КИЇВ (QHA) -

Координатор ініціативи «Родичі бранців Кремля» Ігор Котелянець розповів журналістові Олександру Вороніну в ефірі Радіо Hayat про політв’язнів, які затримані в Росії або на території окупованого Криму.

Радіо Hayat: Я читав ваш останній пост на Фейсбуці, де ви із захопленням разом з багатьма киянами і журналістами вітали наших полонених, які повернулися після обміну. Чи не було поруч з радістю сумного відчуття від того, що серед них немає тих людей, які знаходяться за гратами в Росії та Криму?

Ігор Котелянець: Якщо я скажу, що не було, то я не буду дуже відвертий, звичайно, було. Я приїхав туди в цю історичну для всіх нас ніч для того, щоб розділити цю радість родичів військовополонених, які нарешті дочекалися своїх рідних. Звичайно, що ми вітали родини, обіймалися, але я так збоку дивився на це, на ці літаки, на цих звільнених військових, і уявляв, що колись так само буде виходити мій брат, політв’язень Євген Панов, якого зараз утримують в Криму. І так само ми його будемо вітати разом з простими людьми. Тим паче, він є добровольцем АТО, а всі ці АТОшники у своїй формі, і все це перегукується. Тому були такі відчуття. Дивився на президента, на Ірину Геращенко, на радощі, і думав, що це перемога, яка, можливо, нас наблизить до якихось перемог в питанні звільнення політв’язнів. В нас може бути багато претензій до влади, але з людської точки зору ми розуміємо, скільки питань і які питання їм доводиться вирішувати. І якщо більшу частину військовополонених забрали, то, можливо, більше уваги буде приділено політв’язням, тому що це категорія заручників Кремля, якій приділяється найменше уваги з боку держави. Зараз по суті немає жодної людини від держави, яка б координувала процеси звільнення.

Радіо Hayat: Російські ЗМІ дорікають, що мовляв, тих громадян Російської Федерації, які були погоджені на обмін, в останню мить на обмін не дали. І була висловлена така гіпотеза, яку підтверджують наші експерти, що ці російські громадяни будуть, можливо, обміняні на громадян України, які знаходяться в Криму і Росії. Як ви вважаєте, можливий цей варіант?

Ігор Котелянець: Коли ми почули цей коментар президента, він нас дуже надихнув, тому що ми вперше почули більш-менш конкретний сигнал від президента стосовно того, що держава таки буде займатися звільненням українських політв’язнів. І ми як родичі політв’язнів розуміємо, що, скоріше за все, для звільнення є один з основних сценаріїв – це обмін. І ми ставимо питання до влади: «Чи є в Україні обмінний фонд? Чому про це нічого не відомо?». Це питання дуже засекречене, СБУ не розповідає нічого, а окрім СБУ, ніхто не може сказати, чи є такі люди. Ми розуміємо, що такі люди є, але ми бачимо інформацію зі ЗМІ, що таких людей активно відпускають. Їх ніхто не тримає як обмінний фонд, а в часи війни це дуже дивно.

І коли президент сказав, що в останню мить було прийнято рішення (слава Богу, що хоч в останню мить хтось про це подумав), що було прийнято рішення, щоб віддати тільки бандитів і не віддавати громадян РФ, для нас це була велика надія, і напевно, перший конкретний сигнал від президента, що держава хоча б має наміри цим займатися. За рік це вперше.

Радіо Hayat: Минулого року відбувся обмін Надії Савченко на Єрофєєва та Александрова, і ми бачили, яка була реакція на обмін в Україні, і яка квола реакція російських громадян. Так само відбувся обмін Ахтема Чийгоза та Ільми Умерова на двох російських диверсантів, які перебували у Туреччині. Чи будуть цікаві російській владі і інші громадяни Росії, які знаходяться в СБУ для того, щоб здійснити обмін?

Ігор Котелянець: А чи були спроби розпочати переговори з Путіним стосовно обміну? Я маю на увазі системного обміну – всіх на всіх? Ми розуміємо, що звільнення політв’язнів – це були дуже індивідуальні історії. З Надії Савченко ми всі зробили медійного героя, і вона вийшла.

Радіо Hayat: А кримські татари на всіх рівнях вимагали звільнення Умерова і Чийгоза. Я так зрозумів, що для того, щоб швидше звільнили, потрібно більше резонансу?

Ігор Котелянець: Резонанс потрібен, і ми як об’єднання родичів політв’язнів майже щодня беремо участь в якихось ефірах, тому що інформація – це наша єдина зброя і єдина запорука, що нас будуть чути і ми не будемо покинуті.

