КИЕВ (QHA) -

В інтерв’ю для радіо «Hayat» заступниця бізнес-омбудсмена України розповіла, як формувалося правове поле за рік після анексії півострова, в чому особливості економічних відносин Києва і Сімферополя, які санкції у сфері зовнішньої торгівлі душать вітчизняний бізнес і чому зловживання чиновників та олігархів ґрунтуються на корупційних схемах, які склалися через правові колізії в українських законах. 

Радіо «Hayat»: Після анексії Криму РФ у 2014 році для бізнесу, який залишився на півострові, настали нелегкі часи. Порушено сталі бізнес-зв’язки, де факто виникли нові умови господарювання, діє нелегітимна влада. Як цю ситуацію оцінюють у кабінеті бізнес-омбудсмена України?

Тетяна Коротка: Я маю відзначити, що Рада бізнес-омбудсмена України, яка була створена у 2015 році, розпочала свою роботу у травні, що співпало з активними діями на сході України, коли умовна лінія проведення АТО рухалася, нажаль, вглиб України. Як нова інституція, ми зіткнулися з питаннями і проблемами бізнесу, пов’язаними також і з анексією Криму.

Україна не була готова до цієї ситуації — те, що відбувалося і власне відбувається, не вписується в якісь усталені рамки міжнародного права. І треба було шукати креативні рішення. Якби все відбувалося у рамках міжнародного права, то було б зрозуміло, які є механізми вирішення подібних проблем. У ситуації, яка склалася у травні 2015 року, необхідно було знайти інші механізми вирішення проблем. Тоді українським парламентом був затверджений ЗУ про так звану вільну економічну зону «Крим». Це, перш за все, було зроблено, щоб підзаконними актами врегулювати питання торгівельного і неторгівельного обігу.

Ми прийняли як належне той факт, що ми не торгуємо з анексованим Кримом. Як і ті міжнародні санкції, які були прийняті усім світом щодо агресивних дій РФ відносно України, пов’язані, у тому числі, з анексією Криму. Але постали питання, коли підприємства, які розташовані на окупованій території, мали можливість вивезти власні рухомі активи. Це стосується транспортних засобів, залишків на складах, обладнання, яке можна було протягом року перевозити на континентальну частину України.

Але зараз існує також неторгівельний обіг у рамках так званої вільної економічної зони. І це пов’язано з перетином умовного кордону громадянами, а також наявністю на лінії розмежування митних служб. Зараз громадяни мають право перевозити товари вартістю не більше 10 тисяч гривень за один раз. Життя вносить свої корективи, є питання окремих громадян, які необхідно вирішувати і це регулюється таким чином. Комерційного обігу в анексованого Криму з материковою Україною немає. Але коли ми почали свою роботу, до нас одразу звернулися із запитаннями виведення залізничних вагонів з території півострова. На ці дії був накладений мораторій РНБО, яке також працювало в нових умовах невизначеності.

РНБО наклало мораторій на рух з/до Криму, з іншого боку це співпало з Іловайським котлом, тому на території півострова частково було розібрано колії "Укрзалізниці". Росіяни перекидали залізничні частини для налагодження залізничного зєднання з Донбасом, щоб підтримати там агресивні військові дії. Це також був літній період, жнива, коли в Україні збирають врожаї, усі ці залізничні вагони були у приватній власності, так як і товари, які знаходилися у них і належали іншим компаніям.

Для ради бізнес-омбудсмена України вирішення питань, пов’язаних із рухомим складом "Укрзалізниці", стало одним із найперших викликів на здатність вирішувати ці проблеми. Для цього ми взяли участь у широкому та глибокому обговоренні на рівні РНБО, Уряду, Міністерства інфраструктури транспорту, і врешті-решт ці вагони були виведені, але іншим маршрутом. Тому що фізично неможливо було перегнати їх (вагони, рухомий склад "Укрзалізниці" — ред.) на територію материкової України і це також було першою перевіркою для нас на здатність працювати в умовах такого надзвичайного виклику.

Радіо «Hayat»: Сьогодні низка чиновників і народних депутатів критикують саме згаданий вами ЗУ «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України». Чим посадовцям і народним обранцям не до вподоби цей закон?

Тетяна Коротка: Розумієте, критикують тому, що закон є формальним рішенням, вільна економічна зона підготовлена і створена як форма для вирішення нагальних бізнес-питань, щоб певним чином врегулювати проблеми анексованого Криму. Звичайно, як вільна економічна зона вона не працює. Міжнародне співтовариство і Україна застосовують санкції, щоб тиснути на країну-агресора. Спроба торгувати з півостровом буде непрямим підтвердженням прийняття анексії українського півострова і призведе до небажаних наслідків.

