КИЕВ (QHA) -

Заступник начальника Генерального штабу ЗСУ  в 2006 – 2010 роках, генерал-лейтенант запасу  Ігор Романенко розповів журналістові Едуарду Солодовнику в ефірі Радіо Hayat про ситуації з вибухами на складах боєприпасів.

Радіо Hayat: З 2004 року було приблизно 9 випадків проблем на складах. Чи є у пересічного українського громадянина таке сприйняття,  що він звинувачує здебільшого російських шпигунів?

Ігор Романенко: Щодо тих випадків, які були до початку війни, проводилися відповідні розслідування, які доводили, що там було і через необережне поводження, і через порушення пожежної безпеки, тобто були різні випадки. Як наслідок цього відповідальність понесли високі посадові особи, наприклад два начальники Генерального штабу ЗСУ та всі, хто за функціональними обов’язками відповідає за цю справу. Після початку війни я брав участь у різних комісіях, продовжував працювати в секторі безпеки та оборони. Хочу сказати, що вірогідність того, що це роблять диверсанти, є дуже великим питанням. Якщо розмова ведеться про великі склади, які називаються арсеналами, то втрата цих арсеналів і припасів дуже важлива для росіян, оскільки на початку війни вони захопили наш Луганський патронний завод. У зв’язку з тим, що ми четвертий рік воюємо, у нас багато витрат боєприпасів, нанести удари по арсеналам – це стратегічна подія для противника. Таким  чином він може значно послабити забезпечення дій наших збройних сил.

Розслідування ще будуть показувати, але з того, що я знаю, є багато ознак того, що мали місце саме диверсійні дії, зокрема і з повітря. Коли ми починали війну, у наших ЗСУ фактично не було безпілотних літальних апаратів. Ми пам’ятаємо, що передусім з цим допомагали волонтери, але вони були на рівні піонерських розробок, їх не можна порівнювати з тим, що ми маємо зараз. Тепер ми ставимо на виробництво ті літаки, які пройшли державні іспити. Мова йде про безпілотні літальні комплекси в цілому, це не тільки літак. Це система управління на землі, зв’язок, закритий зв’язок, це система, яка б могла діяти в умовах протидії засобів радіоелектронної боротьби росіян, вони випробовують свої системи в районі проведення АТО.

Чому люди так сприймають? Тому що інформація щодо того, яким чином це відбувається в зоні АТО, до них не доводилась.  А там було досить багато подій, до яких були залучені безпілотні авіаційні комплекси росіян, вони не просто розвідувальні, а виконували ретрансляцію на батарейні пункти управління артилерією, системи залпового вогню, після чого вони наносили удари і знищували і живу силу, і озброєння. Але вони за цей час поставили на виробництво ударні безпілотні авіаційні комплекси, використовують їх. Працюючи в АТО як воєнний науковець я маю підтвердження того, що це відбувалося з їхнього боку. 

Коли росіяни роблять це вглибині території, то люди питають, як це може бути. А це може бути відповідною операцією, у якій можуть брати участь завербовані люди.

Питання не тільки в тому, щоб розслідувати. Об’єктивне розслідування – це перший етап. Потім за функціональними обов’язками треба визначити, хто за що відповідав в цих умовах. Потім треба дуже жорстко підходити до відповідальності винних за ці процеси. Але не з політичних підходів накреслити винних, щоб прибрати прибічників чогось і завести своїх. Це зовсім різні підходи.

Треба змінити ситуацію щодо підбору людей. На ці склади не вистачає особового складу. Потім їх треба озброїти відповідним чином, дати сучасні системи охорони. У нас техніка на 80 і більше відсотків з XX сторіччя.

Наші союзники не те, що летальної, навіть сучасної техніки не дають, навіть елементну базу для сучасної техніки, яку ми самі розробляємо, не дають. Ми закуповуємо 100 транзисторів, тільки 5 з них за вимогами можуть бути задіяні в ОПК.

Чому не враховується той момент, що ми стримуємо російські війська не тільки для своєї користі, а й фактично захищаємо Європу?

Радіо Hayat: Ви ж чули, що чехи сказали?

Ігор Романенко: Земан – це не Чехія, чехи пам’ятають Судети. Земан – це куплена людина.

У нас непроста ситуація, але ми можемо з неї вийти тільки за рахунок важкої, наполегливої і швидкої роботи. Нам не вистачає коштів, часу, щоб скласти систему протидії безпілотним авіаційним комплексам противника. Питання не в тому, щоб збити цю «пташку», а в тому, щоб безпілотний авіаційний комплекс противника не виконав свою задачу – не зміг розвідати наші об’єкти і своїми ударними комплексами не знищив ці наші об’єкти.

