КИЇВ (QHA) -

Юрист і музикант Сулейман Мамутов та кандидат історичних наук, співробітник Українського інституту національної пам'яті, публіцист Сергій Громенко розповіли у програмі «Крим. Історія повернення» в ефірі Радіо Hayat про дискусію довкола перейменування кримських татар на кримців.

Радіо Hayat: Хто такі татари, кримчаки, кримці?

Сергій Громенко: До 2014 року, коли ніхто особливо не переймався тим, хто такі кримські татари, чим вони відрізняються від решти кримчан, ці слова неправомірно використовувалися як синоніми. Сьогодні, я сподіваюся, більшість українців починає відрізняти кримських татар від кримчан загалом. Вірю, що прийде час, коли не будуть плутати кримчаків із кримськими татарами або кримцями.

Радіо Hayat: Сулеймане, коли ви вперше почули у кримськотатарському середовищі дискусію щодо перейменування кримських татар?

Сулейман Мамутов: Ця дискусію я почув досить давно. Так, виявилося, що мій батько був одним з ідеологів, уособлював рушійну силу щодо перейменування. Мій батько – редактор кримськотатарської газети. Також він викладає кримськотатарську мову і літературу, журналістику. В моєму середовищі дискусія точиться досить давно.

Сама дискусія тривала досить довго, наводили різні аргументи. Активна фаза дискусії припала, напевно, на початок 90-х років.

Радіо Hayat: Наскільки "Кримські татари" – коректна назва?

Сергій Громенко: А тут ми підходимо до головного питання, що з цих двох слів є головним для визначення кримських татар: те, що вони належать до великої тюркської євразійської родини (не обов’язково пов’язаної між собою генетично), або головне те, що вони є тими, хто проживає у Криму.

Я не знаю точно, що було із самоназвою кримських татар за доби Кримського ханату. З арабських джерел ми знаємо, що словосполучення “кримські татари” використовувалося для позначення конкретно цих кримських татар, які проживали у Криму. З іншого боку, в переписці Московської держави абсолютно точно використовувалося поняття “кримські люди” і “кримці” для того, щоб позначити підданих кримського хана. Для тодішньої Москви не було важливо, хто вони за походженням, важливо було, що вони проживали у Криму. Коли Крим став Таврійською губернією після першої анексії, тоді це питання було зняте з порядку денного, тому що Російська імперія принципово не розрізняла своїх підданих за національністю, вона розрізняла їх за віросповіданням. Це призводить до величезної плутанини в оригінальних джерелах, переписах того часу і вимагає дуже зваженого підходу. Навіть після того, як російська імперська влада була замінена на російську радянську владу, ця традиція нікуди не поділася. Згідно з Конституцією Кримської АРСР 1921 року, державними мовами в ній були російська і татарська. Будь-який орієнталіст старого гарту був би нажаханий, тому що татарська мова у Криму і татарська мова у Казані – це абсолютно різні мови. Виходячи з цього складного комплексу, я чудово розумію, чому в 90-і роки, після повернення з депортації, ця ідея знову набула значної ваги.

Радіо Hayat: Сулеймане, яку аргументацію ви чули на користь того, що ви не маєте називатися татарами?

Сулейман Мамутов: Мені страшно за те, що, якщо ми протягом довгого часу залишатимемося татарами або навіть кримськими татарами, втрачатиметься ідентичність, зовнішнє визнання нас як окремого народу. Це аргумент сприйняття. Для політичних націй важливе поняття суверенітету, тобто визнання себе як певної політичної чи етнічної групи. Якщо я скажу “французи”, “німці”, то вам не треба буде додаткових пояснень. Якщо я скажу “австралійський поляк” чи “канадський українець”, ви одразу подумаєте про діаспору. Буде абсолютно чітке уявлення про те, що це є приналежність до меншини, яка проживає в іншій державі. Так само з кримськими татарами. Це етнонім, який визначає передусім приналежність до татар, які проживають у Криму, до діаспори. Якщо ми продовжимо залишатися кримськими татарами, наше право існувати як окрема етнічна група розмиватиметься.

Також я чув, що свого часу Російська імперія називала татарами абсолютно всі тюркські народи, які сповідували в більшості іслам і проживали на території Російської імперії. Молодь все-таки більше сприймає назву киримли.

Якби теоретично у Криму була б держава, яка б називалася Кримська держава, тоді б цього питання ніколи не було б. Натомість ми говоримо про народ, у якого немає своєї держави, для якого назва є інструментом самоідентифікації.

Я не наполягатиму, що моя думка є абсолютно правильною. Оцей прикметник “кримські” виник внаслідок боротьби кримців проти російської (а потім ім адянської) політики загрібання всіх татар в одну купу.

Я не бачу жодних підстав говорити, що це неможливо, щоб кримці не стали послуговуватися цією назвою замість кримських татар. Питання лише в тому, чи справді більшість молоді використовує цю назву.

Джерело: Радіо Hayat

QHA