КИЕВ (QHA) -

Журналіст, історик, автор ідеї карти “Історична топонімія Криму” Вахтанг Кіпіані розповідає про те, топоніми яких народів можна відшукати серед історичних назв міст, сіл і селищ Криму.

Радіо Hayat: Наскільки давно у вас зародилася ідея укласти карту?

Вахтанг Кіпіані: Я темою Криму цікавлюся достатньо давно. Я став студентом-істориком у 1989 році, коли відбувався з’їзд народних депутатів Радянського Союзу, коли почалася активна фаза репатріації. Я певний час жив на Північному Кавказі у Новоросійську. В районі міста Новоросійськ дотепер живе доволі багато кримських татар. Там є кілька станиць.

Не маючи можливості повернутися на Батьківщину в 70-х, 80-х роках, люди оселялися там. Єдина газета кримськотатарською мовою, яка виходила в СРСР, продавалася в кіосках нашого міста. Я її купував, не розуміючи нічого, окрім слів “Горбачов”, “Черненко”. Я трошечки знав про цю тему ще в радянські часи. На щастя, в моїй родині не було репресованих, тому у мене не було надінтересу, коли я був дитиною.

Коли я став студентом-істориком, однією з тем, якою я займався, була тема репресій щодо різних груп радянського суспільства. Кримські татари були повністю репресованим народом, які з дуже цікавою формою активізму боролися за колективне повернення додому. Це на початку 90-х років дуже надихало. Я цим цікавився, передплачував кілька кримськотатарських газет, знав про діяльність Меджлісу.

Читаючи матеріал, я натикався на слово Aqmescit. Меджліс не використовував і не використовує слово “Сімферополь” як місце осідку Меджлісу кримськотатарського народу. Я когось запитав, мені пояснили, що це “Біла мечеть”. Це якимось гвинтиком закрутилося у мене в голові.

Коли сталася анексія, коли росіяни в брутальний спосіб окупували частину території України, я подумав як громадянин, історик, журналіст, що я можу зробити для дискусії в українському суспільстві про шляхи повернення і про те, яким має бути Крим завтра, коли він знову стане українським. Вчорашній Крим був дуже несправедливим до кримських татар.

Якщо просто повернути назад те, що було, то це буде знову російська меншина, "агрессивно послушное большинство", яке буде діяти в межах парадигм “русского мира”, а українці, кримські татари чи етнічні росіяни, які є українськими патріотами, перебуватимуть у громадянському гетто у Криму. Я подумав, що в суспільство треба впроваджувати ідею про те, що, коли ми повернемося, Крим має бути іншим, зокрема візуально. Виноградне, Лучисте, Партизанське, якими рясно обсіяний Крим, мають бути змінені на те, що було раніше.

Наша карта велика. Там є не тільки кримськотатарські топоніми, там є турецькі, німецькі, італійські, слов’янські, грецькі. Там є топоніми плюс-мінус десяти різних народів, які відіграли свою історичну роль в історії Криму. Крим був унікальним регіоном, в якому жили різні народи. Топонімія є дзеркалом цих процесів. Тому мені видавалося потрібним скласти цю карту. 

Радіо Hayat: Яка частина народів представлена у топонімії?

Вахтанг Кіпіані: Це карта міст, сіл і селищ, тому гори, затоки, річки, печери та інші об’єкти були поза межами цього проекту. Очевидно, що багато місцин Криму названі словами народів, які там жили ширше, ніж це позначено на цій карті. Тут є об’єкти (міста, села або селища), які були створені в достатньо зрозумілій перспективі. Це, як правило, кілька сотень років. Тобто це ті народи, які проходили там стадію свого етногенезу або були першопоселенцями в цьому конкретному місці.

Думаю, що відсотків 85 – 90 назв міст, сіл і селищ на цій карті є кримськотатарською топонімією. 

Радіо Hayat: Якщо певний населений пункт має кілька цікавих назв, як, наприклад, Євпаторія, яку назву варто повертати?

Вахтанг Кіпіані: Не нам вирішувати, яку назву повертати. Євпаторія чи Феодосія також уже є історичними назвами. Але якщо ми маємо альтернативу Büyük Onlar або Октябрське, то тут є закон про декомунізацію і здоровий глузд. Кримчани мають самі вирішувати, які будуть назви.

Радіо Hayat: Чи багато ви знаєте людей, які б вживали ті давніші назви?

Вахтанг Кіпіані: У мене є кілька десятків приятелів кримських татар. Час від часу я питаю, звідки вони родом. Вони ніколи не кажуть, що з Жовтневого, вони кажуть свою назву, попри те, чи є ці топоніми на карті.

Радіо Hayat: Наскільки швидко могли би прижитися ці назви, якби були впроваджені?

Вахтанг Кіпіані: У кримськотатарському суспільстві вони живуть. Питання в тому, що більша частина населення Криму є росіянами, українцями, є також частина русифікованих кримських татар, вони звикли називати ці населені пункти радянськими назвами. Коли топоніми буде повернено, буде певний період, коли буде незвично, але потім це стане нормально. Для тих, хто займатиметься зеленим туризмом, це цікавіше.

Моєю місією було представити українському школяру, студенту, державному чиновнику, дипломату таку карту, яка доводить, що Крим точно не “русский”. Не можна забути і російський слід в історії Криму, але ідеться про те, що пам’яті мають гармонійніше співдіяти. Якщо є міста, засновані в радянський час, нехай вони мають неідеологічні назви радянського часу. На жаль, українська держава станом на момент анексії не зробила таких карт, не повісила їх у кожній школі, щоб діти побачили, що “русский мир” – це лише малесенький фрагмент в історії Криму.

Радіо Hayat: На законодавчому рівні була перейменована частина населених пунктів у Криму. Наскільки це може мати вплив? У Криму ж їх ніхто не вживатиме.

Вахтанг Кіпіані: За законом про декомунізацію було перейменовано топоніми навіть на окупованій росіянами території. На території Донбасу ці назви вже ухвалені, відповідно на картах Google ці назви вже є.

Щодо Криму, то наш колективний депутат, я вважаю, виявив “малодушие и трусость», він написав дрібним шрифтом, що рішення набуде чинності з моменту деокупації. Це неправильно. Вже зараз світ має знати, що немає ніякого Октябрського, а є Büyük Onlar. Це було б моментом істини, сторінкою, яку ми перегорнули. Ми мали б скасувати цю норму про набуття чинності після деокупації. Це було б моральним аргументом, що ми не кидаємо ситуацію на самоплив.

QHA