КИЕВ (QHA) -

Які ризики містить нинішня ситуація на Азовському морі, у чому полягають недоліки військової реформи, яка доля ЗУ "Про оборону", де задекларовані прагнення України потрапити до НАТО, а також чому американським Javelin в Україні поки що заборонено стріляти по російським танкам на Донбасі, в інтерв’ю для радіо «Hayat» розповів екс-голова служби зовнішньої розвідки України генерал армії України Микола Маломуж.

Радіо «Hayat»: Чи свідчить, на вашу думку, ситуація на Азовському морі про те, що політичні та геополітичні сценарії у цих регіонах вже розіграються у головах російських аналітиків?

Микола Маломуж: Росія має стратегічний план встановлення контролю над регіоном Чорного і Азовського морів, це геополітичний формат. Щодо України, то обмеження руху цивільних суден, кораблів національних ВМС у цьому регіоні очікувано стане засобом дестабілізації ситуації. Росія буде використовувати будь-які засоби як демонстрацію сили у цьому регіоні.

Вона буде демонструвати свою чітку позицію перед США, ЄС, країнами НАТО, незважаючи на протести України, міжнародного співтовариства і навіть Ради безпеки ООН щодо Криму, Азовського моря про недопущення розгортання ВМС і нових видів озброєння. РФ вже реалізує свій план жорстко та чітко, турбуючись про контроль над Азовським морем, територія якого є визначальним майданчиком для контролю водної акваторії.

Особливо важлива тема — Керченський міст, який є стратегічним об’єктом, «який з’єднав РФ з півостровом». Останні офіційні та неофіційні заяви російських політиків свідчать, що Росія не має планів відступати. За їхніми переконаннями нібито Крим — це навічно. Але здебільшого така впевненість щодо геополітичних перспектив належить особисто Володимиру Путіну, хоча увесь цивілізований світ знає, що під час анексії півострова відбулося порушення міжнародних норм, що означає, у випадку зміни політичної ситуації у світі на користь України, питання Криму може бути переглянуто.

Радіо «Hayat»: Яким чином мало діяти вище військово-політичне керівництво України в лютому 2014 року?  

Микола Маломуж: У першу чергу, коли відбувся Майдан, на рівні президента або виконувача обов’язків потрібно було визначитися щодо власної команди. Це мала бути сильна антикризова команда — у політичному, дипломатичному і особливо військово-безпековому плані. Ці проблеми надзвичайно актуальні, гострі, і позиція, пов’язана зі збереженням територій — Криму і Східних регіонів.

Ситуація передбачала об’єднання всіх сил у суспільстві, запровадження нового формату ЗСУ, розвідки, контррозвідки, Національної гвардії. Як ми кажемо, це потужний кулак, який би давав можливості діяти ефективно там, де існують загрози посягання. З іншого боку, це активна модель для роботи на місцевому рівні — з громадами, інтелігенцією, особливо тими групами осіб, які мають домінуючу позицію у регіоні, наприклад в Криму або на Донбасі.

Говорячи про Крим чи Схід нашої держави, було важливо, щоб консолідована позиція була у військових, бо діяти треба було на упередження, зокрема на Донбасі у перші дні. Зокрема, це стосується СБУ, яка, згідно компетенції, має діяти у перші дні не чекаючи ані військовий стан, ні АТО. Варто було об’єднати єдиним задумом керівників уряду і регіональних представників влади. Зокрема, мерії міст і місцевих авторитетних діячів, які мали підтримати центральне керівництво.

Однак, навіть досі ще не створений військово-політичний центр військового командування, хоча це була вимога часу до Олександра Турчинова і Петра Порошенка, з боку юристів, економістів, державних стратегів. 48 відомих діячів України оголошували цю позицію як нову стратегію розвитку держави, яку в Київському національному університеті ім. Шевченка презентували 156 відомих діячів і практиків — економістів, юристів, військових розвідників, державних діячів. Саме ця модель так і не була реалізована, не були залучені антикризові менеджери, керівники силових структур, які мали досвід роботи в різних умовах, що призвело до втрати Криму та окупації Сходу України.

Хоча у 1993 — 1994 рр. коли прямо стояло питання Криму, українці жорстко припинили діяльність російських спецслужб, а Юрія Мешкова, як президента півострову, який готував референдум щодо належності Криму, було нейтралізовано. Було багато інших спроб дестабілізації, зокрема, у 1993 році в Криму, коли постало питання протистояння кримських татар криміналу, але усіх їх було нівельовано. Незважаючи на активні формати дестабілізації в Криму і на Сході України, у Закарпатській області механізм упередження працював постійно. І там, де справді дбали про роботу на упередження, не відбувалося анексій, захоплень, а тим більше війни.

