КИЇВ (QHA) -

Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець розповів в ефірі Радіо Hayat про ситуацію з боєприпасами в Україні.

Радіо Hayat: Чи вистачає Україні боєприпасів?

Сергій Згурець: В чому особливість висвітлення оборонно-промислової тематики в українських інформаційних реаліях? У нас є успіхи і є проблеми. Коли ми говоримо лише про проблеми, то створюється враження, що будь-якого поступу в зміцненні обороноздатності не існує, а такий посил є неправильним.

Боєприпасне виробництво є одним зі складових підвищення боєздатності українського війська. На поточному етапі ми знаємо, що українська армія суттєво збільшила свою чисельність, збільшилися витрати на оборону. Фактично на сьогодні ми маємо ситуацію, коли, умовно кажучи, 95%, навіть 99% військових частин, укомплектовані справною технікою. Питання щодо кількості техніки вже не стоїть, навіть за збільшення чисельності особового складу Збройних сил, яка на сьогодні складає 240 тисяч. Разом з тим, ми дійсно хочемо говорити про якісне переозброєння війська, коли кількісні показники досягнуті, але треба робити кроки, аби армія була більш ефективною, гнучкою, сильною, потужною, спираючись на нові зразки озброєння. В цьому сенсі є і поступ, і проблеми.

До поступу ми відносимо те, що 2016, 2017 роки характеризувалися тим, що фактично ми використовували потенціал радянського озброєння, здійснювали його модернізацію, то якраз рубіж 2018 і 2019 років в моєму розумінні і розумінні витрат на оборону, підходів різних структур пов’язаний з тим, що треба створити умови для початку якісного переозброєння і збільшення кількості нових зразків озброєння. В наступному бюджеті витрати на оборону так само трошки зростуть, але суттєво зростуть витрати на підготовку виробництва до виготовлення нових зразків озброєнь, тому що раніше левова частина озброєнь – це був ремонт і модернізація з використанням існуючого потенціалу для ремонту і модернізації радянських зразків. Зараз ситуація змінюється, ми говоримо про необхідність створення нової техніки з залученням приватних підприємств і підприємств «Укроборонпрому». Мінекономрозвитку нарешті почне вкладати кошти в створення нових виробництв. Це якраз той період, який зачіпає проблему боєприпасного виробництва, тому що на початку року було рішення РНБО, яке передбачало виділення 1,4 мільярда гривень для закупівлі і створення боєприпасного виробництва. Питання закупівлі і створення охоплює весь сегмент боєприпасів від стрілецької зброї до артбоєприпасів великого калібру – 152 і 155 міліметрів – навіть з натяком на натівській стандарт. На сьогодні закуплене певне устаткування, головний наголос - Міністерство оборони, яке є розпорядником основної частини коштів з оцих 1,4 мільярда гривень, скерувало на створення складальних виробництв, аби задовольнити нагальну потребу війська, насамперед в артилерійських боєприпасах середнього і великого калібру, починаючи від 30 міліметрів до 125 і вище. На сьогодні це є головним завданням Міністерства оборони. Вони очікують, що наступного року цей процес буде налагоджений на різних складах Міністерства оборони. В свою чергу, «Укроборонпром» говорить про те, що вони закупили устаткування і будуть займатися виготовленням нових гільз, боєприпасів, враховуючи те устаткування, яке було закуплено в Туреччині, зокрема, це устаткування, яке дозволяє виготовляти ракети для нового комплексу «Вільха». Очікується, що в першому півріччі наступного року цей комплекс буде прийнято на озброєння українського війська. На сьогодні з цією інтенсивністю бойових дій запасів боєприпасів вистачає, але враховуючи потребу переоснащення війська та поточні ризики створення боєприпасного виробництва, залишається актуальною проблемою. Воно вирішується, виходячи з фінансових можливостей держави та з різних підходів різних угрупувань до оптимального вирішення цієї проблеми.

