КИЇВ (QHA) -

Співзасновниця громадської організації «Крим-SOS» Таміла Ташева розповіла журналістові Олександру Вороніну в ефірі Радіо Hayat про референдуми 1991 за незалежність України та 2014 за «незалежність» Криму, який наразі окупований сусідньою державою.

Радіо Hayat: Чотири роки тому відбувся розгін студентів на Майдані і почалася Революція Гідності, якою скористалася Москва для анексії Криму. Ваша організація була створена одразу після окупації півострова. Розкажіть трохи про неї. 

Таміла Ташева: Дійсно, цей день дуже важливий, тому що сьогодні чотири роки тому були криваво розігнані демонстранти з Майдану Незалежності, студенти були побиті, були побиті журналісти. І цей день увійде в історію не тільки тому, що цією ситуацією скористалася Російська Федерація, через деякий час напавши на територію України, а й тому, що ми маємо яскраву сторінку в історії, коли фактично почався період справжньої української незалежності. Попри те, що ми зараз маємо війну, я вважаю, що ми мали вийти чотири роки тому на Майдан Незалежності, ми мали прожити весь цей період, тому що, якби не в 2014-му році, то через деякий час Російська Федерація все одно здійснила те, що вона здійснила.

Тому наша організація є однією з постмайданівських ініціатив, які народилися після Революції Гідності. Після того, як відбулася перемога людей, коли ми стикнулися з тією ситуацією, при якій ми потребували допомоги, все громадянство згуртувалося і почало працювати над тим, щоб подолати наслідки, пов’язані з військовою інтервенцією на території Криму і подальшими подіями на сході.

Радіо Hayat: 1 грудня – це день виборів першого президента в українській історії і проведення Всеукраїнського референдуму, який підтвердив прагнення українського народу, зокрема і в Криму, бути в Україні. І це був референдум, який кардинального відрізнявся від того сфальсифікованого «референдуму» під дулами автоматів у 2014-му році. Розкажіть про ваші враження від цього псевдореферендуму, за яким ви спостерігали.

Таміла Ташева: Я думаю, що загалом оцінювати «референдум», який проходив 16 березня 2014-го року, дуже просто. Всі наші колеги і  міжнародне товариство сказало своє «ні» цьому «референдуму». На ньому не було офіційних спостерігачів, як мали б бути, на нього не були допущені міжнародні журналісти, які приїхали висвітлювати ці події. Я пам’ятаю, як складно пропускали польську та італійську знімальні групи, яким ми допомагали пройти, я пам’ятаю, як перед «референдумом» зникали люди, як було побиття на окремих так званих дільницях, яких було відкрито небагато. Дуже важливо говорити про те, скільки людей насправді прийшло на цей «референдум». Це була дуже низька кількість виборців, які прийшли, рекордно, напевно, низка. Якщо подивитися на електоральні хвилі, які були в Криму, то на референдумі 1991-го явка була однією з найбільших за всю історію виборів на території Криму. В Криму, Донецькій, Луганській та Харківській областях завжди голосувало доволі мало людей. Наприклад, у Севастополі явка на референдумі у 1991-му році була 63%. За те, щоб Україна стала незалежною, проголосували 57%, а проти – 39%. Загалом по Криму явка була 67,5%, за незалежність проголосувало 54%, проти – 42%. Але якщо брати сукупно всю країну, то явка була 90%, що показало прагнення українців до незалежності. А проти по всій Україні було лише 7,5%. Тому питання від’єднання території – це питання загальноукраїнського масштабу, і не можуть такі питання вирішуватися на місцевих «референдумах». Я думаю, якщо б питання від’єднання винеслось на всеукраїнський референдум, то цифри не були навіть такими, якими їх намалювали російські спецтехнологи, можливо, це було б 5% або 3%.

Радіо Hayat: Які завдання ви ставили перед вашою організацією, і чи не було ніяких перепон вашій діяльності?

Таміла Ташева: Наша ініціатива була створена 27 лютого 2014-го року. 26 лютого під стінами кримського парламенту відбувся багатотисячний мітинг на підтримку української незалежності та єдності країни. В ніч з 26-го на 27-ме лютого були захоплені адміністративні будівлі на території Криму. І наступного дня ми створили свою ініціативу.

