КИЕВ (QHA) -

Радіо "Hayat": Пане Миколо, ваш попередник по тижневому огляду «ТОП-7» Борис Беспалий розтушовував факти за хронологічним принципом. І якщо вам випала нагода бути черговим по тижню на «Хаяті», скажіть, ваша метода викладу сімки подій «від п’ятниці до п’ятниці» на чому буде ґрунтуватися?

Микола Давидюк: Я би приорітет у подачі подій конструював на ступені їхньої важливості та на довготривалості наслідків. Отже, поїхали!

1. Звичайно, найбільш помітною подією тижня стала епопея з народним депутатом України Надією Савченко, апогеєм якої стало звинувачення Героя України Генеральним прокурором України Юрієм Луценко у підготовці терористичного акту в стінах парламенту. Нагадаю, що першим дотичним до цього фактом стало затримання представниками СБУ Володимира Рубана в автомобілі зі зброєю, яке сталося ще позаминулого тижня. Ці факти взаємопов’язані, тим паче і Савченко, і Рубан входять до пулу путінського кума — Медведчука. Тож не випадково, що під час судового засідання у Шевченківському суді, який обирав запобіжний захід для нього (позбавлення волі на 60 діб без права внесення застави), народний депутат запропонувала суду взяти обвинуваченого на поруки.

Сподіваюся на проведення об’єктивного слідства, оскільки самі звинувачення проти Савченко за формою виглядають дещо недолуго. Нагадую, що Юрій Луценко, виступаючи з парламентської трибуни, зазначив:

— У  слідства є незаперечні докази того, що Савченко особисто планувала і давала вказівки організувати теракт у залі ВР, мінометами заваливши купол ВР і добиваючи нардепів з автоматів.

При всій зовнішній кумедності цитати, імовірність здійснення теракту в стінах парламенту існує. Згадаємо хоча б чоторьох загиблих поблизу Верховної Ради нацгвардійців у 2016 році, чи розстріл з автоматів десятка депутатів та урядовців у стінах Вірменського парламенту в 1999 році. Тим паче, загострення у нас внутрішньополітичної ситуації — на руку Кремлю, який британці прямо звинувачують у застосуванні хімічної зброї на території їхьої держави.

Втім, несприйняття всерьйоз широкими верствами суспільства цієї загрози у нас пояснюється ще й високим рівнем недовіри в суспільстві — як до Луценка, так і до Савченко, незважаючи на те, що перший у вітчизняній політиці перебуває вже чверть століття, а друга — лише останні чотори роки.

Втім, кожному українцю слід чітко усвідомити той факт, що Савченко стала боротися не стільки проти окремих політиків та  дерслужбовців — Порошенка, Луценка, а проти самої української держави та її інституцій. Та й загалом, заклики до індивідуального теророризму, це не рівень народного обранця. Тому вона, як мінімум, повинна скласти свій мандат. Якщо вона цього не хоче, то її колеги мають зняти з неї недоторканість і вести мову з нею, як із злочинницею.

Пані Савченко, порівнюючі українські реалії зі сталінізмом, мабуть переплутала сторони протистояння і забула де вона сиділа і як українська держава боролася за її звільнення. Інше питання — а може вона не просто агент впливу з промосковськими умонастроями, а була елементарно завербована, як шпигун, з додатковою фінансовою мотивацією?  

Радіо "Hayat": Оскільки Росія — один з лідерів світової токсикології та нейро-психологічних технологій, чи не може так бути, що проти Надії Вікторівни, під час її ув'язнення в російській в'язниці, була застосовані спеціальні засоби впливу з арсеналу військових психологів? Що її певним чином зомбували?

Микола Давидюк: Можливо. Тим паче, що Путіну вдалося зомбувати 140 мільйонів своїх співвітчизників. А у Росії дійсно потужна школа військових психологів з напрацьованими методиками впливу на людину, які широко використовують спецслужби,  кримінально-бізнесові та політичні угруповання. У цьому випадку цілком можливо, що цей психологічний тиск чиниться й досі. Бо виступи її змінилися, але те, як вона нещиро вимовляє свої останні промови свідчить, що говорить вона не від себе, а ніби ретранслює нав'язану їй інформацію.