Стосовно Чийгоза і Умерова, я вважаю, що це цілком перемога Меджлісу кримськотатарського народу, це цілком їхня особиста робота, вони зрозуміли, що чекати допомоги немає від кого, тому просто розробили унікальний сценарій цього обміну, і домовилися з Ердоганом. А питання стоїться про те, щоб в країні була якась координуюча людина, яка б координували всі відомства в питаннях звільнення. Для цього потрібно написати якусь стратегію, подивитися, що це за люди, де вони сидять тощо.

Радіо Hayat: Скільки українців наразі знаходиться за гратами на території Росії і в Криму?

Ігор Котелянець: Зі списками політв’язнів була певна проблема, у різних відомств були різні дані, тому наше об’єднання видало таку брошуру зі списком 60-ти українських політв’язнів, які наразі утримуються Російською Федерацією або на власній території, або на території окупованого Криму. Ми з цією брошурою тепер ходимо всюди, і в МЗС, і в інші кабінети, і кажемо, що політв’язнів – 60. Цей список був складений в консультації та за погодженням провідних українських правозахисників. Всі брали в цьому участь: Крим-SOS, Кримська правозахисна група та багато інших. В даному випадку тільки правозахисні організації можуть визначати, чи є людина засудженою за політичними мотивами, чи ні.

Але ці 60 людей – ті, про кого відомо. Є багато людей, про яких родичі чомусь бояться говорити.

Радіо Hayat: Чи не може бути так, що ці 60 людей – лише видима частина айсбергу?

Ігор Котелянець: А під низом – сотні і тисячі. Абсолютно може бути. Ми можемо пригадати іншу категорію в’язнів Кремля – це заробітчани, люди, які поїхали в Росію заробляти кур’єрами за оголошенням в метро. Вони приїжджали в Росію, їм давали пакет, а там виявлялися наркотики. І так сталося, що за останні два роки в Росії опинилося три тисячі українських «наркокурєров».

Радіо Hayat: Я думаю, варто зараз нагадати про історію вашого брата – політв’язня Євгена Панова.

Ігор Котелянець: У серпні 2016-го року його затримали на в’їзді в Крим на «російському» КПП. Це було вночі, його попросили вийти з машини, як він розповідає, потім його чимось важким вдарили по голові, він на якусь мить втратив свідомість. Коли прийшов до тями, відчув, що лежить у калюжі власної крові, а потім його кудись потягнули. Затягли його в якийсь вагончик, натягнули мішок на голову і кудись повезли. Везли недовго, тому він каже, що, скоріше за все, був на півночі Криму біля чотирьох днів. Весь цей час його катували, до нього застосовували електричний струм, фізичне насилля, імітували розстріл тощо. Все це потрібно було для того, щоб він сказав на відео ФСБ, що він є українським диверсантом, якого Україна послала зробити якісь теракти в Криму. Чотири дні він тримався, потім все ж озвучив те, що вони просили. Два місяці не було зовсім ніякої можливості з ним зв’язатися,  і тільки через дві місяці наші адвокати до нього потрапили. Він розповів, як все це відбувалося насправді, звичайно, розказав, що дав зізнання під тортурами, і що це абсолютна нісенітниця.

Скоро виповнюється півтора року, як його тримають за гратами. На якийсь час його відвозили в Лефортово в Москву, потім знову повернули до Сімферополя. Це абсолютно пуста справа, в якій немає навіть зачіпок чи доказів.

Радіо Hayat: Чи є у справі якісь подільники чи він фігурує сам?

Ігор Котелянець: Спочатку ця історія звучала так, що він є керівником диверсійної групи чи то з 9, чи то з 15 чоловік, але цих людей не показали. Потім сказали, що він наче є диверсантом-керівником, але більше нікого не має, є ще Андрій Захтей – це ще одна людина, яка на той час мешкала в Криму, тільки Євген з Андрієм взагалі не знайомі, Захтея навіть взяли раніше.

Вони просто відіграли спектакль, що наче була якась диверсійна група. Зараз по справі жодні групи не фігурують, він один проходить по цій справі. Але це вже нікого не хвилює, тому що спектакль зіграний. Як тільки вони отримали відео, ми всі бачили виступ Путіна про українських «диверсантів», що з Україною не можна ні про що домовлятися жодній міжнародній спільноті, адже Україна хоче проводити якісь терористичні акти.

А зараз ніякої уваги до цього немає, ФСБшники, як це сфабрикували, свої зірки отримали, скинули все це на кримських слідчих, а ті зараз не знають, що з цим всім робити, тому що доказової бази немає, але справа політична.

Радіо Hayat: І зверху немає команди, що робити?

Ігор Котелянець: Я не думаю, що їм розписують план дій. Є команда, що ця людина має сидіти, а як вона має сидіти – ваші проблеми. І от вони отримали дозвіл від ФСБ продовжувати термін арешту, тому що, згідно з російським законодавством, термін арешту не може подовжуватися більше, ніж рік, для подовження потрібна тільки вказівка ФСБ. Євген вже сидить півтора року. А чому цей термін подовжується? Ви б вже провели суд та засудили б. Але нічого не відбувається, вони хочуть до суду якось підготуватися і якось це підґрунтувати, тому що справа політична і дуже резонансна.