Нашим завданням було інформування про те, що відбувається в Криму, тому що Алім Алієв, який є співзасновником, Севгіль Мусаєва, яка є також співзасновницею  і я – ми самі не розуміли, що відбувається на території Криму. Ми всі є кримськими татарами, кримчанами, які до переїзду в Київ жили на території Криму, маємо сотні контактів на цій території, і все одно не знали, що відбувається. Відповідно, потрібно було закрити цю прогалину для нашого суспільства та міжнародних партнерів – це подача інформації. Потім ми створили гуманітарний штаб, і з 3 березня 2014-го року ми почали допомагати людям, які змушені були тікати з Криму. Потім була перша допомога військовим, коли ми надавали технічну допомогу, передавали якісь монітори, щоб вести трансляції, давали телефони, тощо. Тоді це була волонтерська робота, а на професійний бік ми перейшли в липні 2014-го року, коли почали працювати з Управлінням Верховного комісара ООН з прав біженців, і закрили весь цей блок робіт з допомоги переселенцям з Криму та зі Сходу, надаючи юридичну, гуманітарну, соціальну допомогу тощо. Далі розвивали аналітику в Криму, моніторинг порушень прав людини на півострові і так далі.  

Радіо Hayat: Чи були ще організації, з якими ви спілкувалися та координували свої зусилля? Чи залишилися вони зараз?

Таміла Ташева: Ми співпрацюємо з більшістю організацій, які займаються або питаннями Криму, або питаннями Сходу. В тому числі із державними та міжнародними організаціями. Але ми завжди працюємо тільки з тими, хто є ефективним. Якщо ми розуміємо, що організація дійсно приносить користь суспільству, є авторитетною, її репутація не заплямована, то це – наші партнери.

Одним з наших ключових напрямків продовжує бути інформаційний напрямок. І в 2015-му році ми створювали ресурс «Крим Інфо» за підтримки одного з польських фондів, коли ми на нашому онлайн-ресурсі розповідали новини з Криму, які пов’язані з правами людини. І зараз це залишається, ми ведемо новинну стрічку, ми постійно працюємо з тими активістами, які живуть в Криму і надають цю інформацію з півострова. В тому числі, ми надаємо інформацію нашим міжнародним партнерам, перекладаючи її англійською мовою, щоб потім вони могли тиснути на російську владу для того, щоб порушень прав людини на території Криму було куди менше. 

Радіо Hayat: Ви відчували на початку, що наші законодавці не поспівають за стрімким ходом подій? Та яке взагалі за чотири роки було прийнято законодавство по Криму? Чи все вас там влаштовує?

Таміла Ташева: Я б загалом говорила, що українська держава завжди відставала і продовжує відставати від громадянського суспільства. Наприклад, наша організація та ряд інших організацій були тими, хто почав першими працювати над прийняттям законодавства, яке стосується тимчасово окупованої території. Перший закон був прийнятий в квітні 2014-го року, і тоді громадські організації активно боролися за те, щоб цей закон був ухвалений, щоб він не порушував права людини в Криму. Але нам далеко не все вдавалося. Починаючи з березня 2014-го року, ми говорили про переміщених осіб, адже незрозуміло, який в них статус, незрозуміло, що вони мають отримати від держави. Ми почали говорити, що потрібен закон, який врегулює те, що ці люди переміщаються з Криму, а пізніше люди почали переміщатися зі сходу. І закон ухвалений був після численних дій з боку громадянського суспільства, з боку міжнародної спільноти лише в жовтні 2014-го року.

Ми з самого початку говорили про те, що потрібна окрема структура, яка б займалася тимчасово окупованими територіями і переселенцями. На превеликий жаль, таке міністерство створилося лише у 2016-му році. Це дуже запізнілий крок. Отже, законодавства дуже багато, але воно неврегульоване, тому що один законодавчий акт протистоїть іншому законодавчому акту. Можна згадувати і закон про вільну економічну зону «Крим», який був прийнятий в серпні 2014-го року і який є абсолютно лобістським з боку різних економічних структур, що лобіювали свої інтереси для того, щоб продовжувати свій бізнес в Криму та не платити податки за таку діяльність. Їх назвали нерезидентами, і в цю категорія попали звичайні українські громадяни, які мають кримську прописку. Вони не мають можливості користуватися банківськими послугами.

Тому питання не в тому, скільки приймається законів, а в тому, що досі немає загальної державної стратегії – що робити з окупованими територіями Криму і Донбасу, що робити з людьми, які переміщаються в середині країни, які живуть на окупованих територіях, ким ми їх вважаємо – нашими українськими громадянами чи колаборантами, як їх називають багато псевдополітиків, використовуючи якийсь суспільний резонанс для короткострокових політичних дивідендів.