Радіо "Hayat": До речі, одразу після затримання Рубана, Савченко раптово вилітає за кордон, без посвітки про відрядження від спікера Парубія, сестра Віра плутається: куди вона полетіла — чи то у Францію, чи в Іспанію, чи Німеччину. А чи не може бути, що вона на нейтральній території отримувала нові інструкції від своїх кремлівських резидентів?

Микола Давидюк: Я більш, ніж переконаний, що так воно і було.

Радіо "Hayat": А чому вона, на вашу думку, після арешту Рубана, знаходячись під ковпаком СБУ,  не залишилася за кордоном?

Микола Давидюк: Не знаю. Можливо сценаристи цього скандалу прагнуть протистоянням однієї Савченко проти усього парламенту збільшити її ставки в очах електорату напередодні парламентських виборів. Втім, наврядчи їм вдасться виліпити з неї іншу варіацію народного героя, ніж та, що була раніше..  А протистояння із системою? Надя Савчинко vs Таня Чорновол — максимум, що їм вдасться. Словом, усякий, хто штучно розкручує особу Савченко, робить собі ведмежу послугу.

Щодо реакції нашої влади, персоніфікованої в діях Генпрокурора. На мій погляд, тут занадто багато слів, жестів, але мало доказів.

Радіо "Hayat": А може гротескність планів потрібна ймовірним російським режисерам для зовнішньої дискредитації української політики: мовляв, дивіться який балаган трапляється, коли панує демократія без бергів, а у нації немає єдиного вождя-керманича?

Микола Давидюк: Мотив можливий для російського електорату, однак не для західних демократій, які на своїй шкурі нині сповна відчувають погрози Путіна.

Радіо "Hayat": А який у неї зараз правовий статус? Де вона знаходиться?

Микола Давидюк: Я б радше вів мову не про її правовий статус, а про публічний, оскільки вона практично живе у медійному просторі, особливо у ЗМІ, що контролюються проросійськими медійними та фінансовими групами. Її завдання наразі не стільки підвищувати свій рейтинг, скільки бути детонатором, вибухівкою української політики, вносити в неї деструктив та хаос, тому вона до останнього не буде залишати країну.

Радіо "Hayat": Власне, експорт страху та хаосу — це суто російський товар…

Микола Давидюк: Дійсно, поряд з газом значна стаття військово-політичних дивідентів Росії — хаос, плутанина, маніпуляція, втручання у вибори, вибухи, вбивства, отруєння, словом, все те, що вони взяли з арсеналу радянських спецслужб і творчо доповнили сучасним інструментарієм «лицарів шпаги та плаща».

Радіо "Hayat": Однак цілком можливо, що й слідство та й сам судовий процес проти Савченко вона буде перетворювати на чергове шоу…

Микола Давидюк: Тому суд над нею мусить бути професійним і викликати довіру у суспільства. Сторона обвинувачення повинна мати беззаперечну доказову базу. У нас же часто-густо роблять гучну фейсбучну заяву, а далі справа розсипається, бо може статися так, що людина під час війни відверто закликала знищувати державні інституції, а в наслідок непрофесіоналізму влади, згодом буде виглядати опальним героєм для частини наших земляків, які легко можуть стати її базовим електоратом. А тут потрібне просте холодне правосуддя.

2. Другим за значенням пунктом сімки подій тижня я б назвав кадрові зміни, які  були проголосовані депутатами в стінах парламенту. Причому їх умовно можна поділити на 2 категорії: ті, які пройшли і ті, які поки що не були внесені на порядок денний.

Верховна Рада прийняла відставку Валерії Гонтарєвої з посади керівника Нацбанку та затвердила на цій посаді Якова Смолія, призачення омбудсмена Людмили Денисової замість попередньої Уповноваженної Верховної Ради з прав людини Валерії Лутковської. Таким чином дві Валерії пішло, один Валерій (Пацкан, депутат від БПП) — прийшов. Останнім «зміцнили»  Рахункову Палату. Посада кропітка і дещо бюрократична, але новопризначинець так посміхався, немов він натрапив на «золоту жилу» та одержав перед пенсією «золотий парашут». Гадаю потрібно зробити аудит у головних ревізорів державних фінансів, оскільки ця Палата не славиться чесністю своїх кадрів…

Радіо "Hayat": Я особисто не чув, щоб за чверть сторіччя свого існування щось сенсаційне «накопала» ця структура на високопосадових корупціонерів… А які очикувані призначення не пройшли?

