кількість домашніх завдань. Крім цього, «абла» і «ага» проводили бесіди-сохбети зі своїми учнями, навчаючи їх «правильному» ісламу. Найчастіше навчання проводилося на основі матеріалів самого сільського імама Фетхуллаха Ґюлена. У деяких дерсхане на сохбетах могли говорити, що «дух Ґюлена» витає в повітрі і все бачить.

В результаті довгого навчання частина дітей відсіюється, найчастіше це непідвладні впливу, які не виправдовують у майбутньому надій організації, а також ті, в яких немає необхідності.

Учні — основа структури, і тому створюються умови для їхнього професійного зростання: участь у місцевих та міжнародних олімпіадах, вступ до кращих університетів в межах своєї держави або за кордоном, поїздки по світу завдяки стипендіям та внескам батьків. А після закінчення освіти вони влаштовуються на роботу у державні структури, великі фірми і компанії, де піднімаються вище по соціальних і кар'єрних сходах. З відібраного у школі «золотого зерна» роблять знаряддя впливу на ще вищих рівнях, повноцінний клас еліти організації, щоб у потрібний момент дати їм команду до дії.

Кілька років тому у Туреччині розгорівся неабиякий скандал, коли стало ясно, як члени організації Фетхуллаха Ґюлена беруть участь у корупційних схемах з просування своїх учнів на іспитах на посади у держструктурах. Розумні діти, з хорошими знаннями і показниками не могли пройти ці іспити, бо викладачі-корупціонери з організації Фетхуллаха Ґюлена давали зелене світло своїм вихованцям, які мають набагато нижчі рейтинги.

Фінансові важелі

Одних з головних механізмів всієї структури Ґюлена — бізнес-сектор і фонди. За наявності потужного фінансового механізму зберігається і незалежність самої структури, що важливо. Так що зовсім не дивно, що у Туреччині після зачистки в лавах співробітників державних структур почали проводити зачистки і в бізнес-секторі, де понад 100 фірм і компаній підозрювалися у співпраці з FETÖ.

Кожному члену організації доведеться платити так званий «хіммет» (himmet) — доброчинство, подаяння, допомога, яку вносити зобов'язані всі без винятків. Скільки — залежить уже від статусу на світовій або державної арені самого учасника організації. Якщо бізнесмен має платити, наприклад, 10% від доходу, то службовець може платити лише 5%. По суті, бізнесмен може заплатити і не один мільйон доларів від своїх доходів, а службовець — всього лише 100 доларів.

Крім внесення плати за місце в рядах організації на бізнесменів покладається ще одна місія — популяризація проектів FETÖ і заклики приєднатися до їхньої реалізації, а отже, відповідно, теж вкласти певний капітал.

Фетишизація духовного лідера

Організація FETÖ, як і будь-яка інша релігійна секта, створила свого ідола з простого сільського імама Фетхуллаха Ґюлена. Сприятлива картинка такого доброго і немічного на перший погляд старого чоловіка, звісно, діє як психологічний фактор. Хіба можна в ньому розгледіти потенційну загрозу?

Послідовники Фетхуллаха Ґюлена бачать у ньому «Мехді» — посланця Всевишнього. Його дії як релігійного лідера і, власне, проповідника розглядаються як щось священне. Все, до чого він торкається, тут же стає «святою річчю», на яку можна молитися і поклонятися, і за яку навіть готові вбити. Він — «месія, який несе волю Божу». Мабуть, саме так, якщо коротко, можна змалювати приблизну картинку у думках віруючих учасників FETÖ. Все це скидається на божевілля, властиве релігійним сектам, але, на жаль, воно стало реальністю.

Про подібний фанатизм було відомо ще до спроби військового перевороту у Туреччині 15 липня, проте саме після перевороту колишні члени організації Ґюлена відкрито про нього заговорили. Поклоніння сільському імаму ставало темою обговорення у прямих ефірах ТБ-каналів або в публікаціях різних засобів масової інформації.

Так, Ахмет Келеш, колишній сподвижник Ґюлена, у прямому ефірі турецького каналу HaberTürk розповів трохи про лідера FETÖ.

В першу ж чергу він зазначив, що Гюлен виглядає як скромний і добрий чоловік. Але за оманливою маскою ховається особистість, яка страждає манією величі, спрагла влади і контролю над усіма.

Особливим ритуалом, за словами Келеша, було цілування рук Ґюлена його поплічниками, а його стрижене волосся і нігті ніколи не викидалися, а зберігалися як «священна реліквія».

— Якось ми зібралися разом на одне зі свят. Сидіти за одним столом з Ґюленом було чимось величним, надзвичайно важливою подією. Один з тих, хто прийшов, після того як Гюлен поїв, взяв серветку і витер йому рот. А потім відірвав один шматочок і з'їв його. Я особисто був свідком цього. Справа іноді доходило до божевілля. Були й такі, хто хотів би бути похованим у серветках, якими витирали рот Ґюлену.

Згадав у своєму інтерв'ю Келеш і випадки бійок за недоїдки духовного лідера, які самого Ґюлена тільки смішили. Він це прекрасно бачив, але нічого не робив і тільки мовчки усміхався.

Ще один з колишніх сподвижників Ґюлена, Саїд Альпсоя, вийшов з організації після 17-річного членства у ній. Виданню «The New Yorker» він розповів інший випадок прояву дикого фанатизму. На одну з церемоній FETÖ прийшла людина у взутті, що раніше належало Ґюлену. Послідовники відірвали від нього шматочок шкіри, зварили, а потім з'їли, приймаючи за щось священне.

Серед дивних звичок послідовників FETÖ було і раптове бажання цілувати ноги Ґюлена або споживання води з його взуття, що було демонстрацією глибокої любові до нього. Фетишизується все, що має відношення до лідера — одяг, волосся, що випало, брови, борода, використані ним серветки, склянки, хустки, недопита вода, недоїдена їжа.

Особливим ритуалом став вибір імені новонародженому, яке давалося Фетхуллахом Ґюленом. Старий і знати не знав про дитину, але вдячні і зомбовані батьки-послідовники чекали, коли ж Гюлен змилостивиться і назве малюка якимось ім'ям. Воно передавалося через посередників, а батьками навіть не обговорювалося.

Складно повірити, що члени організації, будучи розсудливими людьми, могли до такого ступеня зводити в ранг пророка звичайного старого, що оголосив себе месією.

Далі буде...

На фото: Фетхуллах Ґюлен під час проповіді, в якій він вибухнув прокльонами на адресу Туреччини та турецького народу

QHA