Радіо Hayat: Можливо, вони  хочуть використати Євгена, як обмінний фонд?

Ігор Котелянець: У нас, у родичів, складається враження, що слідчі органи, які складаються з кримчан, що перейшли на бік Росії, самі вже хочуть цього обміну, вони самі про це говорять. Останні півроку відбувається якась комічна ситуація – Женя набагато впевненіше став себе почувати, до нього листи стали надходити від людей, він почав вивчати російське законодавство, і не дає їм там розслабитися. Постійно пише якісь скарги, і вони настільки від нього втомилися, що при приватній розмові, як сам Женя сказав, йому начальник СІЗО сказав: «Панов, коли тебе вже обміняють?». Тобто для них це баласт.

Радіо Hayat: Коли  було створене об’єднання родичів політв’язнів?  І що вдалося за цей час зробити?

Ігор Котелянець: Створене воно було рік тому, в грудні. До цього родичі якось самі ходили по кабінетах. Та й до цього і самих політв’язнів було набагато менше. Звичайно, найдієвіший актив складається з декількох людей, які мешкають у Києві, і які мають змогу постійно працювати, ходити по владних кабінетах, брати участь в різних акціях. Ми розуміємо, що з 60-ти політв’язнів половина – це кримські татари, родичі яких знаходяться на території Криму і які фізично не можуть бути тут. Але вони нас підтримують, в нас є можливості для спілкування, і в свою чергу, вони там в Криму щось роблять. Наприклад, є «Кримська солідарність», і коли моя мама приїжджає в Крим на суд до Жені, то часто буває, що в той самий день проходять і суди по кримським татарам. В цей раз вона говорила, що багато спілкувалася, до неї всі підходили, всі її знають, дають якісь гроші, щоб допомогти. Ось така підтримка.

Радіо Hayat: Лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв ще влітку висунув політичну ініціативу, щоб прийняти закон про політичних в’язнів, де серед іншого передбачено, що будуть формуватися певні бюджети на те, щоб підтримувати родичів ув’язнених. Як ви оцінюєте цю ініціативу?

Ігор Котелянець: Вона дуже необхідна. Ми розуміємо, що Мустафа Джемілєв виступив ініціатором цього законопроекту, але не все, на жаль, залежить від нього. Наразі цей законопроект досі непогоджений, на голосування він не був виставлений. Я не знаю чому, але він дуже важливий. Цей законопроект передбачає підтримку самих політв’язнів та їх родин, тому що наразі від держави жодної допомоги ми не отримуємо, наші рідні утримуються саме за політичними мотивами, і було б логічно, щоб держава таку підтримку надавала.

Наразі це питання вирішується точково, закладені в бюджет гроші через МЗС, правда немає поки  схеми реалізації цих грошей, тобто гроші є, а як їх використати - невідомо. Але я сподіваюсь, що у 2018-му році ці механізми будуть знайдені. Наразі є фонди, які надають гранти, правозахисні організації отримують ці гранти  і допомагають нам з фінансуванням адвокатів, тому що це дуже дорого, це – першокласні російські адвокати, які розуміють, що йдуть на великий ризик, коли захищають українців.

Є ще місцеві ініціативи, наприклад, колишній політв’язень Геннадій Афанасьєв та його мати Ольга зібрали на благодійному аукціоні 59 тисяч гривень, ми їх розподілили між всіма родичами політв’язнів, і 36 тисяч пішло в Крим. Це невелика допомога, але ці гроші допоможуть хоча б зібрати якусь передачу. Але ці фонди, які нам допомагають з адвокатами, теж не можуть нас фінансувати вічно, вони погодились нас фінансувати рік. І от зараз прийде 2018-ий рік, і ми стикнемося з проблемою, що в нас немає грошей на адвокатів. Тому ми зараз в тісному контакті з МЗС, і дуже сподіваємося, що механізм буде знайдений, і держава якось допоможе нам з оплатою адвокатів. Багато залежить від особистостей, які працюють. В МЗС з нами працюють дуже патріотично налаштовані і дуже відкриті до нас люди, і вони роблять навіть те, що не пописано в їхніх інструкціях для того, щоб нам допомогти.

Радіо Hayat: Ваш брат і Андрій Захтей – не єдині «диверсанти», їх було аж три хвилі. Про які прізвища йдеться?

Ігор Котелянець: Перший «диверсант», який був затриманий, це мій брат Євген Панов. По цьому ж кейсу був затриманий Андрій Захтей, який на той час мешкав в Криму. Також був затриманий Рідван Сулейманов та Володимир Присіч. Хтось з них вже засуджений, Рідвану Сулейманову взагалі виписали штраф біля 3 мільйонів рублів, мовляв він хотів якось завадити Керченському мосту, тепер має відшкодувати збитки російській компанії.

