КИЕВ (QHA) -

Правник-міжнародник, дипломат Володимир Василенко розповів журналісту Олександру Вороніну в ефірі Радіо Hayat про порушення прав людини Росією в Україні та прокоментував правовий аспект позиції України щодо російської агресії.

Радіо Hayat: Ви представляли Україну в Раді ООН з прав людини, брали участь у розробці Декларації про державний суверенітет України. Вся наша правова база створювалася якщо не безпосередньо за вашої участі,  то ви завжди були в курсі того, що відбувається. В правовому відношенні Україна зробила великий крок у майбутнє?

Володимир Василенко: Україна є учасницею і стороною багатьох міжнародних угод. Багато з цих угод є ратифікованими, вони стали частиною національного законодавства. Закони, які ухвалюються Україною, відповідають міжнародним нормам, стандартам. Масив законів, які існують і діють в Україні, є чинними, відповідає міжнародним стандартам, особливо у сфері прав людини. Якщо ми беремо сферу прав людини, то можна сказати, що Україна збудувала правову інфраструктуру захисту прав людини. Якщо виходити за межі прав людини, то законодавство України не суперечить міжнародному праву. Дуже багато законів, які ухвалюються  в Україні, є актами імплементації міжнародного права, застосування норм міжнародного права. Ті міжнародні договори та угоди, які відповідають національним інтересам України, є ратифікованими ВР України, вони стали частиною права України.

Радіо Hayat: Навесні цього року пішов з життя Олександр Задорожний. Це правник, який зробив дослідження про те, що Росія своєю агресією порушила норми понад 300 міжнародних та двосторонніх документів. В правовому відношенні ми все робили правильно з 2014 року? Чи треба було зробити щось більш досконало?

Володимир Василенко: Олександр Задорожний свого часу був моїм студентом. Останнім часом він завідував кафедрою міжнародного права КНУ. Він дуже багато зробив для розвитку науки міжнародного права, для підготовки юристів-міжнародників.  Останні його дослідження дійсно стосувалися питання відсічі збройної агресії Росії.

Росія, вчинивши акт збройної агресії, порушила безліч норм міжнародного права. По-перше, вона порушила загальні норми міжнародного права, основоположні норми ООН. Велика робота була проведена професором Задорожним для доведення самого факту агресії Росії проти України.

Я також багато написав з цього приводу. На жаль, з самого початку збройної агресії не була визначена загальнодержавна позиція України в цьому питанні. Я можу пояснити, чому це сталося. З одного боку, Росія розпочала гібридну війну, тобто війна Україні Росією не оголошувалась. Спочатку це були приховані акції, які полягали у тому, щоб збройні підрозділи Росії без знаків розрізнення почали проникати на територію України в районі Керченської затоки. Війська Росії вийшли за межі своєї дислокації в Криму. Були організовані усілякі бойовики, найманці, яких Росія використовувала, тобто картина була не зовсім ясною перші дні.  Це один аспект. Другий аспект полягає у тому, що значна частина владної еліти України хвора на малоросійство, вона не оцінювала належним чином поведінку Росії, її ставлення до України. Значна частина політичної еліти, громадян, суспільства, владної еліти була під впливом мантри, що російський народ – це дружній народ, а український народ братній Росії. Потім російська пропаганда, офіційна російська влада займалися шантажем і залякуванням. Це призвело до того, що давайте ми Росію поважати, не дратувати. Таке ставлення заохочувалося західними партнерами. Але це хибний шлях. Оце намагання умиротворити Росію вона розуміє як слабкість, вона цим користується, це заохочує Росію до недружніх актів. З самого початку не було чітко заявлено президентом, що Росія вчинила акт агресії проти України. Лише згодом про це почали говорити більш-менш відверто, але якогось формального документа не було.