Микола Давидюк: Не відбулося оновлення складу Центральної Виборчої комісії. Не домовились, побоялися кардинально її змінювати, або чинну владу влаштовує нинішня ситуація і вона відклала цю процедуру в довгий ящик. Але якщо ЦВК залишиться незмінним, вся відповідальність з осені (коли офіційно розпочнеться президентська виборча кампанія) перекладеться на Главу держави, який на другу свою каденцію буде йти з ЦВК зразка Януковича.

Радіо "Hayat": Але кадрове питання перезріло й по деяким міністерським призначенням, не скрізь у нас закордоном є посли, що вже казати про керівництво парламентських комітетів, не кажучи вже про Антимонопольний комітет…

Микола Давидюк: Антимонопольний комітет — то взагалі окрема пісня. Якщо його розігнати ніхто й не помітить, просто хабарі звідти понесуть у податкове відомство. Я б назвав цю структуру чесно — «Комітет по зберіганню монополій та інтересів олігархів». Адже ми живемо у країні суцільних монополій! У нас один постачальник води, у нас один постачальник світла, газу, декілька постачальників інтернету, але в усіх цивілізованих країнах людина може обирати постачальника послуг. Куди не кинь оком, скрізь монополії — мобільний зв'язок, лотерейний бізнес, вугільний ринок. Будівництво доріг? Кажуть, що є 10 компаній, але їх явно замало на 45-мільйонну країну! Певна конкуренція є на товари широкого вжитку, та й те, що до нас зайшли потужні західні бренди.

3. Приїзд Федерики Могеріні до Києва — був у числі знакових візитів. Нагадаю, що вона зустрічалась і з президентом, і з прем'єром, і зі спікером. Серед усьго іншого слід сказати, що вона оцінила просування окремих наших реформ, однак все ж таки зазначила, що їх недостатньо. Інакше можливий реванш політиків вчорашнього дня. На жаль, українські політики більше дивляться в бік майбутніх виборів, ніж реформ, тому іноді домінує популізм та тупцювання на місці.

4. Наступною подією минулого тижня я б назвав зняття недоторканності з нардепа Бакуліна. Під час цього процесу відчувалось намагання окремих сил поховати інформаційний мем — «Вишки Бойка». Тобто, все відбувається за «старовинною» українською традиціює — той, з кого знімають депутатську недоторканість вже давно за кордоном, а ті хто з ним мали б відповідати, вони залишаються з депутатськими мандатами, посміхаючись над «жорстокістю» репресій нової влади. Але в політиці, як у футболі. Не забиваєш ти, забивають тобі. Тобто, якщо влада не саджає у в'язницю злочинців, злочинці через термін повертаються й саджають цю владу. Навіть пропозиція опозиційного блоку про зняття недоторканності з усіх — це явний натяк, що серед її опонентів «сядуть усі!».

Радіо "Hayat": А скажіть, де саме зараз знаходяться згадані вишки Бойка?

Микола Давидюк: Захоплені ворогом на окупованій території й зараз працюють на нього.

Радіо "Hayat": А ми можемо якось вплинути на це?

Микола Давидюк: Гадаю, що для майбутніх міжнародних судів стане у нагоді той аудит, який Україна робить, щоб з'ясувати: скільки Росія добуває за наш рахунок? Віце-спікер Ірина Геращенко днями говорила, що на українському чорноморському шлейфі росіяни видобувають порядка 7 мільярдів кубов газу за рік. Це практично стільки, скільки ми імпортуємо на власні потреби. Тобто практично вони нам продають наш же газ! Потрібно йти до суду й перемагати. Досвід нашої перемоги у Стокгольмському арбітражі на це має спонукати наших дипломатів, юристів і менеджерів. Коли сповідуєшь правду, завжди є значні шанси виграти міжнародний арбітраж, але коли «під покровом ночі» йти до росіян, не як до звичайних торгівельних партнерів, а як до старшого брата й домовлятися на кшалт — «вам 2 мільярди, нам 2 мільярди і усі щасливі», тоді ми обов'зково програємо. У наших сусідів росіян просто був культурний шок після Стокгольму. Адже жарти усіх чемпіонатів та кубків КВН будувалися на мемах «хохлы тырят российский газ», а меседжі усіх приїжджих до нас російських політиків констатували  — «Украина должна нам за газ», а тут навпаки — така обгрунтована перемога і факт, що Росія заборгувала нам за транзит газу.