Радіо «Hayat»: Ви казали, що зараз в Україні діє певний закон, який було ухвалено ще у 1991 році, який заважає нашій державі ефективно реалізовувати міжнародний режим санкцій і заважає бізнесу. Про який закон йдеться і в чому його негативний вплив на бізнес-середовище нашої країни?

Тетяна Коротка: У 2014 році була створена вільна економічна зона "Крим", створення якої стало реакцією на анексію півострова. Але у той же час Україна почала розбудову Зони вільної торгівлі з ЄС, що стало результатом довготривалого переговорного процесу та одним зі здобутків Уряду після Майдану, і власне є одним з кроків євроінтеграції, яка стала поштовхом до Революції Гідності.

Окрім того, нещодавно була підписана двостороння угода з Канадою, також про створення Зони вільної торгівлі, ведуться перемовини з Туреччиною, країнами Латинської Америки, Ізраїлем, що свідчить про поступове просування України в міжнародний торгівельний простір, що ніяким чином не можна плутати з тією ситуацією, яка склалася з анексованим Кримом (і обраною законодавцями юридичною формою тимчасового врегулювання питань).

Інше питання так званих спеціальних санкцій. Нажаль, у головах багатьох можновладців є певна плутанина, коли ми розмірковуємо про санкції у сфері зовнішньої торгівлі. Адже в Україні є дуже застарілий закон 1991 року про зовнішньоекономічну діяльність.

Свого часу незалежна українська держава схвалила цей закон, для того щоб врегулювати питання зовнішньої торгівлі, валютних відносин з усім світом. В цей закон упродовж його дії вносилося більше 30 правок, але працює лише одна стаття пов’язана з наявністю спеціального карального інструменту — санкцій у сфері зовнішньої торгівлі.

Радіо «Hayat»: Отже, наявність двох різних законів, які стосуються санкцій, створює передумови для зловживань як з боку конкурентів, так і державних контролюючих органів?

Тетяна Коротка: Так, деякі чиновники плутають ці «старі» спеціальні санкції з санкціями, які введені іншим законом, що наклала Україна на операції, пов’язані з торгівельними відносинами з країною агресором, відносини з непідконтрольними територіями, з рухом товарів і послуг через непідконтрольну територію. Контрабандою їх назвати не можна, бо ці дії не підпадають під Митний кодекс України, а це як раз оті самі дії, які підпадають під поняття "нелегальні операції", які пов’язані, у тому числі, з фінансуванням тероризму.

Так от треба розділити — спецсанкції відповідно до старого закону 1991 року, коли було визначено, що Державна фіскальна служба, Генпрокуратура, СБУ мають право і дуже легкий непрозорий (!) інструмент, щоб зупинити будь-яку компанію, яка робить експортно-імпортні операції на основі так званого подання, а це усього лише лист, який може бути підписаний керівником не дуже високого рівня. В цьому документі буде зазначено, що є ризики того, що ваша компанія займається діяльністю, яка завдає шкоди національним економічним інтересам.

Причому, нажаль, відомі випадки зловживань цим інструментом через конкурентні дії, коли конкуренти хочуть до Нового року і свят зупинити гарні алкогольні напої, а використати момент і наситити ринок своїми товарами. Можливі ризики зловживань з боку службовців, які задіяні в цьому механізмі та хочуть за допомогою цього інструменту на деякий час зупинити експортно-імпортні операції, щоб вплинути на компанію, або навіть отримати зиск від цього.

Звичайно, кожна добросовісна компанія зацікавлена в тому, щоб поставки до зовнішніх партнерів відбувалися без порушення термінів і відповідно до угод. Адже це свідчить про те, що ця компанія є надійним, передбачуваним партнером. Таким чином, зупинка експортно-імпортних операцій може завдати непоправної шкоди іміджу компанії.

Радіо «Hayat»: Які ще інструменти боротьби з бізнес-партнерами існують у правовому полі нашої держави через неузгодженість українських законів та недосконалість правого поля нашої країни? 

Тетяна Коротка: До них можна віднести умовне індивідуальне ліцензування, коли компанію зупиняють за поданням СБУ або Державної фіскальної служби України, руками Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, і після цього кожну зовнішньо-торгівельну операцію ти маєш узгоджувати з Міністерством економіки, що значно уповільнює бізнес-процеси. Або можуть взагалі припинити твої експортно-імпортні операції. До речі, формально підставою може стати неповністю повернута валютна виручка на суму від 1 (!) долара.

Звичайно, здоровий глузд присутній у наших колег з фіскальної служби, і вони не вдаються до подібних зловживань і перешкоджань роботи бізнесу. Але формально такий засіб впливу є, і ніколи не знаєш у який момент його буде застосовано. Те ж стосується подібних непрозорих дій з боку правоохоронних органів, які пов’язані з так званою національною економічною безпекою, хоча на сьогодні на законодавчому рівні не деталізовано це поняття, що створює передумови для зловживань і корупції. 

Інтерв’ю провів Едуард Солодовник

QHA