КИЕВ (QHA) -

Гість студії радіо Hayat — помічник народного депутата Руслана Князевича, директор Київського інституту журналістських розслідувань ГУАМ та співкоординатор антипутінського інформаційного фронту Ельхан Нурієв.

Олександр Воронін: Ви громадянин України, але народилися в Азербайджані. Розкажіть свою історію.

Ельхан Нурієв: Так, я народився в Азербайджані, у Карабахському регіоні. З 1979-го по 1985 рік вчився у Харкові, потім повернувся, був у Азербайджані у національній визвольній боротьбі, в керівництві «Народного фронту». Після я був головою військово-цивільної адміністрації в одному з ключових районів Карабаху. 

Після держзаколоту у 1993 році я був вимушений емігрувати, приїхав до Львова, до В’ячеслава Чорновола, привіз урядові документи і з того часу я тут.    
Я
громадянин України і давно займаюся активною політичною діяльністю.

Олександр Воронін: Як би ви оцінили нинішню ситуацію в Азербайджані?

Ельхан Нурієв: В Азербайджані неконституційна монархія, можна сказати. На 11 квітня перенесли вибори, хоча ЦВК оголосило, що вибори будуть 17 жовтня, але президент два дні тому видав наказ перенести вибори всього за два місяці. Але це політично активна країна.

Олександр Воронін: З чим пов’язане перенесення терміну?

Ельхан Нурієв: Воно пов’язане з очікуванням того, що у другій половині року будуть великі труднощі, зокрема буде падати нафта, і про її падіння вже оголосили.

Олександр Воронін: Економісти, до речі, говорять, що нас на осінь чекає нова хвиля всесвітньої економічної фінансової кризи. Як ви вважаєте, вона можлива?

Ельхан Нурієв: Я не фахівець, я теж слухаю розумних аналітиків.

Олександр Воронін: Можливо, і Алієв прислухався до своїх радників, що при економічній кризі постраждають всі, незалежно від політичного курсу. 

Ельхан Нурієв: Шкода, що пан Алієв узяв приклад з півночі, а не з демократичної європейської родини. Приклад той поганий, шкода, що він так робить, але народ мудрий, народ все бачить.

Олександр Воронін: Заявлена тема нашої розмови — пострадянський транзит. Всі ми вийшли з Радянського Союзу, і всі по-різному оцінюють цю структуру та пострадянське сьогодення. Свого часу створення СНД теж тлумачили по-різному, дехто вважав, що це Радянський Союз з людським обличчям, дехто вважав, що це транзит конфедерації, а більшість українців вважало, що це якийсь шлях до цивілізованого розлучення.

Але у Кремлі зробили паузу, почекали, коли з’являться м’язи на тлі підвищення цін на енергоносії і приходу до влади спецслужбистів, і тепер знову почали реалізовувати імперський проект. Чи була якась можливість в Росії продовжувати курс демократії чи розворот до деспотії — це була закономірність?

Ельхан Нурієв: Звісно, що закономірність. Насправді, без перебільшень можна сказати, що цивілізаційний вибір і боротьба зараз відбувається через тіло України. Або людство відмовляється від султанів, шахів, імператорів, від царів і утворює на своїй землі собі подібну владу, яку хоче народ, або те, що відбувається. В Росії протипоказана демократія, це однозначно, але це до пори до часу, тому що ми живемо в інші часи, в часи, коли молоді люди вже не хочуть так жити.

Я нещодавно зустрічався з молодими людьми, які приїхали з Криму, і вони розповідають мені, що російська молодь Криму говорить, що такого життя вони не хочуть, тому що навкруги обмеження, постійно треба хвалити Путіна. Сучасна молодь, яка живе в інтернеті, Інстаграмі чи Фейсбуці, бачить, що життя інакше, а вони самі себе перемогли, як то кажуть. Мені здається, що Москва сама себе перемогла і вона за це поплатиться. 

Олександр Воронін: Але коли це буде... Що нам робити зараз?

Ельхан Нурієв: Зараз нам треба залучати професіоналів до уряду, до держави, нам треба зробити Україну сильною, яка була б взірцем для наших кримчан. Багато моїх знайомих у Криму не прийняли російське громадянство, і всі в очікуванні, коли буде квітуча Україна, щоб іншим показати приклад, що Україна обрала свободу і демократію, і тепер живе краще. А для цього потрібно, щоб в уряді та парламенті були державники.

Олександр Воронін: Тобто молодь жалкує за свободою? А люди старшого покоління — поки що ні, тому що рівень життя в Україні не найкращий. Ви вважаєте, що мирна реінтеграція Криму можлива, коли ми станемо успішними?

Ельхан Нурієв: Обов’язково так і буде, я навіть в цьому не сумніваюся. Якщо взяти політбюро 60-х, там же не дурні сиділи. Крим не може існувати у складі Росії, тому що це неорганічне приєднання.

Олександр Воронін: Ви — співкоординатор антипутінського інформаційного фронту. Розкажіть про цю структуру і чи маєте ви намір якось розширювати свою присутність у країнах пострадянського простору?

Ельхан Нурієв: Поки що переважно в наших структурах діють такі ж політбіженці з Росії. В нас діє «Русский эмигрантский клуб», і там люди, які хвилюються, переживають за свою батьківщину, за своїх співгромадян, які там залишилися, адже Кремль себе загнав у глибоку ізоляцію. Мої друзі говорять, що поживши тиждень в Росії, починається зовсім інакше сприйняття якась Північна Корея, одна і та сама інформація в найкращих традиціях Радянського Союзу.

