КИЇВ (QHA) -

У понеділок світ струсонув один з наймасштабніших дипломатичних скандалів останнього часу. Відразу п'ять країн — Саудівська Аравія, Бахрейн, Об'єднані Арабські Емірати, Єгипет, Мальдівські острови та Маврикій оголосили про розрив дипломатичних відносин з Катаром. Також до них приєдналися маріонеткові уряди з Лівії та Ємену. Даний крок по суті є оголошенням війни емірату.

При цьому справа зайшла значно далі за черговий розрив дипломатичних відносин, як це бувало вже не раз. Також були відрізані наземні, повітряні та морські комунікації з Катаром. Всі країни, крім Єгипту (в Катарі працює 250 тисяч громадян АРЄ), наказали своїм громадянам залишити цю країну. Крім того, були закриті офіси катарського телеканалу Аль-Джазіра в країнах затоки. Звинувачення цілком звичні — підтримка і фінансування терористів, дестабілізація ситуації та загроза безпеці в регіоні.

Катар у свою чергу назвав рішення Саудівської Аравії та інших країн про розрив дипвідносин невиправданими і заснованими на голослівних звинуваченнях. Чи виправдані ці звинувачення?

Не просто емірат...

Емірат Катар стоїть осібно від усіх інших монархій Перської затоки, як з економічних, так і з політичних причин.

Почнемо з економіки. На відміну від інших арабських країн затоки, основним джерелом доходу емірату є не нафта, а газ, який доставляється на світові ринки у зрідженому вигляді за допомогою спеціалізованих суден та LNG-терміналів. Особливо активне нарощування флоту після 1995 року, коли еміром став Хамад бен Халіфа ат-Тані. Тоді ж був запущений канал Аль-Джазіра, що багаторазово збільшив вплив Катару на Близькому Сході. Доходи від експорту зрідженого газу, навіть незважаючи на активні інвестиції в інфраструктуру, розвиток хімічної промисловості та виробництва компонентів для альтернативних джерел енергії, забезпечують правлячій династії в рік близько $ 100 млрд зайвих грошей, які вона активно і ефективно використовує.

Політичні ж причини розбіжностей Катару зі своїми сусідами полягають у тому, що емірат — одна з двох у світі ваххабітських держав. Представники правлячої династії ат-Тані належать до племені Бану Тамім. Іншим вихідцем з цього племені є засновник ваххабізму Мохаммед Абд аль-Ваххаба. Навіть така віддалена спорідненість дає підстави емірам Катару вважати себе «істинними ваххабітами» — на противагу Саудівській Аравії, до якої у правлячій родині Катару ставляться як до «безрідного бидла», що через власне невігластво змінило вчення Абд аль-Ваххаба, зробивши його надмірно суворим.

За часів «арабської весни» поєднання практично необмежених фінансових ресурсів, медіавплив Аль-Джазіри і політичних амбіцій еміра Хамада призвели до того, що Катар став на короткий період одним з головних зовнішніх бенефіціарів, спираючись на братів-мусульман, що прийшли до влади: ПСР в їхньому єгипетському варіанті, ан-Нахда у Тунісі або ж Іслах у Ємені. Навіть незважаючи на ряд тактичних поразок (військовий переворот у Єгипті, фактичне знищення Іслах у Ємені і послаблення позицій ан-Нахди у Тунісі), вплив емірату на близькосхідну політику залишається значним. Зокрема Катар стояв біля витоків створення «Ісламської держави» і зберігав із нею контакти як мінімум до середини 2016 року.

Також емірат активно підтримує ряд угруповань, що оперують на Синайському півострові, перш за все Вілайат Синай «Ісламської держави». Крім того, емірат фінансує самопроголошений уряд Халіфи Аль-Гвейля, що базується у Тріполі, та низку асоційованих з ІДІЛ угруповань в Афганістані.

Таким чином, звинувачення проти Катару мають більш ніж реальні підстави. Інше питання, що цим на Близькому Сході нікого не здивуєш, адже це загальноприйнятий у регіоні спосіб просування своїх інтересів, який використовує і Іран, і Йорданія, і та ж Саудівська Аравія.