Радіо Hayat: Наступного тижня Верховна Рада буде розглядати питання про тимчасове забезпечення суверенітету на окремих територіях Донбасу. Законодавці наполягли на тому, що в цьому законі буде згаданий і Крим. Як ви вважаєте, це допоможе нашим дипломатам вести більш активну діяльність щодо захисту наших українських інтересів? Чи через те, що в нас не оголошена війна, а якась гібридна, то і дипломатія є гібридною?  

Таміла Ташева: Мені здається, що всі розуміють, що в країні йде війна, анексовані території, але введення військового стану не є прийнятним на даний момент. Тому що питання військового стану несе за собою багато обмежень, в тому числі і для громадянського суспільства, яке веде роботу з окупованими територіями. Це і розірвання дипломатичних зв’язків, що я не вважаю добрим, адже попри те, що російська влада веде неоголошену війну на Сході, ми маємо думати над тим, на яких майданчиках з нею зустрічатися, говорити про це. Тому що вони будуть дуже раді, якщо ми не будемо цього робити, не будемо з ними зустрічатися і говорити про Крим. А це дуже важливо для тих людей, які знаходяться в місцях позбавлення волі, і це, в першу чергу, політичні в’язні Кремля, які знаходяться в Росії, на території окупованого Криму та в підвалах. Тому я не впевнена, що розірвання дипломатичних стосунків і введення військового стану нам дуже сильно допоможе. Наші міжнародні партнери це прекрасно розуміють.

Якщо говорити про ті законодавчі ініціативи, які є у Верховній Раді, то я не вважаю, що вони є всі прийнятними, тому що вони мають антилюдську риторику. Яким чином це все приймається, коли на засіданні комітету вноситься 600 нових правок на безліч сторінок, які просто протягуються на цьому комітеті без розгляду з громадськістю? Це є неприйнятним. Я пам’ятаю, як ми влітку 2017-го року воювали з комітетом з місцевого самоврядування по законопроектах, які просувала і Оксана Сироїд, і інші депутати. Я з великою повагою ставлюся до пані Оксани, але той законопроект, який вона просувала, є неприйнятним, тому що не можна вважати всіх людей, які живуть на окупованих територіях, злочинцями.

Радіо Hayat: Цей законопроект так і не пройшов.

Таміла Ташева: Так, тому що була активна позиція з боку громадянського суспільства та з боку міжнародної спільноти, які сказали своє чітке «ні» цим намаганням.

Радіо Hayat: А цей законопроект, який буде розглядатися, суттєво відрізняється від того, який пропонувала пані Сироїд?

Таміла Ташева: Він істотно відрізняється, але має таку саму зовсім не правозахисну позицію, як і попередній.

Питання Криму є дійсно важливим, і його потрібно включати, коли ми говоримо про окуповані території. Але ситуація з Кримом суттєво відрізняється від ситуації на Сході. І головна різниця – Росія визнала, що ця територія буцімто належить їй, і відповідно ця територія офіційно є анексованою, згідно з міжнародним правом. Що стосується окупованих територій Донбасу, то, якщо говорити про міжнародну кваліфікацію, ці території називаються умовно контрольованими РФ через різні угруповання. І якщо навіть Україна на законодавчому рівні зробить визнання цих територій підконтрольними Російській Федерації, це не означає, що на міжнародному рівні щось кардинально зміниться, і не означає, що зміниться щось для РФ. Та я впевнена, що таке законодавство потрібно приймати, але не поспіхом, як в нас відбувається.

Радіо Hayat: В нас в гостях був політолог Віталій Кулик, і ми говорили про можливу перехідну юстицію, яка буде запроваджена під час деокупації. І він назвав одним із самих складних моментів десепаратизацію цих регіонів, в тому числі, і на рівні якихось психологічних вподобань. Що може протиставити не дуже багата Україна більш потужній Росії, де мільярди витрачаються на пропаганду?

Таміла Ташева: Багато що протиставити можна. Наприклад, питання безвізового статусу України. Це був дуже хороший сигнал на окуповані території. Ми всі маємо безвізовий режим, по ідеї, ми всі рівні перед законом, а виявляється, не зовсім. Виходить, що людина з кримською чи донецькою пропискою має проходити додаткову перевірку для того, щоб отримати цей біометричний паспорт. Якщо людина з будь-якого іншого регіону швидко може отримати цей паспорт, то громадянин, який має кримську або донецьку реєстрацію, має чекати протягом 40 днів. І коли люди, які живуть на окупованій території, з одного боку бачать сигнал про те, що вони можуть подорожувати Європою, а з іншого боку, бачать інший сигнал, що ви не такі, як всі решта, це змазує той потужний сигнал щодо вільної Європи.