Олександр Воронін: Як ви вважаєте, що нам потрібно робити, щоб покращити відносини з сусідами, такими як Угорщина, яка дуже гостро сприйняла закон про освіту у розділі мови, або Польща, яка почала згадувати минуле? Чи в них це прояв якоїсь внутрішньополітичної боротьби напередодні виборів, чи тут не обійшлося без втручання московської агентури?

Ельхан Нурієв: Я вважаю, це все в комплексі. Як і внутрішньополітична боротьба і популізм якоюсь мірою, так і не таємниця ні для кого, що російські ЗМІ по Європі краще працюють. Крім цього, за різними даними, щоб утримувати лобістів, зокрема у ЗМІ, на це виділяється 1,8-2 млрд доларів з Росії.

І вони працюють краще, але правда за свободою. Чому я на це все позитивно дивлюся? На початку 90-х була боротьба Татарстану та інших, і тоді Москві вдалося вставити своїх людей. Тому ця боротьба забуксувала. А зараз інші часи. Я зараз слідкую за цими тюркськими федеративними устроями, там є лідери, які вивчилися в Європі. Вони не пройшли школу КДБ, вони ні в кого на гачку не висять. Тобто визвольну боротьбу в національних федеративних утвореннях Російської Федерації зараз очолюють молоді, енергійні і високоосвічені люди. Це дуже важливий фактор.

Олександр Воронін: Але поки що цей рух не масовий?

Ельхан Нурієв: Ясно, що масовість прийде з часом. Хіба ми могли уявити, що у Казахстані будуть заборонені центральні російські канали? Так відбувається вже з жовтня. А з 2025 року Казахстан має переходити на латиницю. А це остаточний розрив з Росією.

Олександр Воронін: До речі, наскільки я знаю, кримськотатарська орфографія раніше була своєрідною, потім перейшла на латиницю, в радянські часи стала кирилицею, і зараз є бажання знову перевести її на латиницю. Що ви про це знаєте? Чи хтось проводив соціологічне опитування, чи потрібно це?

Ельхан Нурієв: Курултай кримськотатарського народу ще у 1992 році прийняв відповідне рішення. Вимова тюркських слів фонетично не підлягає кирилиці, тим паче на письмі. Дуже жахливо, коли пишеш кримськотатарські чи азербайджанські слова кирилицею фонетика мови не дозволяє. В Азербайджані мовну реформу провів кримський татарин  Бекір Чобан-заде, який потім був репресований. Він відпочивав у П’ятигорську, його забрали, привезли в Баку… Могилу донині ніхто не знайшов.

Повертаючись до Азербайджану і до переходу на латиницю. На фоні «кримнашу» і Донбасу Володимир Путін зробив заяву, подібну до тієї, коли він сказав, що без українців можна було виграти Другу світову. Він заявив, що казахи ніколи не мали державності. А казахи, насправді, і це історичний факт, мали шість державностей до Радянського Союзу.

Олександр Воронін: І тут варто нагадати про маловідомий факт: у Казахстані дуже багато загинуло народу внаслідок голодомору, який влаштовував Радянський Союз. Переходячи до інших тем, як ви вважаєте, чи піде Захід і США на те, щоб перенести «мінські переговори» з Мінську до Астани, про що нещодавно заявляв Назарбаєв?

Ельхан Нурієв: Вони кажуть, що це технологічно чи інфраструктурно краще летіти до Мінська, ніж до Астани. Але те, що Захід і США будуть поруч з Україною в її боротьбі це однозначно. Вони це довели, але проблема залишається в нас самих. Наші державні мужі мають великі апетити, а світ це все бачить, і через це виникають проблеми.

Олександр Воронін: Що для вас означає Крим? Коли ви познайомилися близько з кримськими татарами?

Ельхан Нурієв: Зрозуміло, що для нас ім’я Мустафи Джемілєва багато що означало і було на вустах. Я закінчував університет у 1985 році, і зрозуміло, що ми чули про нього. Якби не такі люди, як Мустафа-ага, я не знаю, що було б, такі люди воїни світла.

Вперше я потрапив до Криму у 1983 році, наш одногрупник був звідти, і він там одружувався. З того часу я закохався у Крим. Люди, які їздили на відпочинок до Криму, думають, що там є тільки південне узбережжя, але Крим різний, він і степовий, і лісовий дуже колоритний. З кримськими татарами я дружу давно, з університетських років, в Баку теж багато кримських татар.

Олександр Воронін: До речі, під час різних акцій, які проводяться у столиці, завжди поруч з українськими і кримськотатарськими є прапори Азербайджану. Це, напевно, азербайджанська діаспора. 

Ельхан Нурієв: Це більше неофіційна діаспора, і вона має кілька структур, в ній, як і в українській діаспорі, є свої течії. Ісмаїл Гаспринський ще 100 років тому казав, що в Азербайджані живуть дуже національні люди. В Азербайджані ніхто не повернеться в російську імперію. 97% азербайджанців хочуть до Європи. Трохи менше на кілька відсотків — азербайджанців однозначно хочуть у НАТО.

Олександр Воронін: Що для вас є хаят — життя?

Ельхан Нурієв: Для мене життя  це свобода, людська цінність. Я бажаю, і докладатиму всіх зусиль, щоб історична справедливість відновилася, щоб кримські татари нарешті перестали бути настільки багатостраждальними. Це великий народ. Якщо він після стількох років репресій ще дихає, воює і бореться, то це велика нація. Хаят  це свобода, без свободи яке може бути хаят?

QHA