КИЇВ (QHA) -

4 січня, коли Україна приходила до тями після новорічних свят, Дональд Трамп відзначився черговою витівкою. За його розпорядженням, Державний департамент припинив допомогу Пакистану з питань національної безпеки. Гроші не будуть переведені, поки Ісламабад не вживе належних заходів проти воюючих у Афганістані екстремістських угрупувань «Мережа Хаккані» і «Талібан», яким пакистанські спецслужби таємно надають допомогу.

Можливо, це було б і не надто значною для України подією, але хто має очі той побачить. Трамп у черговий раз на ділі довів, що може виконувати свої передвиборчі обіцянки. Нагадаємо, що, знаходячись у статусі кандидата в президенти він заявляв про необхідність більш рівноцінного розподілу витрат на оборону між США та їх союзниками. Замороження допомоги Пакистану говорить про те, що тепер США здатні не тільки на вмовляння, але й на більш різкі дії.

QHA розбиралася, чи не послідують за Пакистаном й інші країни, і чи загрожує Україні скорочення американської військової допомоги на фоні посилення критики української влади за згортання реформ і відсутність реальної боротьби з корупцією.

Ще один інструмент впливу

Для США надання військової допомоги найближчим союзникам, поряд з використанням економічних важелів і прямими військовими інтервенціями, є перевіреною роками практикою, яка використовувалася для підтримки союзників Америки як у НАТО, так і поза Альянсом.

Логіка цього підходу проста. Якщо слабкість американських союзників ставить під загрозу інтереси США, але широкомасштабне втручання неможливе в силу тих чи інших причин, то Вашингтон може сприяти стабільності через посилення боєздатності армій партнерів.

Першим схожим досвідом можна вважати План Маршала, новою реінкарнацією якого давно мріють багато українських політиків. Спочатку, після Другої світової війни, США взяли на себе ініціативу в наданні допомоги у відновленні Західної Європи, для посилення своїх союзників у боротьбі з Радянським Союзом, зрозуміло, не безкорисливо.

— Якщо ви поглянете на це з винятково ділової точки зору, то, якщо ви розвиваєте інші країни, це створює новий ринок збуту і партнера для торгівлі з Америкою, — вважає виконавчий директор Фонду миру Джеймс Месснер.

Протягом декількох років США усвідомили потенціал використання як економічної, так і військової допомоги для досягнення цілей своєї зовнішньої політики. Але разом з тим, як показує практика, замість того, щоб використовувати допомогу для розвитку заради розвитку, вони використовували допомогу в якості інструменту контролю союзників.

Згодом США застосували цю модель і в інших регіонах світу, в першу чергу, на Близькому Сході. Сприймаючи Ізраїль як свого ключового союзника в оточенні вороже налаштованих арабських режимів, єврейській державі виділялися величезні суми пільгових кредитів, за які Ізраїль закуповував у американських компаній зброю, а з 1985 року на покриття цих же кредитів вже виділяється пряма фінансова допомога з бюджету США. Цим же способом Вашингтон свого часу переманив і Каїр, увівши єгиптян з-під опіки СРСР у 1978 році. США пообіцяли Єгипту, що, якщо він встановить мир і нормалізує відносини з Ізраїлем, Сполучені Штати сприятимуть модернізації Збройних сил і економіки Єгипту.

Але остаточно мережа американських союзників сформувалася після терористичних атак 11 вересня. Коли США усвідомили важливість, яку мають близькосхідні і африканські країни у «війні з тероризмом». В силу нестачі кадрів, здатних ефективно працювати всередині терористичних організацій і на "арабській вулиці в окупованому Іраку", а також з деяких інших причин, США довелося так чи інакше залучати Саудівську Аравію, Йорданію та інших своїх арабських союзників.

Ця стратегія посилилася у 2014 році двома подіями: російською агресією проти України і виникненням ІДІЛ в Іраку і Сирії.

Отже, що ми маємо сьогодні? Усього в оборонному бюджеті США на 2018 рік закладено витрати на допомогу понад 20 країнам. Усі вони так чи інакше є частиною глобальної американської системи впливу, що забезпечує США військове домінування у світі.

Найбільше американської допомоги отримують близькосхідні країни зі статусом основних союзників США поза НАТО: Ізраїль — більше 3 мільярдів доларів, Єгипет і Йорданія, на кожну з яких щорічно припадає понад мільярд доларів. Крім того, традиційно США виділяють багато коштів на боротьбу з тероризмом Афганістану та Іраку. Як вже згадувалося, донедавна Пакистан отримував підтримку завдяки своїй винятковій важливості у контексті підтримки американської присутності в Афганістані. Окрім того, зараз Вашингтон активно розгортає присутність в Африці, де допомога надається Південному Судану, Нігерії, Руанді, Ефіопії, ПАР і Кенії.

Що з Україною

Для України у 2018 році США запланували близько 350 млн доларів. Відзначимо, що наша країна є чи не єдиною країною у Європі, поза НАТО, для якої на 2018 рік запланована така велика допомога.

За словами експерта Українського інституту майбутнього Тараса Березовця, левова частка виділеної США допомоги піде на оплату американських військових радників.

— Це саме військова допомога, яка прописана в бюджеті рішенням Конгресу і підписана Трампом. Це означає, що у цьому році ці гроші будуть витрачені на різні статті. Головне — це навчання українських військовослужбовців за підтримки американських інструкторів.

І тільки невелика частина — на інші потреби: снайперські гвинтівки, радари, оплата навчання українських офіцерів у США і т.д.

При цьому, як і в інших подібних випадках, фізично ці гроші не потраплять до України, а будуть виплачені безпосередньо з одного американського відомства іншому.

Поки невідомо, чи будуть враховані у цю суму поставки переносних протитанкових комплексів Джевеллін, які розглядаються Україною як чи не панацея у протистоянні з РФ.

— Оскільки Трамп зняв рішення щодо поставок Україні протитанкової зброї, тут є певна інтрига, чи буде до цієї суми входити протитанкова зброя, або Україні доведеться скористатися створеним країнами НАТО трастом, — зазначає Березовець.

Все це чітко вкладається в оновлену стратегію національної безпеки США, яка чітко визначає Росію поряд з Китаєм, як ревізіоністські держави і у протистоянні РФ на європейському напрямку України відводиться ключова роль.

Виходячи з цього, за словами Березовця, Україні не варто побоюватися скорочення американської допомоги, про яке говорять в деяких експертних колах США, на тлі критики української влади за спроби поставити під контроль антикорупційні органи і гальмування реформ.

— Такий ризик я б оцінив, як незначний, — упевнений експерт.

Це не означає, що українській владі можна розслабитися. Крім військової допомоги, у США, як і у ЄС, є інші важелі тиску на Україну, застосування яких у разі чого, може нам дуже дорого коштувати.

Роман Кот

QHA