Крім того, Україна має показувати, як вона розвивається, чи відбуваються реформи, чи ні, чи ми можемо мати право на вільний протест. Я наведу приклад в’язнів Назімова і Степанченка. Вони підтримували «кримську весну», але вони вийшли на мирний протест, пов'язаний із соціально-економічними питаннями в Криму, і в 2016-му році поплатилися за це. Їх посадили в тюрму. Що вони зараз кажуть? Що в Україні вони, принаймні, мали право говорити, тому зробили велику помилку. В Росії права говорити немає, і буде все гірше. Тому Україна має показати це світле майбутнє, демократичний вибір, якого немає у Росії, і пропонувати безліч інших альтернатив.

А що стосується грошових потоків з Росії, то ми в Криму це не побачили, ми не побачили тієї «вітрини», про яку говорив Путін. Те саме ми бачимо на сході, коли люди очікували, що будуть жити добре, але ситуація інша. 

Радіо Hayat: Чи підтримували ви громадські блокади, спочатку – Криму, а потім – Донбасу?

Таміла Ташева: Це абсолютно різні ситуації. Тому що територія Криму є офіційно окупованою, і жодних надходжень до державного бюджету з Криму немає. Друге – поки не почалася блокада Криму, тривали торговельні перевезення. Організаційно ми не підтримували її, але особисто я вважаю, що громадські активісти зробили те, що не зробила держава, хоча деякі моменти були дійсно зроблені некоректно. Громадські активісти сказали, що досить торгувати з окупованою територією. Хтось заробляє на цьому, а хтось отримує лише шкоду.

Що стосується так званого блокування, яке влаштували Семенченко та інші, це була абсолютна профанація. Дійсно, певна частина людей, які живуть поблизу лінії розмежування, підтримали цю блокаду, але більшість українців – не підтримували. Ми також не підтримували, тому що з тих підприємств та заводів, які є на непідконтрольній території, йшли великі надходження в український бюджет, там працювали українські громадяни, які отримували заробітну плату від української держави. Я вважаю, що те, що там відбувалося, було абсолютно популістське, це було зроблено для того, щоб отримати певні дивіденди, тому що питання цих території дуже активно обговорюється в суспільстві. «Самопоміч» вирішила отримати легкий політичний дивіденд для себе, підхопивши меседжі про те, що там люди мають сепаратистські настрої, не треба підтримувати тероризм і так далі. Це меседжі, які зараз і досі є в суспільстві. Але коли ми говоримо, що на тій території живуть наші громадяни, ми маємо за ними доглядати, це позитивні зобов’язання нашої держави, то нас називають маргіналами, пособниками терористів.

Радіо Hayat: Поговорімо про вашу міжнародну роботу. Я знаю, що ви з паном Ескендером Барієвим виїжджали в деякі закордонні столиці і пропагували вашу діяльність. Чи була якась підтримка з боку західних організацій?

Таміла Ташева: Ми постійно їздимо в різні міжнародні відрядження для того, щоб просувати питання Криму на міжнародній арені, щоб продовжувати санкції проти Російської Федерації за окупацію Криму або дії, які вони проводять на території східних частин України. Ця поїздка була на запрошення міжнародної організації, яка займається захистом правозахисників і міжнародного партнерства з прав людини. Ми зустрічалися з різними європейськими структурами, з Європейською комісією, з Радою ЄС та з європарламентаріями. Ми просували кілька тез, одна з яких про включення на європейському рівні людей, які порушують права людини, у так званий «список Магнітського». Друга теза – це постійна спостережна моніторингова місія на території Криму. Третя – про те, що потрібно продовжувати допомагати активістам, які живуть в Криму. Нас чують, деякі питання підтримують активніше, про деякі кажуть, що просування їх складне, тому що лобі Російської Федерації дуже сильне. Вона хоче повернутися в Раду Європи, вона намагається позбавитися від санкцій, тому наші невеличкі потуги з боку громадянського суспільства є ефективними, але дуже складними для просування.

Джерело: Радіо Hayat

QHA