До речі, свого часу Росія штучно затягували демаркацію кордонів, а наші політики замість того, щоб домогтися цього, випивали з росіянами, пригадуючи славетне радянське минуле з мрією про спільне райдужне офшорне майбутнє. 

5-й пункт порядку тижня певним чином також пов'язаний з енергетикою і з вже згаданою перемогою в Стокгольмському арбітражі. Я маю на увазі візит керівника «Укрнафтогазу» пана Коболєва до Сполучених Штатів. Україна повинна закріплювати свої успіхи. Але на міжнародній арені він прагне представити «Нафтогаз», як самостійну господарську структуру, незалежну від держави. Але це не зовсім коректно, оскільки у компанії є певні соціальні зобов'язання. Укрнафтогаз минулого року мав чистий прибуток у 26 млд, а 50 витратив на те, щоб стримувати ціну блакитного палива для населення. І якщо компанія відмовиться від відшкодування цих 50-ти мільярдів, то для населення ціна на спожитий газ піднімиться ще на 60 відсотків. І при всьому тому, що пан Коболєв — професійний менеджер, але «Нафтогаз» не є щось відокремлене від України. Він торгує національними багатствами, тому повинен нести на собі й певне соціальне навантаження. Це не компанії Соса-Cola, Apple, Macintosh або Nikе. І якщо в наслідок такого підходу на його місце прийде інший він може вдатися до іншої крайнощі — до надмірного соціального популізму, який зведе рентабельність компанії нанівець. Важливо зберегати паритет та рівновагу, навіть під тиском МВФ, інакше це буде мати негативні наслідки, як для бізнесу, так і для людей, не кажучи вже про державу.

6. Справа отруєння Сергія Скрипаля у Британії здавалося немає прямого стосунку до України. Проте Путін звик торгувати Україною. І якщо Захід дружно навалиться на Кремль, він може посилити ескалацію насильства на Донбасі чи у Сирії. Тому нам у поствиборчій для Росії період потрібно бути готовими до всього й усвідомлювати, щоб зберегти свою шкуру він буде приторговувати посиленням війни на Донбасі. Хочете, щоб я зменшив вогонь на Донбасі? Ок, не чіпайте мої офшори! Відчепіться від Ралдугіна та Дерипаски. Тобто, британці й французи від нас далеко, але їм небайдужа доля українців Донбасу, а росіяни, які постійно апелювали до братерства народів, цинічно використовують й торгують життями наших земляків заради геополітичних амбіцій свого керівництва.

7. Наостанок радісна констатація. Українська паралімпійська збірна порадувала нас своїми здобутками, завоювала чимало нагород різної проби й зайняла четверте місце у загальному медальному заліку. Ці спортсмени надихають усіх нас своєю волею до життя. Та, на жаль, держава та її інституції мало дбають про цих спортсменів.

Бесіду вів Олександр Воронін

P.S. Оскільки відомо, центральна тема експертного огляду Миколи Давидюка — тема навколо реального чи гіпотетичного тероризму народного депутата Надії Савченко, виявилась центральною в експертному огляді Миколи Давидюка. Зазначимо, що вона набуває подальшого розвитку вже на цьому тижні. У середу, 21 березня, це питання буде розглянуто на засіданні профільного комітету з депутатської етики та регламенту, а наступного дня, у четвер 22 березня, Генеральна прокуратура проанонсувала демонстрацію відеоматеріалів щодо нардепа Савченко під куполом Верховної Ради.

Також зазначимо, що наступним черговим гостем на тижні для Радіо «HAYAT» стане аналітик Центру досліджень громадянського суспільства Марія Кучеренко.

QHA