СЯМЕНЬ (QHA) -

3-5 вересня 2017 року у Китаї відбудеться дев'ятий саміт БРІКС. Організація об'єднує в собі величезний потенціал. Позначимо лише деякі показники. У країнах БРІКС проживає 42% світового населення. Їхня загальна частка у світовій економіці зросла з 12% до 23% за останнє десятиліття, в той же час, сприяючи більш ніж половині глобального зростання. Але до дев'ятого саміту, який пройде у китайському Сямені, об'єднання Бразилії, Росії, Індії, Китаю і Південної Африки, що раніше позиціонувало себе як альтернативний Західному світу полюс сили, підходить у чи не в найгіршому з моменту створення стані. Одні її члени занурилися в перманентну кризу, інші все більше залучаються до протистояння один з одним.

Наростання асиметрії. мінус два

До дев'ятого саміту БРІКС як мінімум у двох із п'яти країн-учасниць розгортається політична і економічна нестабільність: Бразилії і Південній Африці, що змушує їх відволікати потенціал, який міг би бути використаний для нарощування зовнішньополітичного впливу, на вирішення внутрішніх проблем. У рейтингу недієздатності держав (англ. Fragile State Index, — ред.), який складається американським Фондом миру, Бразилія стала однією із чотирьох країн, показники яких погіршилися найбільше у світі.

У Бразилії вже понад два роки економіка перебуває у рецесії. Це найдовший економічний спад в історії країни. За підсумками 2016 року дефіцит бюджету Бразилії становить 549,513 млрд реалів (146 млрд євро), це 8,97% ВВП країни (показник на рівні Кенії та Нігера), а ВВП скоротився на 3,5%.

Але це не головна проблема колишньої португальської колонії. Не менш небезпечна політична нестабільність. Майже рік тому, 31 серпня 2016 року парламент Бразилії проголосував за імпічмент президенту Ділмі Русеф, обов'язки якого відтоді виконує віце-президент Мішель Темера, що є, до речі, одним з організаторів імпічменту. Однак зараз загроза усунення від влади нависла і над ним самим. Незважаючи на те, що 3 серпня нижня палата парламенту провалила голосування за його відставку, Дамоклів меч судових розглядів все ще висить над ним.

Схожі тенденції і у Південно-Африканській Республіці. 2016 року країна, що до того вважалася зразком стабільності на континенті, вперше з моменту приходу до влади чорношкірої більшості, опустилася в уже згадуваному рейтингу недієздатних держав з першого на третє місце по Африці.

— За підсумками четвертого кварталу 2016-го і першого кварталу 2017 року, економіка ПАР продемонструвала негативні показники зростання ВВП. Падіння цього показника в сукупності за два квартали поспіль склало 1%, що менше, ніж падіння ВВП ПАР у другому кварталі 2015-го (-1,9%) або першого кварталу 2014 року (-1,7%). Однак скорочення ВВП тривало два квартали поспіль, отже, це дало підстави говорити про технічну рецесію, розповів у інтерв'ю QHA співзасновник Центру дослідження Африки Олександр Мішин.

До всього цього додається і політична невизначеність. Цього року в ПАР спостерігалися дві хвилі масових протестів. Перша хвиля пройшла у квітні  тоді відбулися мирні акції за відставку президента Джейкоба Зуми через звинувачення у корупції. Друга хвиля протестів відбулася у серпні  це були акції за відставку Зуми в день голосування з його усунення з посади. Щоправда, 8 серпня за відставку президента голоси віддали лише 177 депутатів, а проти виступили 198.

Таким чином, і Бразилія, і Південна Африка шукають перш за все додаткові ресурси для себе, перетворюючись із суб'єктів на об'єкти політики інших учасників об'єднання. Як вважає Олександр Мішин, це прекрасно видно на прикладі тих цілей, які ставить перед собою ПАР на саміті.

— ПАР планує залучити додаткові кошти через Новий банк розвитку (НБР) у власні інфраструктурні проекти для підвищення попиту на товари і послуги, а також для створення нових робочих місць. Очікується, що НБР виділить ПАР для цих цілей 1,8 мільярда доларів протягом 18 місяців. Також ПАР прагне залучити інвестиції з інших держав БРІКС. З цією метою була створена Інвестиційна компанія Південної Африки, яка займатиметься цими питаннями, — зазначив експерт для QHA.