Тепер встановлено, що агресія Росії проти України почалася 20 лютого 2014 року. Перша нота Міністерства закордонних справ була в березні 2014 року. Там вперше було чітко вказано, що дії Росії є актами збройної агресії проти України. Верховна Рада, починаючи з 2015 року, ухвалила цілий перелік постанов, в яких абсолютно чітко було зазначено, що Росія вчинила акт агресії проти України, були зазначені фази цієї збройної агресії, була встановлена дата 20 лютого 2014 року. В деяких законах, постановах уряду про це говорилося, однак 14 квітня 2014 року тодішній виконуючий обов’язки президента України Олександр Турчинов видав указ, відповідно до якого запроваджувалася антитерористична операція із застосуванням ЗСУ. Правильним було би говорити про те, що Україна здійснює своє невід’ємне, індивідуальне, суверенне право на самооборону від агресії в сенсі статті 51 Статуту ООН, запроваджувати воєнний стан і діяти відповідним чином. Тоді позиція України була би чітко окресленою, сприймалося б це абсолютно однозначно і громадянами України, і нашими партнерами, і міжнародною спільнотою.

В одній з постанов Верховної Ради говорилося про те, що антитерористична операція є елементом відсічі збройній агресії Росії в сенсі застосування статті 51 Статуту ООН.

Я хотів би, щоб громадяни України розуміли, що акти тероризму – це акти людей, які діють на свій власний розсуд, вони діють проти якоїсь держави, але не від імені іншої держави, а акт агресії – це застосування сили однією державою проти іншої.

Означення Закону України “Про боротьбу з тероризмом” як правової підстави для відсічі агресії хибне і шкідливе. Справа у тому, що у статті 18 цього закону говориться, що в разі заподіяння під час терористичної операції шкоди громадянам України відшкодування має відбуватися відповідно до законів України, тобто за рахунок державного бюджету України. В кількох випадках громадяни України, які постраждали, які були в зоні конфлікту, викликаного збройною агресією Росії, зверталися до українських судів з вимогою компенсації за зруйновані будинки, втрату майна, і суди ухвалювали рішення про компенсацію їм з державного бюджету України. Суди вищої інстанції скасували це рішення, але факт лишається фактом.

У нас є приблизно два мільйони внутрішньо переміщених осіб. Вони зазнали збитків. Уявляєте собі, що два мільйони людей почнуть позиватися в суди України про відшкодування збитків? Закон, запропонований президентом, про відновлення державного суверенітету на окупованих територіях Донецької і Луганської областей покликаний ліквідувати це ненормальне правове положення.

Радіо Hayat: Ви були представником України в ООН з питань прав людини. Зараз щодня порушуються права людини в Криму. Що може зробити Україна?

Володимир Василенко: Я би сказав, що права людини порушуються не лише в Криму внаслідок збройної агресії Росії.

Окупаційна влада в Криму порушує права людини. Те ж саме відбувається на окупованих частинах Донеччини та Луганщини. Порушуються права мирного населення внаслідок відмови Росії припинити збройні дії, вогонь.

Росія порушувала права етнічних українців ще до початку агресії. Справа в тому, що російська влада після того, як Путін прийшов до влади в Росії, почала  системну і систематичну зачистку всього українського в самій Росії.

Внаслідок агресії, під час агресії права людини порушувалися в самій Україні. Звичайно, міжнародна спільнота реагувала негативно на все це, засудила дії Росії.

За ініціативою України до нас була направлена спостережна місія Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Вона також констатувала факт порушення прав людини внаслідок збройної агресії Росії. Після ухвалення резолюції щодо ситуації з правами людини в Криму видана тематична доповідь, у якій фіксуються результати вивчення ситуації з порушень прав людини. Рада Європи, Європейська рада, Парламентські асамблеї НАТО та ОБСЄ також ухвалювали численні рішення, у яких говорилося про порушення прав людини, про те, що Росія як держава-агресор не виконує своїх зобов’язань, зокрема щодо кримських татар у Криму.

Проти Росії як держави-агресора були застосовані міжнародно-правові санкції. Факт порушення прав людини, зокрема порушення Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, був встановлений Міжнародним судом ООН. В наказі суду, який був виданий після того, як Україна звернулася до Міжнародного суду ООН, говориться про тимчасові заходи, які зобов’язують Росію припинити переслідування кримських татар, не чинити перепон діяльності Меджлісу та іншим представницьким органам кримських татар та забезпечити доступність освіти українською мовою.

Попри всі ці численні постанови міжнародних організацій, негативну реакцію міжнародної спільноти, Росія не виконує цього.

Радіо Hayat: Який же вихід?