Радіо Hayat: Муженко давав інтерв’ю виданню «Новое время». Він сказав, що винний у тому, що сталося в Калинівці. Наскільки це погіршить обороноздатність нашого війська, якщо ми кажемо, що Муженко у всьому винен, давайте знімати його з посади?

Ігор Романенко: Він визнав те, що як Головнокомандуючий Збройними силами України він є відповідальним. Двох зняли, буде третій начальник Генштабу. Що далі? Поки ми не вирішимо це питання системно, ідеться про людей і техніку, нічого не зміниться. Ми говоримо про Іловайськ, про Дебальцеве. Але чому ми не говоримо, що три п’ятих території, які були у нас зайняті, були звільнені під керівництвом того ж Муженка? Треба пам’ятати про це.  За 3,5 роки у нас виросли не тільки командири взводів, рот, батальйонів, але у нас є генерал-лейтенанти, які мають досвід, мають відповідну освіту тощо. Це питання про стратегічне керівництво. За радянських часів сам Сталін і генералітет Радянської армії навчилися воювати  десь в 43-у році, оскільки побили командний склад. Муженко має досвід, він вів оборонні та наступальні операції.  Це дуже складно.

Хтось пропонує забрати всіх наших генералів і сформувати батальйон. Справа у тому, що у нас не набереться генералів в збройних силах, тому що за кількістю їх на тисячу у Європі ми нижче середини. Щоб підготувати генерала, йому треба закінчити три вищих військових заклади, набратися досвіду. Держава вкладає в це дуже багато. Інша справа в тому, що вони повинні бути ефективні і професійні. В Криму були генерали й офіцери. І що з того? Були порушені об’єктивні вимоги.

Колабораціоністи перейшли на бік ворога. Прийде їх час. Військовослужбовці порушили присягу. Їхня історія ще попереду.

Радіо Hayat: Пропоную перейти ще до одного цікавого питання – до указу президента про створення Ставки Верховного Головнокомандувача. Подібне словосполучення прозвучало 23 червня 1941 року. Тоді була створена така структура. Чому у нас це відбувається тільки на четвертому році війни? Про що це свідчить? До чого готуватися?

Ігор Романенко: Це не чотири роки з початку війни, бо в Генеральному штабі  я очолював розробку з відповідними структурами в Генеральному штабі, Міністерстві оборони і в інших державних структурах щодо опрацювання положення про ставку, узгодження і підготовку документів. Ми витратили на це кілька років. Узгодили, але вважали, мабуть, що нам це не потрібно, оскільки ні з ким воювати.

Ставка Верховного Головнокомандувача – це колегіальний орган, який займається стратегічними питаннями щодо управління воєнною обороною держави. Робочим інструментом ставки є Генеральний штаб. На час введення воєнного положення ставка і Генеральний штаб управляють не тільки силовими структурами, але й державними структурами, органами місцевого самоврядування. Я проводжу аналогії зі штабом АТО. Коли в 2014 році починали війну, я говорив, що треба не тільки взяти під управління ЗСУ, але й інші силові структури. Мені відповіли, що у нас немає зараз сил і можливостей навіть управляти військовослужбовцями. 

Ситуація за 3,5 роки змінюється, ми вже підійшли до того, що у нас не СБУ керує, бойові дії організовує, проводить  і планує Генеральний штаб, а безпосередньо в районі управляє штаб АТО, яким керують військові. Це узаконюється в тому проекті, про який ми говоримо. Це робиться на рівні регіону, де ведуться бойові дії, а на рівні держави потрібно ввести Ставку Верховного Головнокомандувача, яка за необхідності буде управляти всіма структурами через Генеральний штаб. Під час війни це жорстке управління з жорсткою відповідальністю за невиконання завдань. Це шлях до концентрації управління.

Радіо Hayat: Може бути введений надзвичайний стан?

Ігор Романенко: Може бути воєнний стан. Якщо це буде за районами, то буде вистачати Об’єднаного оперативного штабу. Якщо росіяни починають розширювати ведення воєнних дій, ми повинні будемо ввести воєнний стан на необхідних територіях або на всій державі, тоді керівництво має перейти  до Ставки Верховного Головнокомандувача, робочим органом якого є Генеральний штаб.

Радіо Hayat: Сірники та сіль не треба закупляти?

Ігор Романенко: Враховуючи події в Балаклії і в Калинівці, ми повинні розуміти, що перебуваємо в стані війни, тому готовим до форс-мажорних умов потрібно бути завжди. Створіть список, нехай всі члени родини знають, що у відповідний час треба мати з собою певні речі.

Джерело: Радіо Hayat

QHA