Небезпечне зближення. Мінус ще один?

Про те, що Росія, починаючи з 2014 року, все більше відривається від Заходу і дрейфує в бік Азії і, зокрема, Китаю, сказано і написано вже дуже багато. Звернімо увагу лише на один аспект. Володіючи занадто малим військовим і економічним потенціалом для самостійного повернення до ролі світового полюса сили, російська влада загалом справедливо сприймає БРІКС як найкоротший шлях для РФ набути нового впливу у глобальному управлінні та брати участь у будівництві багатополярного світового порядку.

Але після прийняття у США закону про санкції проти Росії, Ірану і Північної Кореї, та поточних несприятливих тенденцій в економіці Росія ризикує перетворитися на другорядного стосовно Китаю гравця. З усією виразністю це зараз проявляється на прикладі ролі Росії у Корейській кризі, де позиція Москви, на відміну від Пекіна, слабко виражена. Разом з тим у РФ є і деякі козирі в рамках реалізації китайської ініціативи «Один пояс — один шлях», по території якої проходить значна частина цього транспортного коридору, але про це далі.

Індійське невдоволення

На цьому тлі проблем інших членів об'єднання набагато краще виглядають позиції Індії та Китаю. Але і тут далеко не все так гладко. Обидві держави мають безліч претензій одна до одної, і їх ністратегії на міжнародній арені багато в чому суперечать одна одній.

Два місяці тому весь світ спостерігав за черговим витком напруженості в індійсько-китайських відносинах, коли група китайських будівельників у супроводі солдатів спробувала розпочати прокладку дороги у важкодоступному і мало кому відомому за межами регіону гірському районі Доклам у Бутані.

Оскільки між Бутаном та Індією підписано Договір про дружбу, що передбачає використання Збройних сил Індії для захисту Бутану, Делі ввів свої війська в Доклам для захисту інтересів союзника. Незважаючи на те, що буквально напередодні конфлікт вдалося врегулювати, його ескалація стала лише окремим проявом системних китайсько-індійських суперечностей.

Китай протягом останніх років проводить активну експансію в зоні Індійського океану, нарощуючи контакти з країнами регіону. Стратегія під умовною назвою «Нитка перлів», що є частиною ініціативи «Один пояс — один шлях», передбачає будівництво портів у Кенії, Пакистані, Шрі-Ланці, Бангладеш та М'янмі, тобто поблизу морських кордонів Індії, з перспективою створення військово-морських баз. Ці порти повинні убезпечити морські шляхи транспортування товарів зі Східної Африки, Червоного моря і Перської затоки. Однак друга, менш явна, але не менш важлива геополітична мета цієї стратегії полягає в тому, щоб створити плацдарм для політичного тиску на Індію.

У свою чергу, Індія в останні роки активно проникає в Азійсько-Тихоокеанський регіон, зокрема у акваторію Південно-Китайського моря, поглиблюючи відносини з В'єтнамом, Філіппінами, Сінгапуром, Австралією, що традиційно насторожено ставляться до політики Китаю.

Іти єдиним шляхом

Для Китаю дев'ятий саміт БРІКС буде продовженням і спробою закріпити на двосторонньому рівні домовленості, досягнуті в рамках ініціативи «Один пояс — один шлях». Нагадаємо, що ця ініціатива КНР передбачає створення транспортних коридорів, прокладених між більш ніж 60 країнами Центральної Азії, Європи і Африки, яка сприятиме розвитку торговельних відносин між ними і Китаєм.

Раніше в цьому році, 14-15 травня, власне у Пекіні і відбувся Форум, скликаний з ініціативи Китаю, в якому взяли участь 29 глав держав і урядів, а також ряд керівників великих міжнародних організацій. Тепер же китайське керівництво очікує довга робота із втілення цього проекту в життя.

Згідно з офіційним сайтом саміту BRICS 2017 року, гасло зустрічі цього року — «БРІКС: посилення партнерства для світлішого майбутнього». Однак при наростанні дисбалансу всередині організації, сильному ослабленні Бразилії, Південної Африки та Росії, все більше поглиблюваних суперечностей з Індією, досягти цього «світлого майбутнього» найближчим часом буде вкрай складно.

Роман Кот

QHA