КИЕВ (QHA) -

З приходом російських окупантів до Криму змінилася навіть земля. Якщо раніше тут вирощувалася левова частина рису, то зараз ці поля заростають бур’яном, а ґрунти засолюються і стають непридатними для обробітку. Господарства закрилися, люди втратили роботу. Обезводнені землі не легко перепрофілювати. Потрібні значні кошти та багато часу. Водночас, загублені рисові поля - це проблема і всієї України, адже необхідно компенсувати дефіцит рису, що виник після анексії Криму.

Прокоментувати ситуацію, що склалася, ми попросили  директора Інститута рису НААН Володимира Дудченка.

QHA: У зв’язку із тимчасовою втратою сільгоспугідь Криму, в тому числі рисових полів, як Україна може компенсувати дефіцит вирощування рису і де?

Володимир Дудченко: Нами запропоновано декілька сценаріїв розвитку вітчизняного рисівництва. Чому? Адже із втратою Криму ми втратили 50% площ і 50% валового виробництва. Тому є три шляхи. Перший - це реконструкція існуючих систем. В Херсонській області залишилося 17 тис. гектарів рисових систем і в Одеській області 13 тис. гектарів. Проте використовується сьогодні лише 12 тис. Тобто, країна може провести реконструкцію і довести площу вирощування рису десь до 20 тис. гектарів. Ми розуміємо, що за врожайності десь 7 тон з гектара Україна та за площі 20 тис/га на 70 % забезпечує себе власним продуктом. Безумовно, лише відродження рисових систем не зможе повністю забезпечити нас продуктом, тому ми приготували ще два таких сценарії. В Херсонській області в районі Краснознаменської і Каховської зрошувальних систем близько 27 тис. гектарів землі знаходяться в двохкілометровій зоні від зрошувального каналу і вони не зрошуються. Тому на таких площах ми пропонуємо добудову системи контурного типу без скидних каналів, без водовідведення, а за рахунок новітніх технологій у плануванні землі, робити контурні чеки, які максимально враховують рельєф місцевості і не вимагають великого переміщення ґрунту. Таким чином, можна ці землі залучити до вирощування рису. Крім того, нами розробляється технологія вирощування рису за краплинним зрошенням. Ми зможемо відпрацювати технологію, яка буде давати 10 тон з гектара, а це можливо, тому, що ми три роки  досліджуємо і на експериментальних дільницях врожайність коливалася від 6 до 13 тон. Тобто, вийти на рівень 10 тон - це реально.

QHA: То чому ви не задієте дану технологію?​

Володимир Дудченко: Розвиток краплинного зрошення зупиняє вартість обладнання. Одна стрічка для зрошення, на сьогоднішній день, коштує 15 тис. грн, що суттєво збільшує собівартість вирощуваного продукту. Проте, в Україні вже працює 5 заводів, що виробляють цю стрічку і обладнання. Якщо буде така підтримка від уряду і стрічку занесуть в список і на неї виділять компенсацію, то це значно здешевить продукцію.

QHA: А якщо зацікавити іноземних інвесторів?​

Володимир Дудченко: Потрібно врахувати розвиток рисівництва в ЄС, де ріст за рахунок розширення площ вже не можливий. Так само це стосується Туреччини і Казахстану. Україна ж має цю можливість і може залучити до рисівництва 225 тис. гектарів. Тобто, щорічно вирощувати рис на площі 125 тис. гектарів і бути не імпортозалежною країною, а перетворитися в експортера. Якщо іноземному інвестору показати цей потенціал і надати гарантії для ведення бізнесу, то, звичайно, бізнес вкладе гроші. Тим більше, що наші сусіди з ЄС, як приклад, виробляють близько 3 млн тон рису і 1 млн тон імпортують.

QHA: Яка доля чекає кримські поля, на яких раніше вирощувався рис, а сьогодні вони не обробляються через нестачу води? Чи зміниться ґрунт? Як скоро це станеться? Чи можна буде відродити поля, якщо вони стануть непридатні для висадження рису?

Володимир Дудченко: Дані питання широко обговорюються. Прогнозується, що на цих полях буде відбуватися швидке вторинне засолення і ґрунти стануть не придатні для вирощування рису, але не все так погано, як наразі говорять. Так, в Херсонській та Одеській областях в 90-х роках в період стагнації перестали вирощувати рис, а сьогодні відновлюють поля і збирають на них врожай. При цьому, врожайність на них сягає 6-7 тон. Безумовно, якась частка ґрунтів може підпасти під вторинне засолення, особливо там, де води на глибині 0,6-0,7 метра від поверхні ґрунту. Там ці процеси можуть відбуватися, але ніде вони не набули характеру незворотності. Найбільша загроза насправді в іншому, якщо канали зрошувальної системи не експлуатуються, то саме вони стають непридатними. Не секрет, що тут є і людський фактор, коли відбувається розкрадання металевих та бетонних споруд, а також в силу природних чинників, як то опадів й діяльності тварин. З часом вони приходять в не робочий стан. Але якщо не допустити знищення мережі рисової системи, то я думаю, що відновити її цілком можливо.

QHA: Чи зможе Україна в перспективі забезпечувати себе рисом, не враховуючи Крим? Які для цього потрібні кошти та скільки часу?

Володимир Дудченко: Україна цілком зможе забезпечити себе рисом. На сьогодні врожайність становить 6-7 тон з гектара, якщо підняти її до 8 тон, то держава на 50% забезпечить себе рисом. Комплексно вирішуючи питання, про які ми говорили вище, Україна протягом трьох років зможе забезпечити себе рисом без урахування Криму. Українці споживають близько 100 тисяч тон рису на рік.

Різницю ми імпортуємо в основному з Індії та Пакистану.

QHA: Якими новими науковими досягненнями Інститут рису міг би похвалитися?

Володимир Дудченко: Щороку інститутом створюються нові сорти різних груп стиглості. В Україні є різні сорти рису: з довгим зерном, з коротким зерном, з чорним зерном, з червоним зерном, з коричневим зерном, з довгим періодом вегетації, з коротким періодом вегетації, з врожайністю від 7 до 14 тон з гектара. Одним із напрямків, де ми багато працюємо, є захист рослин. Ми не лише розробляємо пестициди, але вивчаємо такі проблеми, як резистентність. Так, ця проблема призвела до того, що Туреччина не висіває рис на площі 40 тис. гектарів тому, що використовувала гербіциди з однією діючою речовиною. У рослин виробився імунітет і турки не можуть тепер цих бур’янів позбутися.

QHA: Цікаво дізнатися про розробки в області екології вирощування рису.

Володимир Дудченко: Нашим інститутом розроблена спеціальна технологія, і на сьогодні вона проходить реєстрацію у відповідних органах. Її назва: «Технологія вирощування рису з урахування вимог охорони навколишнього середовища». Проте, якщо подивитися на систему захисту рису та систему захисту пшениці, то пестицидів для пшениці використовується більше, ніж для рису. В основному, для рису використовуються гербіциди, речовини, які направлені на знищення трави. Якщо зробити порівняння із захистом томатів, де використовуються фунгіциди, то захист рису - практично не шкідлива технологія. Передбачається, що після використання пестицидів вода з чеків не виходить взагалі. Вона вимушена просочуватися через трьохметровий шар ґрунту, де і очищається. До того ж, використовуються пестициди з періодом розпаду в 21 день, а період вегетації рису становить 130 днів. Тому шкода від вирощування рису, при дотриманні технології, мінімальна. Якщо говорити про краплинне зрошення, то там скидів, як таких, взагалі немає.

Сергій Огін

QHA