Оскільки це функція держави високого рівня, політики військових, які діють на випередження, розвідка має давати конкретні плани щодо України, контррозвідка має попереджати їх вже на території нашої держави і, знаючи ці плани та механізми дій, стратегічні заходи і конкретні бойові плани, ми мали попереджувати дії РФ на всіх етапах її агресії.

Радіо «Hayat»: 30 квітня на передовій лінії зіткнення Антитерористична операція перетворилася на Операцію об’єднаних сил. Чим обумовлена потреба такої трансформації та наскільки ООС ефективніше за АТО?

Микола Маломуж: Якщо ми говоримо про АТО, то це локальний формат, який не міг проводитися масштабно як військова операція. Зрозуміло, що були потрібні зміни — зокрема, визначення військового стану в прикордонних регіонах, щоб, виходячи з цих позицій, проводити усі операції. Але, натомість знайшли якусь гибрідну форму, що цілком логічно, коли проти України ведеться саме гібридна війна.

Для цього потрібне командування, яке буде керувати усім — вирішенням внутрішніх, соціальних проблем, цивільним, безпековим процесом, відповідно, і забезпеченням прав людини, що не притаманно ЗСУ. Адже сьогодні неможливо щоб військовий був основним керівником в економіці, правах людини, гуманітарній сфері, інформаційній діяльності, міграції, інвестиційній безпеці та обороні.

У цьому сенсі зміна АТО на ООС особливо не дала бажаного виграшу. Єдине позитивне у цьому ключі, що встановлено певні компетенції щодо відповідальності, які було сформовано з окремих відповідальностей СБУ, Нацгвардії, ЗСУ, розвідки. Раніше не було єдиного керівного центру. Саме зараз створюється потужний об’єднаний штаб, який буде опікуватися повним контролем над лінією розмежування, забезпечення прав людини на цих територіях (непідконтрольних Україні — ред.). Основне завдання не тільки протистояти агресору, а й забезпечувати права людини в усіх вимірах. Виконати це відповідальне завдання дуже складно, і діючі керівники, поки що не мають цих навиків, досвіду і не розуміють складові механізму для реалізації поставлених завдань.

Щодо зміни АТО на ООС ми можемо казати тільки про єдиний підхід і відповідальність. Хоча, коли було АТО, було чітко зрозуміло, що СБУ напряму підпорядковується Президенту України, а наразі перед Президентом за ООС відповідає Генштаб і командування. Це такий проміжний варіант, який позбавлений щоденної комунікації з керівництвом держави, унаслідок чого відсутні тактичні, політичні, геополітичні орієнтири, які лежать в компетенції Президента України.

Радіо «Hayat»: Американські Javelin вже доставлені в Україну, розрахунки українських військових тренувалися у застосуванні цієї зброї на наших полігонах. Але коли вже вітчизняні ЗМІ повідомлять нам про застосування Javelin на лінії зіткнення проти ворожих танків?

Микола Маломуж: Я спілкувався з американськими колегами які зазначають, що Javelin, які є розробкою 70–80 рр. минулого століття, будуть використовуватися лише у масштабних бойових операціях, коли вороги будуть здійснювати атаки і наступи. На сьогодні цю зброю постачають в українські бойові частини, при цьому оговорюється, що її застосування буде здійснюватися під керівництвом представників США.

Javelin'ів на сьогодні привезено трохи більше 30 одиниць, і вони будуть застосовані лише у випадку масштабної операції, але поставки зброї до підрозділів ЗСУ слід розглядати здебільшого як політичний крок. У той же час, не слід забувати про українські розробки ПТРК «Корсар», «Стугна», які можуть бути використані у протистоянні з агресором. Тим паче, що їх у нас на озброєнні тисячі штук, які повнокровно можуть використовуватися Збройними силами України. Це сучасна, недорога і більш ефективна зброя, ніж та, яку нам надали американці.

Радіо «Hayat»: Незабаром законопроект Про оборону, в якому чітко сформульовано прагнення України до НАТО, буде розглядатися у парламенті в другому читанні. Які ваші прогнози відносно схвалення цього проекту ЗУ та подальшого надання йому статусу Закону?

Микола Маломуж: Цей законопроект буде схвалений і стане законом, оскільки є інструментом вирішення проблем у безпековій сфері України. У документі є рамкові позиції, які висвітлюють наші підходи до формування національної системи безпеки.

Інтерв’ю провів Едуард Солодовник

QHA