КИЕВ (QHA) -

Політолог Микола Давидюк в ефірі Радіо Hayat розповів про очікування від 2018 року в українській політиці.

Радіо Hayat: Що ви очікуєте від 2018 року?

Микола Давидюк: Я б передусім очікував, щоб війна закінчилася, Україна змогла повернути або принаймні означити реальну життєву перспективу Криму і Донбасу. Можливо, це будуть миротворчі війська. Можливо, це буде примус до миру. Є така світова формула. Можливо, це будуть невдалі вибори Путіна. Наприклад, за явки 17 – 18%, взявши 70%, легітимним президентом він вважатися не буде. Можливо, це будуть якісь інші формули, мирний договір і повернення українського кордону. Я б дуже хотів, щоб цей рік став роком пошуку і реалізації таких проектів.  

З більш простого я б хотів, щоб Верховна Рада прийняла закон про зняття у другому читанні депутатської недоторканності, щоб вони прийняли нормальний, з рівними можливостями закон про вибори. Я б хотів, щоб вони запустили закон про землю, але не для олігархів, не для корумпованих чиновників, мільярдних іноземних корпорацій, а для звичайних українців, щоб українець, який має землю, міг її вільно купувати і продавати, щоб українець міг на цьому заробляти гроші, передусім малий і середній бізнес, щоб надалі продовжувалося очищення силових органів від тих, які тиснуть на бізнес. Я б хотів, щоб Кабмін далі будував дороги. Я б хотів, щоб збудували перший автобан. Передумови для багато чого сказаного є. Найголовніше, щоб політики сконцентрувалися на реальних справах, а не на популізмі, на бажанні вивезти потрібного кандидата у другий тур чи самому потрапити в другий тур, не на виборах у парламент, які будуть через понад 1,5 роки, а сконцентрувалися на тих речах, з якими не соромно буде прийти на виборчий старт і на звітний фініш. На жаль, на сьогоднішній день не всі політики готові до такого забігу довжиною в рік. Багато хто з них орієнтується винятково на власне збагачення, винятково на популізм, винятково на маніпуляцію, але не завжди вони готові засукати рукава і працювати. Це працює і у владі, і в опозиції.

Радіо Hayat: Мені здається, що в Росії за допомогою адміністративного ресурсу принаймні 35% назбирається.

Микола Давидюк: На останніх виборах Москва продемонструвала 20% явки. Ще минулого року запускали таку цифру, що Путін поставив таку цифру – 70% явки і 70% рейтингу. Можливо, через те, що йому 70 років. Можливо, через те, що він хоче бути при владі 70 років. Ми не знаємо.

Радіо Hayat: Він уже перегнав Брежнєва і намагається наздогнати Сталіна за роками.

Микола Давидюк: Він намагається наздогнати Сталіна не тільки за цим. Він намагається мати таке обличчя, як Сталін. Він намагається бути найвідомішим диктатором світу. Він вже обігнав Каддафі, Саддама Хусейна і наближається до Сталіна. За ці останні 18 років різниця між українцями і росіянами у тому, що молодий росіянин, якому зараз 18 років, прожив за одного президента, а молодий українець побачив чотири президенти, дві революції і, йдучи на наступні вибори у 2019 році, він не буде знати, хто буде президентом. У цьому ментальна різниця політичних процесів, які відбуваються у нас і в них. В цьому, напевно, є і наша слабкість, і наша сила, і в росіян їхня слабкість і їхня сила.

Я бачу передумови того, що це будуть найважчі вибори для Путіна. Ситуація неоднозначна. Вони запустили наближених до сім’ї кандидатів. Вони навіть бояться грати відверто підігрування з незнайомими кандидатами типу Навального чи Ходорковського. Я бачу, що не вистачає грошей на цю імперську політику. Якщо Москва сита, Петербург будується, то глибинка страждає. Росія втратила силу не тільки перед Європою і США, Росія втратила силу перед Китаєм.

Радіо Hayat: Як Путіну чи його оточенню зберегти обличчя?

Микола Давидюк: Ніяк. Вже Путіну вийти з цієї ситуації ніяк. Операція «преемник» можлива. Тоді у людини, яка зайде замість нього буде вибір – будувати ліберальну сильну російську економіку на користь населення і віддати Крим, знявши санкції, чи продовжувати політику Путіна і просто привести до краху держави.

Радіо Hayat: Але це, мабуть, може бути тільки у 2024 році.

Микола Давидюк: Я не виключаю неповний термін Путіна. Він прийшов на зміні поколінь. Так само він може піти.

Радіо Hayat: Чи потрібна у нашому суспільстві консолідована позиція у відносинах до наших сусідів?

Микола Давидюк: Я думаю, що єдина позиція і так є. Є війна, є агресія, вони вбивають українське населення, захоплюють наші території. Інша справа у тому, що  українське суспільство не до кінця сприймає об’єктивну реальність. Давайте згадаємо, що рік тому 20 мільйонів переглядів на день російським сайтам давали російські соціальні мережі, а проектування політичних меседжів для проросійських політичних партій робилися на зрізі того, як ми з вами переписуємось, про що ми думаємо, де ми перебуваємо, на що витрачаємо гроші. Зараз заборонені певні канали, але, наприклад, російський серіал «Фізрук» номер 1 за запитами українців в Google. Суспільство дуже часто до кінця не розуміє, що відбувається, і з’їдає російський пропагандистський контент, який потім призводить до сумнівів, чи дійсно Путін злочинець.

