КИЕВ (QHA) -

Співзасновник Крим-SOS і програмний директор Кримського дому Алім Алієв у ефірі Радіо Hayat розповів журналістові  Едуарду Солодовнику про ситуацію с репресіями против кримських татар на окупованому півострові і про те, що можна протиставити цим репресіям.

.Едуард Солодовник: Почнімо нашу розмову, напевно, з акції під посольством Російської Федерації, яка присвячена зниклим без вісті і викраденим кримчанам. Скільки зараз таких людей? Чи є якась інформація про викраденого Ервіна Ібрагімова, і яка ситуація склалася із засудженим до 15 років Русланом Зейтуллаєвим?

Алім Алієв: Ця акція моїми колегами проводиться 16-ий раз. Кожного місяця ми виходимо під посольство РФ, щоб нагадати суспільству, що в нас станом на сьогодні є 19 людей, які були викрадені або зниклі без вісті за політичними мотивами. Також ми прагнемо нагадати Російській Федерації, що це їхня відповідальність.

Едуард Солодовник: Чому обрана локація саме посольства, адже в нас немає навіть посла, тобто особи, яка може вийти і роз’яснити ситуацію?

Алім Алієв: Якщо б там навіть було кому виходити, то я не думаю, що ці люди мали б мужність і сміливість вийти і подивитися в очі активістам чи батькам зниклих людей. Очевидно, ця локація символічна, бо вся відповідальність за зникнення лежить на Росії. А ці зникнення не розслідуються. Ви правильно згадали про Ервіна Ібрагімова, якого вкрали в травні 2016-го року, про нього досі немає жодної інформації.

Едуард Солодовник: Була така статистика: 45 людей пропали та викрадені, 19 – звільнено, 16 – знайдено живими, 7 – знайдено мертвими, 2 – запроторено за грати і одну особу екстрадували в Узбекистан. Тобто репресії різноманітні – екстрадиція, грати, вбивства.

Алім Алієв: Абсолютно так. Де-факто «влада» Криму порушує права люди, що не розслідує ці справи, і за моїми припущеннями, також причасна до них.

Едуард Солодовник: На вашому сайті Крим-SOS головна сторінка присвячена темі переміщених осіб – отриманню ID-карток, грантів і таке інше. Цей аспект діяльності Крим-SOS – найголовніший?

Алім Алієв: Я б так не сказав. Це, безперечно, важливий аспект, але, якщо розділити діяльність Крим-SOS на дві течії, то одна течія – це робота з внутрішньо переміщеними особами. І тут варто підкреслити, що ми не розділяємо цих людей за територіальною ознакою – чи вони з Донбасу, чи з Криму, ми намагаємося допомогти всім, хто звертається до нас. Другий аспект – це робота з деокупацією Криму, адже основна мета Крим-SOS – це зробити так, щоб Крим якнайшвидше був вільний. Щоб і я, і мої колеги, і члени Меджлісу могли вільно їздити до себе на батьківщину, адже зараз це робити неможливо.

Едуард Солодовник: Звільнений Ільмі Умеров висловив своє прагнення повернутися в Крим. Ламається певна тенденція і «скрепы русского мира»?

Алім Алієв: Ільмі-ага – неймовірно смілива і потужна за характером людина. Він в достатньо похилому віці, має купу хвороб, але він надзвичайно енергійний. І цю енергію йому дають декілька речей: відчуття рідної землі і перебування з власним народом. Звісно, ми зараз намагаємося його вмовити не їхати до Криму, бо ми не знаємо, як завтра поведуть себе з ним окупанти. А вони не дивляться на вік чи статус, вони просто беруть людей в заручники.

Едуард Солодовник: Нещодавно в нас в ефірі був Арсен Жумаділов, який сказав цікаву фразу, що на півострові окупаційна влада зіткнулася з Меджлісом, і вона не розуміє, що це таке і що від нього очікувати. Тому що люди налаштовані йти до кінця, щоб повернути Крим під українську юрисдикцію, і намагаються чинити супротив. Зараз Ахтем Чийгоз і Ільмі Умеров звільнені. Це свідчить про певну тенденцію, що окупанти змінюють позиції?

Алім Алієв: Я думаю, ні. Ми маємо окремо розглядати кейс Умерова і Чийгоза. Я зараз поясню логіку того, як діють окупанти. З самого початку вони намагалися підкупити кримських татар. Коли це не вдалося зробити, коли вони лише одиниць перетягли на свій бік, а більшість кримських татар не погодилися грати за їхніми правилами, вони почали залякувати. І розпочалися цілі хвилі репресій – 3-4 рази на рік є піки затримань і арештів.