Потім була хвиля так званих «севастопольських диверсантів». Це Володимир Дудка, Дмитро Штибліков, Олексій Бессарабов. Володимир Дудка – пенсіонер, в нього хронічні хвороби, йому не передають ліки, тобто над людиною просто знущаються. Дмитра Штиблікова як ізолювали, так до нього ніхто і не пробився, і людина рік сиділи сам на сам в якійсь камері, і йому розповідали, що з ним все покінчено.

Радіо Hayat: Тобто це порушення навіть російського законодавства?

Ігор Котелянець: Так, там порушення на порушенні. До речі, дуже важливо: якщо політв’язень знаходиться на території Росії, він там дещо більше захищений, ніж на окупованій території Криму. На окупованій території взагалі не діють жодні закони, там є закон ФСБ. Як ФСБ захотіло, так воно і зробило, там ніхто ні на що не зважає, там  немає жодних моніторингових місій, нам немає жодних правозахисних організацій, нікого, хто міг би контролювати ситуацію. І вони розуміють, що ніхто не зможе довести тортури чи катування, тому що зараз Крим – це острів.

Радіо Hayat: За гратами Кремля, далеко на Ямалі в Російській Федерації, зокрема перебуває і відмий український режисер Олег Сенцов, який став ще більш відомим після того, як його спіткала доля політв’язня. Чи є у вас відчуття, що доля нашого режисера зміниться на краще?

Ігор Котелянець: Це не просто якесь завдання для України, це одна з головних ідей в контексті боротьби з російською агресією – звільнити Сенцова. Я взагалі вважаю, що це велика місія президента. Звичайно, що його звільнять, питання в тому, яка буде ціна? Адже, як ми бачимо, всі звернення до Путіна з цього приводу, відхиляються. Він розуміє цінність Сенцова, що він – героїчна постать, втілення спротиву України Росії. І звільнити Сенцова  - означає допустити послаблення. Я нагадаю, що минулого року точилися розмови про те, що Сенцова віддадуть, якщо ми проведемо вибори на окупованій території. Тобто вони готові обміняти Сенцова на якісь великі політичні моменти.

Це все політичні ігри, це - політичні в’язні, і Путін розуміє, що коли Сенцова звільнять, для Порошенка це буде великий відсоток політичних дивідендів, тому він не міняє його на людей, а пропонує якісь нереальні речі.  

Радіо Hayat: Цього року разом з правозахисниками і представникам наших офіційних органів ви були в Європі, де доводили до міжнародної спільноти ситуацію з політв’язнями. Розкажіть, як це було?

Ігор Котелянець: Це було і влітку, і восени, ми виступали і в Страсбурзі, і в Брюсселі з цією проблемою. Відчуття двоякі, тому що в розрізі того, хто до нас прийшов і переймався нашими питаннями, можна реально відслідковувати, як західна Європа більш віддалена від цих проблем, а в таких країнах, як Італія взагалі точаться дискусія, що потрібно з Росії зняти санкції.

Позитивним є те, що до нашої інформації ставилися дуже серйозно, і були дві резолюції Європарламенту, коли виставлялися вимоги до Росії звільнити політв’язнів за конкретним списком. А цей список був сформований на базі тієї інформації, яку ми їм надавали.

Звичайно, Кремлю байдуже на те, що там говорить Європарламент, але дуже важливо постійно актуалізувати цю проблему, щоб вона стояла на порядку денному, адже якщо ми не приїдемо і не розкажемо, її з того порядку денного взагалі знімуть, бо в світі дуже багато інших проблем.

Радіо Hayat: На що ви розраховуєте з боку нашої влади?

Ігор Котелянець: Ми багато за цей рік напрацювали своїх бачень, що потрібно зробити, щоб звільнити політв’язнів. І коли ми ходимо по відомствах, ми стикаємося з проблемою, що немає в країні людини, яка б займалася цими питаннями. Тому ми припинили ходити з конкретними пропозиціями до різних відомств, в нас тепер тільки одне прохання до президента – зустрітися з нами. Ми вже рік просимо, зараз знову пішов лист до Адміністрації президента за підписами 30 депутатів, які ми збирали у Верховній Раді, де депутати просять президента з нами зустрітися. Ми хочемо цієї зустрічі, а вже на зустрічі ми попросимо і про уповноваженого, ми запитаємо, що робилося, що буде робитися, і висловимо сподівання, що держава дозволить нам співпрацювати, бо ми теж хочемо брати участь у всіх заходах, які б сприяли звільненню наших рідних з Росії та Криму.

Джерело: Радіо Hayat

QHA