Зауважимо, що, незважаючи на досить солідний «послужний список», суперечності емірату з іншими акторами (в першу чергу Саудівською Аравією та Іраном) рідко заходили так далеко. Конкуруючи в одних регіонах (той же Єгипет) вони нормально співпрацювали в інших (Сирія, Ємен). Що ж стало справжнім тригером сьогоднішнього загострення ситуації?

(Не)очікувані союзи

Публікацію нібито фейкових витягів з промови еміра Таміма аль-Тані навряд чи варто розглядати всерйоз як фактор розвитку конфлікту. Ймовірніше, що причиною розриву дипломатичних відносин з Катаром є зближення емірату з головним конкурентом Саудівській Аравії в регіоні — Іраном.

Ознаки активної співпраці емірату з Іраном спостерігалися c початку року. Так, міністр закордонних справ Ірану Мохаммад Джавад Заріф 8 березня злійснив офіційну поїздку в Доху, щоб зустрітися зі своїм колегою Мухаммедом бін Джассема Аль-Тані, а також еміром Тамімом бін Хамадом аль-Тані.

Далі. У квітні стало відомо, що Катар заплатив близько $ 1 млрд високопоставленим співробітникам іранських спецслужб і командирам шиїтських воєнізованих підрозділів, підтримуваних Тегераном, нібито як викуп за звільнення 26 підданих еміра.

Далі. Минулого тижня Емір Катару шейх Тамім аль-Тані провів телефонну розмову з президентом Ірану Хасаном Роухані, в ході якого закликав значно розширити двосторонні відносини.

— Держави регіону повинні співпрацювати. Без цього не вдасться подолати кризу, з якою зіткнувся Близький Схід. Ми готові до переговорів, до досягнення угоди, заявив у відповідь Роухані.

Далі більше. 25 травня в іракських ЗМІ з'явилася інформація про те, що напередодні зустрічі Трампа з лідерами арабських країн у Багдаді відбулася таємна зустріч міністра закордонних справ Катару з Касемом Сулаймані, командувачем підрозділу аль-Кудс Корпусу вартових ісламської революції.

Іракські джерела повідомили про великий прорив у катарсько-іранських відносинах у галузі розвідки між двома країнами, що надасть Ірану ширші можливості у регіоні.

У цьому контексті реакція Ірану на події більш ніж показова.

— Сусіди постійні, географію можна змінити. Примус ніколи не є рішенням. Діалог необхідний, особливо під час благословенного Рамадану, написав міністр закордонних справ Мохаммад Джавад Заріф в своєму Twitter.

Більше того, Іран готовий поставляти до Катару харчову продукцію. Про це заявив глава Асоціації експортерів сільськогосподарської продукції Ірану Реза Нурані.

Наслідки

У короткостроковій перспективі зайти конфлікту між арабськими монархіями занадто далеко не дозволять, в першу чергу, США.

На території емірату розташована одна з найбільших американських військових баз ель-Удейд. Вона розміщена у 34 км на північний захід від столиці країни. На базі знаходиться штаб-квартира CENTCOM (Центрального командування збройних сил США), а також близько 11 тис. військовослужбовців.

У разі зближення Катару з Іраном Сполучені Штати будуть змушені евакуювати ель-Удейд, швидше за все в ту ж таки Саудівську Аравію. Однак для емірату це несе мінімальні ризики, окільки військове прикриття країни може забезпечити інший його союзник — Туреччина. Ще 2014 року між двома країнами підписали угоду «Про боротьбу із загальними ворогами», що по суті означає формування оборонного альянсу. З квітня 2016 року на території Катару розміщена турецька військова база і близько 3 тис. військовослужбовців.

Про те, що якщо таке рішення і буде прийняте, то перенесення бази займе мінімум два-три роки, не варто й згадувати.

З огляду на вищевикладене, реакція США закономірна. Держсекретар Тіллерсон закликав сторони до примирення.

Ми, безумовно, заохочуватимемо сторони до того, щоб сісти за стіл переговорів і усунути ці розбіжності, заявив Тіллерсон.

Ну а тимчасові труднощі з поставками всього необхідного можна за бажання подолати за досить короткий термін за допомогою Ірану, Іраку або ж інших ворогів Саудівської Аравії.

Роман Кот

QHA