В справі Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова є декілька факторів. І один з найважливіших – це публічність процесу. Коли в світі, на міжнародних майданчиках про це постійно говорять як українські політики, так і європейські дипломати, - це дуже впливова річ. Тому ми говоримо, що така публічність має бути по всіх політв’язнях. Також дуже важливою є позиція Ердогана, який виступив в цій справі певним медіатором. Адже в геополітичному розрізі Ердоган намагається бути регіональним лідером Чорноморського регіону, де знаходиться Туреччина. Отже, він зміг домовитися і з президентом України, і з Меджлісом, а потім і переговорити з Путіним, тому ці політичні в’язні на волі. Але Путін не врахував одну річ – він думав, що вони попросять його про помилування. Цього не сталося, - ані Ахтем-ага, ані Ільмі-ага ніякого помилування не писали, тому вони з гідністю і незламною позицією повернулися на вільну частину України.

Едуард Солодовник: Яким чином Крим-SOS відстежує порушення прав людини в Криму?

Алім Алієв: Наступного місяця ми презентуємо оновлену інтерактивну карту порушення прав людини, яка буде містити вже 400 випадків порушення прав людини в Криму. Ми запустили її наприкінці 2015-го року, і тоді було 130 випадків. Зараз – 400. Яким чином це відслідковується? Зараз жодна правозахисна місія в Криму не діє, але в нас є наші активісти та експерти, які відслідковують порушення прав людини як з материка, так і в Криму. Наші колеги працюють в Криму, ми ведемо опитування  та іншу польову роботу. Ми отримуємо від них інформацію, перевіряємо, і вже після того, як вона підтверджується, вносимо її на карту порушень прав людини.

Едуард Солодовник: Крім цього, в Криму здійснюється тиск на свободу слова, адже всі незалежні ЗМІ звідти виїхали. Чи відстежуєте ви, яку інформацію надають ЗМІ, які залишилися, чи підтримують вони співпрацю з окупантом?

Алім Алієв: Так, ми презентуємо дослідження, де видно, яким чином кримські медіа формують так звану нову «кримську ідентичність» людей.  Що сталося з медіа в Криму: незалежні журналісти виїхали, пішли з професії чи працюють під псевдонімами, а ті, хто стали проросійськими, почали працювати в сателітах, які транслюють російську пропаганду. Там з’явилися нові канали, запустили навіть україномовну газету, щоб показати, що нібито нікого тут ми не утискаємо. Але ми розуміємо, що це маніпуляція. Кримські медіа працюють таким чином, щоб постійно насаджувати дискурс того, що в нас немає війни, Крим абсолютно безпечний, тому що присутня російська армія, що з’являється так званий новий «кримський народ». Навіть коли звільнили Ахтема Чийгоза, було декілька «веселих» ефірів на кримських телеканалах, де вони сказали, що це Путін такий справедливий, оскільки помилував цих в’язнів.

Едуард Солодовник: Тобто віра в доброго царя не вмирає?

Алім Алієв: Так, адже будь-яка погана річ, яка стається в Криму – це провина місцевої влади і Путін про це не знає, а будь-яка добра річ, яка там стається, - це цілковита заслуга президента. 

Едуард Солодовник: Чи спостерігаєте ви за тим, що відбувається мілітаризація умів, особливо дітей, коли вони крокують у військовій формі, маршують тощо?

Алім Алієв: Так, це абсолютно слушне запитання. Одна з найстрашніших речей, це коли з дітьми працюють з дитячих садків. Навесні був випадок, коли в дитячому садочку вихователька сказала принести фотографії з «кримської весни», як родина брала участь в цьому дійстві. Одна з дівчат була кримською татаркою, очевидно, що в її родині таких фотографій немає, і коли вона прийшла без фотографій, її почали клювати з усіх боків за те, що вона не така, як всі, і з родиною щось не те. 

А ще є історія, коли хлопчик після першого дня перебування в садочку прийшов додому і сказав, що хоче стати солдатом. Ось таким чином мілітаризується населення змалечку.

Едуард Солодовник: Ми знаємо, що в кінотеатри Криму прийшов славнозвісний фільм «Крим». Причому перегляд цього фільму став масовим явищем. На вашу думку, в Україні повинен заявитися правдивий фільм  про події 2014-го року на півострові?

