КИЕВ (QHA) -

У квітні виповнюється 100 років з часу постання кримськотатарського народу і звільнення Криму від більшовиків у 1918 році. Нашим співрозмовником став Сергій Громенко, кандидат історичних наук, публіцист, фахівець з кримської гуманітарної проблематики, автор книги «Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 років». Він дослідив період, коли Українська Народна Республіка у квітні 1918 року спробувала включити до свого складу Кримський півострів, попередньо визволивши його від більшовиків. Автор також розповів про роль місцевого населення у визвольних змаганнях революційної доби, зокрема, про звільнення від більшовиків півострова армійськими силами кримських татар.

QHA: Повний політичний безлад, військова анархія та розвал, що охопив Російську імперію після революційних подій 1917 року полум’ям війни огорнув і південний форпост гинучої держави — Крим. Які сили вступили у змагання і які у них були шанси на перемогу?

Сергій Громенко: На початку 1918 року більшовики захопили владу в Криму. Опиралися на матросів Чорноморського флоту і, відповідно, вони у декілька разів переважали об’єднані сили своїх супротивників. Сюди потрібно віднести Раду народних представників Таврійської губернії, яка була таким собі міні тимчасовим урядом у Сімферополі, і сили Директорії Кримської народної республіки. Разом вони нараховували 5 – 6 тисяч військових, тоді як більшовики опиралися на 20 – 25 тисяч солдатів. Відповідно, маючи переважаючі сили, більшовики протягом двох тижнів розгромили ці об’єднані сили, у тому числі, Кримський ескадронний полк, який складався із кримських татар. Таким чином, більшовики захопили владу і розпочали червоний терор.

Щодо ескадронців, то частина із них загинула у боях, частина була репресована, але значна кількість переховувалася у Кримських горах. В слушний момент, у квітні 1918 року, вони разом з іншим населенням повстали проти більшовиків. Поштовхом до виступу став наступ з півночі півострова об’єднаних україно-німецьких військ. Повстання розвивалося у декілька етапів. Штурм німцями Перекопу 18 квітня 1918 року був таким собі знаком, що прийшов час вибороти державність. Татари чудово розуміли, що отримати державу із рук переможців це одне, і зовсім по-іншому сприйматимуть їх, коли вони пліч-о-пліч боротимуться за звільнення. У період 15 – 20 квітня ескадронці спускаються з гір у поселення і підіймають повстання. Вже 21 квітня була захоплена Алушта, яка стала центром повстанських сил. У той же день до їхніх рук потрапив радянський уряд Криму. У наступні два дні загони ескадронців та місцевого населення визволили південне узбережжя півострова. Проте слід пам’ятати, що після поразки у січні того ж року, ескадронців залишилося небагато, тому вони не могли надовго захистити свій успіх. Вже 23 квітня на околицях Ялти біля Нікіти, севастопольські більшовицькі матроси розгромили загін ескадронців. Кримські татари відступали до Алушти, а за ними просувалися червоні. Вранці 24 квітня більшовики штурмом захопили Алушту. Таким чином, першу хвилю повстання було придушено. У наступні два дні південним узбережжям прокотилося жорстока хвиля червоного терору. Відступаючі війська татар захопили із собою арештований в Алушті більшовицький уряд, який дорогою розстріляли.

Проте у цей же день, 24 квітня, на сході Криму розпочалася нова хвиля повстання. Вже 25 квітня був захоплений Судак, який 27 квітня севастопольський загін матросів-анархістів відвоював. Радянська влада зберігалася лише у місті Феодосія, на всій іншій східній частині встановлювалися різні повстанські влади і утримувалися вони до приходу україно-німецьких військ.

І нарешті, третя хвиля повстання розпочалася 28 квітня на околицях Бахчисарая. Ці повстанці не складали зброю допоки німці не зайняли увесь Крим. І друга, і третя хвиля закінчилася перемогою, адже звільнивши території від більшовиків, вони утримували владу до приходу лояльних до кримських татар україно-німецьких військ.

QHA: В чому історична роль кримських татар у цих повстаннях?

Сергій Громенко: По-перше, ці повстання допомогли об’єднаним україно-німецьким силам, що наступали з півночі. Більшовики були вимушені знімати загони з передової та перекидати їх на придушення повстань, чим послабили північні кордони. Таким чином, успіх об’єднаних сил на перемогу значно зріс. Адже невідомо, чим би закінчилося військове зіткнення, як би Крим був лояльний до більшовиків.

Потрібно наголосити, що кримськотатарська революція йшла таким же шляхом, що й українська революція — від вимог автономності до утворення держави. Безумовно, були лідери які сподівалися на кримськотатарську державу, але вже тоді населення татар не становили більшості і навіть відносної більшості на Кримському півострові.

QHA: Як ставилася Українська Народна Республіка до прагнення кримських татар створити власну державу?

Сергій Громенко: Український національний рух ставився до татар приязно і було навіть заявлено, що Україна не стане претендувати на Крим. Похід української армії разом з німцями на Крим у квітні 1918 року був не окупаційним. Він мав за мету звільнення від більшовиків, тому татари проявили свою лояльність і підтримку наступаючим військам. Співпраця продовжилася і в період утримання Криму.

Нажаль, в подальшому під колесо історії потрапила власне незалежність України, німецькі війська відступили і в Криму запанували знову більшовики.

QHA: Як ви вважаєте, якби німці перемогли, чи дозволили б вони кримським татарам утворити державу?

Сергій Громенко: В цьому випадку, на мою думку, Україна та кримськотатарська держава утворили б федерацію. Повної незалежності Криму не було б з тих самих причин, що і сьогодні, суто економічних.

QHA: Ви хочете сказати, що кримськотатарська держава не змогла б самостійно існувати через економічну відсталість?

Сергій Громенко: Ви неправильно ставите акценти. Не кримськотатарська держава не може бути самостійною, а власне територія Криму, з огляду на свою географію, не може себе забезпечити. Вона буде залежати від материка. В основному це стосується води. Територія, для наявного природнього ресурсу, перенаселена. На ній може існувати, як в античності, невелика держава. Ресурсів води для сьогоднішніх більше 2 млн населення недостатньо. У давні часи населення розміщувалося на узбережжі та Кримських горах. В степу проживали невеличкі кочові групи. Самостійно Крим велику кількість населення не прогодує. Це неможливо виправити нічим. Просто регіон не придатний для проживання великої кількості населення.

Теоретично, Крим міг би добувати на шельфі газ і продавати його. І, як Саудівська Аравія, чи Катар не займатися сільським господарством все закуповуючи. Це питання в тому, чи достатньо запасів газу і хто його буде купувати.

QHA: Відхилюся від основної теми нашої розмови і запитаю. На вашу думку, чи поверне РФ Крим Україні та як швидко?

Сергій Громенко: Це відбудеться тоді, коли станеться колапс державної машини Російської Федерації, як це сталося з Радянським Союзом. У свій час він захопив купу чужих земель. Та як тільки імперія розвалилася, держави оголосили про свою незалежність. Те ж саме станеться з РФ і Крим обов’язково повернеться до України.

Сергій Огін

QHA