Володимир Василенко: Росія як постійний член Ради Безпеки ООН ветує всі зусилля міжнародної спільноти вжити якихось заходів. Санкції проти Росії застосовані. Якщо держава, яка своїми діями порушила міжнародний правопорядок, порушила міжнародні стандарти захисту прав людини і відмовляється припинити порушення, то проти неї можуть бути застосовані примусові заходи у вигляді міжнародних правових санкцій (це загальновизнане положення в міжнародному праві). Ці примусові заходи західні демократії застосовують головним чином в економічній сфері. Вони спричиняють шкоду Росії, припинили активну фазу російської збройної агресії проти України, однак цього мало. Справа в тому, що те, що сталося стосовно України, є акцією, яка становить загрозу, вона підриває міжнародний правопорядок.

Росія протягом всієї історії свого існування демонструє неповагу до міжнародного права і до інших держав, культивує філософію зверхності, російської зверхності, зверхності “русского мира” над іншими, не діє з позиції права, вона не поважає силу права, а поважає право сили.

Якщо західні демократії дбають про захист і свій власний інтерес, вони повинні застосувати більш жорсткі, більш системні і масштабні санкції, щоб змусити Росію відновити міжнародний правопорядок, поважати міжнародне право і не чинити загроз міжнародній безпеці.

Радіо Hayat: Я знаю, що ви були суддею міжнародного суду щодо Югославії. Чи є ймовірність того, що рано чи пізно Міжнародний кримінальний суд почне переслідування російських лідерів за злочини проти людства?

Володимир Василенко: Така можливість є. Але я підкреслюю, що міжнародна спільнота повинна серйозно поставитися до тієї загрози, яку сьогодні становить Росія.

Путін тактично виграв, окупувавши Крим та частини Донеччини і Луганщини, але він програв стратегічно, він програв Україну, українці зрозуміли, що росіяни не є ніяким братнім народом, що уряд Росії прагне знищити Україну як етнічну одиницю, як суб’єкт міжнародного права, як геополітичну реальність. Росія показала свою справжню суть, своє справжнє обличчя, свою справжню природу.

Досі є українці, які  сподіваються на те, що з Росією можна помиритися, що вона буде доброю і співчутливою, що зв’язки з Росією потрібні для розвитку України, але все це ілюзії. Росія відмовляється поводити себе, як нормальна держава. Російська владна еліта вважає Україну своїм екзистенційним ворогом. Остаточно мета української політики Росії – тотальне знищення України. Усі механізми співпраці, які були створені в рамках двосторонніх українсько-російських відносин, використовувалися Росією проти України. Сподіватися на те, що росіяни схаменуться найближчим часом, не доводиться.

Нормальні відносини з Росією стануть можливими тоді, коли Росія вибачиться, припинить агресію та виведе свої війська з території України, компенсує всі збитки своєї агресії, вибачиться за всі недружні акти проти України, поверне Україні належну частку колишніх активів Радянського Союзу, заявить про повагу до державних кордонів, не буде нав’язувати російську мову як другу державну, закличе своїх громадян і етнічних росіян в Україні поважати українську мову як державну. Повернення до нормальних цивілізованих відносин – це не поразка для Росії, це вихід. Для того, щоб це сталося, сьогодні необхідне застосування примусу щодо Росії.

Радіо Hayat: Ви невдовзі поїдете до Нью-Йорка, де будете брати участь в секціях з прав людини. Я так розумію, що там також буде обговорюватися питання порушення прав людини в Криму?

Володимир Василенко: Так. Ймовірно, буде ініційована ще одна резолюція щодо ситуації з правами людини в Автономній Республіці Крим і Севастополі.

Радіо Hayat: Ви свого часу представляли України, коли розглядалася справа щодо острова Зміїного. Є якісь перспективи,  що після деокупації кордони будуть більш чітко прокладені?

Володимир Василенко: Йшлося про розмежування морських просторів. Рішення суду було нормальне. Що стосується українсько-російського кордону, то він визначений у міжнародних договорах, його тільки треба поважати. Єдиною невизначеною ділянкою кордону був морський кордон в Азовському морі. Ми з Росією визнали його внутрішнім морем. Там треба було провести лінію кордону. Це не було вирішено. Вони саботували, не хотіли. Україна повинна запропонувати Росії звернутися до міжнародного суду.

Джерело: Радіо Hayat

QHA