Радіо Hayat: Останнім часом дуже багато складів боєприпасів вибухає, маємо певні наслідки. Чому б не використовувати дрони для охорони складів?

Сергій Згурець: Застосування дронів розглядається. На сьогодні розроблена програма створення більш ефективної системи захисту складів, яка буде включати різні підходи до різних складів. Найбільш інтегральний підхід буде включати встановлення станцій, які виявляють безпілотні комплекси, які можуть загрожувати складам, застосування систем ураження, подавлення роботи безпілотних комплексів, підвищення ефективності роботи самих охоронних структур, які здійснюють охорону складів, за рахунок облаштування їх приладами нічного бачення, оптичними приладами.

Радіо Hayat: З початком гібридної війни 2014 року йшлося про те, що треба диверсифікувати ринок озброєння. Багато запчастин вироблялося на території РФ. Чи вдалося це зробити?

Сергій Згурець: З одного боку, були ухвалені політичні, а потім юридичні рішення про припинення військово-технічної співпраці з РФ, які заборонили постачання будь-яких комплектуючих, вузлів, агрегатів до РФ, які можуть бути виготовлені для військової техніки. Насамперед, це суттєво вплинуло на позиції таких потужних підприємств української промисловості, як ДП «Антонов», «Зоря-Машпроект», «Мотор Січ», тобто ті підприємства, які виготовляли техніку та устаткування для військової продукції, яка постачалася Росією на експорт третіх країн, для України вона була велика за обсягами. З іншого боку, частина устаткування, яка виготовлялася в Росії, використовувалася в Україні для ремонту і модернізації техніки. Цей процес складав щонайменше до 30% спільного товарообігу у військовій сфері. Після 2014 року було ухвалене рішення припинити співпрацю. Російська сторона так само перестала постачати дефіцитні комплектуючі. Була ухвалена програма імпортозаміщення, проголошена «Укроборонпромом» за рахунок більшого використання потенціалу всіх підприємств української промисловості для задоволення тих чи інших ланцюжків. Де-факто вона працює, але не в повному обсязі. Ризики співпраці з Росією було компенсовано за рахунок активності приватного сектору української оборонної промисловості.

Радіо Hayat: Є такий міф, що після того, як ми перестали співпрацювати з РФ у галузі військового співробітництва, більше російських ракет почали падати без української «начинки».

Сергій Згурець: Росія готувалася або до війни, або до розриву коопераційних зв’язків ще давно, з 1992 року. З певним темпом ці заходи здійснювалися, але найбільш суттєвий період у росіян почався десь з 2008 – 2010 років, коли створення власних консорціумів та холдингів в оборонній сфері передбачало мінімізацію участі українських підприємств. Коли було питання про те, що у них немає свого КБ з виготовлення військово-транспортних літаків, у них були навіть плани повного вилуплення КБ «Антонов», або воно увійшло до складу «Іллюшина» або людьми, або структурою. В період Януковича ці переговори активно велися.

Те ж стосувалося ракетно-космічної галузі. На озброєнні РФ, на стратегічних силах стояли ракети SS-18, SS-24, які розроблялися в Україні і обслуговувалися КБ «Південне». З початком бойових дій фактично росіяни взяли на себе обслуговування ракет самостійно. Я не чув, щоб за цей час вони запускали ракети SS-24, але вони запускали нові ракети, які були створені з власним потенціалом. Було багато прикладів негативних пусків. Роботи, які довірялися Україні, Росії на сьогодні поновити достатньо складно.

Радіо Hayat: Що таке «Ліга оборонних підприємств»? Чи створює вона конкуренцію «Укроборонпрому»?

Сергій Згурець: Коли ми говоримо про «Лігу оборонних підприємств», то ми відзначаємо тренд. Він полягає в тому, що 2016 року державне оборонне замовлення виконувалося і державними, і приватними підприємствами у співвідношенні 50% на 50%, а на сьогодні до 60% виконують приватні підприємства. «Ліга оборонних підприємств» об’єднала в собі близько 40 підприємств оборонно-промислової сфери, які є найбільш активними з точки зору створення нових зразків продукції військового призначення.