Кремль фінансує в Україні велику кількість політичних партій, політичних лідерів, які награють собі імідж, рейтинг, популярність і намагаються потихеньку просувати інтереси Кремля. З іншого боку, вони протягують рішення, які створюють провокації для наших західних партнерів – Польща, Румунія, Угорщина, Сербія. Це тільки короткий список тих, з ким нас намагалася посварити Москва. Тому я скажу, що однозначності немає, є логіка, але вона не завжди відповідає дійсності. На превеликий жаль, влада часто, щоб виправдати свої недолугі дії, корупцію, списує все на Москву. У дворі депутат або чиновник місцевого рівня мав покласти асфальт, а він приходить і говорить, що асфальту немає, бо Путін украв.

Демонізована в українському суспільстві Росія стала щитом для захисту наших корупціонерів. Я б хотів, щоб населення у новому 2018 році ставилося об’єктивно до Росії, окремо до Путіна, бо це різні розуміння, окремо до корупціонерів, які прикриваються Росією, прагматично, холоднокровно робило висновки і приймало рішення.

Радіо Hayat: Чи є якась перспектива «лівої» ідеї в Україні?

Микола Давидюк: Я б не хотів, щоб Україна поверталася у винятково «ліву» країну, бо «лівим» завжди будуть протистояти «праві». Це протистояння буде дуже ідеологічне, можливо, криваве, але воно не буде конструктивним з точки зору насичення кишень кожного українця. Нас часто скормлюють ідеологією, дуже рідко нас скормлюють захистом прав, реформою судів, великими зарплатами, великою кількістю робочих місць, будівництвом автобанів. Нам сьогодні потрібні партії результату, політики результату. Нехай вони об’єднуються заради результату, але часто цим маніпулюють. «Ліва» ідея сьогодні більше зводиться до Радянського Союзу, ніж до ідей шведського, іспанського, французького соціалізму.

В Україні може бути і «ліва» партія, і «права», але є питання цінності того, що вони зроблять. У нас дуже часто за ідеологію готові вбивати. Коли партії приходять до влади, вони забувають, чому прийшли. Мороз, останній з більш-менш публічних і адекватних лідерів «лівої» ідеї, дискредитував «ліву» ідею, коли зв’язався з олігархічною проросійською «Партією регіонів». Він практично знищив років на 10 доступ «лівих» сил до парламенту. Зараз Ківа дискредитує. Багато в чому «ліва» ідея в Україні була переведена на маргінес. Якщо буде запропоноване нове бачення «лівих» сил новими політиками, які не забруднені цими олігархічними грошима, проросійським впливом, причетністю до влади сьогоднішньої, вона має поле для проростання.

Радіо Hayat: Чи може цю нішу зайняти «Аграрна партія»?

Микола Давидюк: Я думаю, що і українське село міняється, і те, що «Аграрна партія» почала набирати голоси, є одним з трендів 2018 року. У 2017 році вони практично всі вибори в об’єднаних територіальних громадах проходили третіми. Це заявка навіть не на парламент, я думаю, що їхній лідер буде брати участь в президентських перегонах.

Радіо Hayat: Де взяти гроші на автобани, на сміттєпереробні заводи?

Микола Давидюк: Я думаю, що гроші країна має, але вони закладені в корупцію, в «сіру» економіку, в офшори, в «Укравтодорі», в митницях, в депутатських деклараціях.

В країну згідно з останньою інформацією заходить IKEA. Це сигнальний інвестор, він не платить хабарі, тобто щось таки змінилося. Я вірю, що буде старт точки росту.

Але проблем надзвичайно багато. Корупція і суди гірші, ніж російська агресія, бо ніхто не хоче заводити сюди гроші. Клани суддів стали настільки всесильними.

Радіо Hayat: З самого початку року сталася страшна трагедія з правозахисницею Іриною Ноздровською. Чи вірите ви у те, що винних знайдуть, вони будуть справедливо покарані?

Микола Давидюк: Я вірю у те, що цю справу буде розслідувано, бо суспільний резонанс в західних країнах надзвичайно сильний. І місцева громада дуже сильно збунтувалася. І київський політичний кластер піднявся. Мені здається, що це критична точка для правоохоронців.

Радіо Hayat: Багато залежить від підтримки західних партнерів. Як Україні стати більш суб’єктною?

Микола Давидюк: Я вірю у те, що західні партнери нас підтримують, але окремі чиновники і політики роблять все можливе своєю корупцією, своїм недбальством, недолугістю, щоб у Заходу з’явилася втома від України. Війна не є причиною бути слабким. Ізраїль, Південна Корея, Ірландія робили найбільший економічний успіх за часів зовнішньої загрози. Янукович будував Межигір’я, але не будував країну. Політикам треба схаменутися. Щоб країна була сильною, треба будувати економіку, армію, інфраструктуру. Треба змушувати політиків міняти країну. 

QHA