Алім Алієв: Фільм «Крим» - це абсолютно низькосортна пропаганда, від якої воротить навіть дуже проросійських патріотів в Криму. Сенс фільму в тому, що нібито спецслужби зробили цю окупацію Криму, а місцеві мешканці обурюються, що теж ходили на референдум, а про них нічого не сказано. Ця низькосортність продукту не була сприйнята навіть тими людьми, які кричали: «Хоть камни с неба, а мы на родине».

Я проти того, щоб ми йшли таким самим шляхом і знімали якісь пропагандистські фільми. Я вважаю, що найбільшим спротивом таким речам може бути тільки правда і документалістика. Якщо ми починаємо говорити, що в Криму все погано, це ж теж напівправда, і люди в Криму це бачать. Потрібно відрізняти ці напівтони, і це набагато складніша робота, але в довгостроковій перспективі вона принесе більше плодів. 

Едуард Солодовник: Нещодавно ви презентували книгу про Олега Сенцова – режисера, сценариста, письменника. Те, що окупаційна влада робить стосовно Сенцова – це продовження тиску на творчу інтелігенцію, яка не згодна з тим, що Крим – це не Україна?

Алім Алієв: Образ Сенцова для Путіна – це хрестоматійний образ терориста, якого вони схопили. І Путін виступає як такий переможець терористів. Хоча ми розуміємо, що це абсолютно абсурдна річ. Кольченка я знаю з 2007-го року, ми були в одній університетській тусовці. Він абсолютно спокійна людина і має ліберальні погляди, хоча коли його схопили, то звинуватили, що він є представником Правого сектору.

Презентація книги про Олега Сенцова – це намагання знову нагадати українцям і міжнародній спільноті, що Сенцов як образ російських політв’язнів має бути не просто згаданий, ми за нього маємо боротися. Ми бачимо, як кінематографічна тусовка активно наголошує на цьому на міжнародних кінофестивалях, коли встають люди з табличками про Сенцова. Проте ця тема має підніматися не тільки професійними колами і правозахисниками, а людьми, які є лідерами думок, інакше вона буде забуватися. А коли вона постійно є в новинах, це дуже серйозний тиск на окупантів.

Едуард Солодовник: Чим обумовлена актуальність проблеми змін української Конституції в частині 10, що стосується Автономної Республіки Крим. Як швидко це все буде просуватися?

Алім Алієв: Ми в лютому опитали 100 кримських татар, які мешкають в Криму, і запитали – яка національна ідея для них пріоритетна. Більшість людей нам сказала, що для них просто неймовірно важливо отримати від України статус Криму як Кримськотатарської національної автономії. Це не є забаганка чи забавка, кримські татари вже достатньо часу готові брати відповідальність за свою землю. І це означає, що цю відповідальність ми не будемо ділити чи з українцями, чи з росіянами, це буде спільна відповідальність. Але Кримськотатарська національна автономія збереже і сам народ, і допоможе йому розвиватися. Нас 300 тисяч, в нас зникає мова, в нас величезні проблеми в культурній сфері, нас репресує окупант. А це дасть величезну підтримку людям, які знаходяться на півострові.

Тому ми дуже активно працюємо і з народними депутатами, і з лідерами думок. Мій добрий друг і відомий політв’язень Мирослав Маринович сказав: «В свій час після депортації кримські татари на свою батьківщину поверталися, так би мовити, з чорного входу, а зараз кримські татари мають в’їхати до Криму через парадний вхід і заявити, що ми маємо жити в своєму домі і розвивати його».

Едуард Солодовник: Чи відстежуєте ви ситуацію з Русланом Зейтуллаєвим?

Алім Алієв: Так, відстежуємо і контактуємо з родиною. Чому справа Хізб ут-Тахрір, по якій звинуватили Руслана, так важлива для Путіна? Він через цю справу намагається показати, що кримські татари, що мусульмани є терористами і екстремістами. Тому для кримськотатарського національного руху дуже важливо, щоб він мав мирний характер. Ми бачимо, що в нас є неймовірна підтримка міжнародної спільноти, навіть Мустафа Джемілєв говорив, що в радянські часи цієї підтримки було набагато менше. Тому нам потрібно не йти на поводу в окупантів і не радикалізуватися, як вони цього хочуть, а бути мудрішими і розуміти, що наша сила в правді і в ненасильницькому шляху.

 

 

 

 

QHA