Радіо Hayat: Можете охарактеризувати стан укомплектованості українських ВМС?  Наскільки вони боєздатні в Чорноморському регіоні?

Сергій Згурець: Це напрямок, який найбільше потерпає від наслідків російської агресії, після того, як левова частина бойових кораблів була забрана агресором. З іншого боку, створення флоту є найбільш витратним напрямком в порівнянні майже з авіацією, якщо до цього ставитися достатньо серйозно. На сьогодні підходи до побудови флоту українська сторона вимушена розглядати не за класичною схемою, а виходячи, насамперед, з фінансових можливостей.

Щодо флоту, то треба забезпечити захист узбережжя з моря. В цьому сенсі треба знайти зв’язок між тими проектами, які були започатковані, і тими проектами, які реально нам під силу. Зараз зроблена ставка на доведення до певної кількості малих ракетних катерів та диверсійних катерів типу «Гюрза» та «Кентавр». Це те, що ми можемо робити, але, з моєї точки зору, це скоріш вимушений крок, ніж той крок, який забезпечить ефективне рішення щодо захисту морських кордонів. Я думаю, що ситуація зміниться вже впродовж наступного року. Головну роль будуть відігравати не малі ракетні катери, а використання ракетного озброєння, яке буде в мобільному варіанті розміщуватися вздовж морської акваторії, де малі ракетні комплекси на базі ракети «Нептун» будуть здійснювати чергування.

Впродовж короткого проміжку часу ми побачимо, що захист морської акваторії буде будуватися на використанні берегових ракетних комплексів.

Окрім оцих малих ракетних катерів, у нас «висять» два великих проекта – добудова корвета та проект ракетних катерів, на яких буде ставитися комплекс «Нептун».

Радіо Hayat: Є таке поняття – «москітний флот». Ви за чи проти?

Сергій Згурець: Коли ми говоримо про «москітний флот», ми говоримо про те, що малі кораблі повинні мати потужне озброєння, яке спроможне завдати незворотних збитків кораблям ворога, які мають більшу тоннажність. Якщо наші катери будуть спроможні за рахунок ракетного озброєння знищувати корвети РФ, тоді ми можемо говорити про ефективний «москітний фронт». Якщо наші маленькі катери не можуть підійти до цих кораблів навіть на відстань бачення, то ефективність такого «москітного флоту» є невеликою.

Радіо Hayat: Пропоную поговорити про міжнародну співпрацю. На виставці «Зброя та безпека – 2017» була підписана угода з турецьким виробником Aselsan. Чому саме Туреччина?

Сергій Згурець: Я думаю, що підписання контракту на постачання радіостанцій турецького виробництва в Україну – це результат достатньо тривалих переговорів, які відбувалися в Україні з турецькою стороною. Такі переговори відбувалися і з іншими постачальниками радіостанцій військового призначення. Туреччина була обрана після низки порівняльних випробувань як країна, яка спроможна задовольнити інтереси українського війська і з точки зору вартості, і з точки зору ефективності застосування.

Радіо Hayat: Пропоную торкнутися теми безпілотників.

Сергій Згурець: Застосування безпілотників стало помітною ознакою сучасного війська. Від кількості і якості використання безпілотних систем в повітрі, на землі та на морі ми можемо говорити про технологічний рівень армії. Для України безпілотна тема активізувалася з початком бойових дій, коли виявилося, що безпілотники  «Рейс» і «Стриж» ще радянського виробництва, які стоять на оснащені української армії, непридатні для виконання тих завдань, які потрібно вирішити на полі бою.

Потенціал українських компаній використовується надзвичайно мало, а потреба зберігається.

Джерело: Радіо Hayat

QHA