Минулими вихідними топ-темою для жителів окупованого Криму стала інформація про спроби викрадення дітей у Сімферополі. Спочатку вона з’явилася у соцмережах, а згодом мережевий резонанс змусив відреагувати окупаційні ЗМІ та представників окупаційної влади і правоохоронців. Утім, їхні дії скоріше нагадували бездіяльність, тож для наляканих батьків і дітлахів ще нічого не скінчилось. Так само, у стані тривоги від невизначеності зараз перебувають і, ще невідомо скільки, перебуватимуть інші батьки регіону.

Мисливці за дітьми на синіх «Жигулях» і поліція «нє прі дєлах»

Упродовж останніх декількох днів лише в одному селищі Кленовка під Сімферополем сталося три спроби викрадення дітей. Так, у суботу 15 вересня, двоє чоловіків на автівці намагалися викрасти 13-річну Ганну і 14-річного Олександра. Вдень дівчину, яка каталася на байку гірською дорогою, «підрізала» автівка. Коли школярка впала, її намагалися затягнути в машину, але на крики вибігли сусіди, і викрадачі втекли на автівці. Цей самий автомобіль увечері того ж дня знову помітили у Кленівці. Цього разу викрадачі намагалися затягнути в машину 14-річного Олександра, але той зміг вирватися. Зловмисники переслідували хлопчика до самих воріт його будинку. Як пишуть «Примечания» з посиланням на слова батьків, обидві дитини описали один і той же автомобіль — сині «Жигулі» — і змогли запам'ятати держномер. Місцеві жителі додали деталей — в автівці
перебувало двоє молодих людей. Вже у понеділок, 17 вересня, у тій же Кленівці невідомі на тих же синіх «Жигулях» вчинили ще одну невдалу спробу викрасти дитину — 15-річного підлітка Іллю. Місцеві повідомляють, що водій і пасажир були у балаклавах.

Громадський активіст із Симферополя Єкатерина Горєлкіна, яка висвітлювала ці події у себе на ФБ-сторінці, відзначає, що поліція попереджена про ці випадки, але ніяких ознак плану «перехоплення» або чогось подібного, що свідчило б про спроби затримати зловмисників, в околицях села помічено не було.

Більше того, реакція місцевих і сімферопольських правоохоронців вразила як самих батьків, так і активістів та користувачів соцмереж. Спроба батьків подати заяву про намір вчинення злочину до місцевої «поліції» перетворилася на проблему. Мати хлопчика у день події, в суботу, звернулася до дільничого, однак той заяву не прийняв, пославшись на вихідний день. Батькам пообіцяли, що з ними поспілкуються у понеділок, 17 вересня, однак дільничий так і не відвідав їх. Не дочекавшись дільничого, мама Олександра Анна Кольчук у понеділок о 12:30 подала заяву до відділення «МВС» у Сімферопольському районі. Щоправда, пізніше речник «МВС» у Криму Ольга Кондрашова повідомила «Примечаниям», що подібної заяви зареєстровано не було. Однак мати хлопчика, якій «Примечанія» подзвонили після спілкування з Кондрашовою, підтвердила, що заяву в неї прийняли і навіть назвала прізвище поліціянта, який це зробив. Водночас, вона зауважила, що жодних підтверджуючих документів натомість не отримала.

Цікаво, що вже у понеділок згадана речниця «МВС Криму» Ольга Кондрашова видала на-гора коментар, суть якого зводилася до того, що ніяких викрадень не було та інформація про них у соціальних мережах не відповідає дійсності.

— Поспішаємо заспокоїти громадськість — поширювана інформація не відповідає дійсності. Просимо про всі відомі факти правопорушень звертатися до поліції, а не множити чутки і не поширювати в інтернеті недостовірну інформацію, яка потім використовується недобросовісними сайтами для нагнітання ситуації в Криму, хоча нічого подібного в реальності немає, — зазначила Кондрашова.

Насправді, у цій відповіді російська поліція вдається до звичних методів пересмикування інформації. Зокрема, правоохоронці спростовують не безпосередньо оприлюднену інформацію, а ту, яку їм вигідно. По-перше, у соцмережах повідомляли про спроби викрадення дітей, а не про факти викрадення. Але у поліції, певно, вирішили не зважати на цей нюанс і наполегливо кажуть, що інформація загалом недостовірна. По-друге, не менш дивним видається заклик речника кримського «МВС» до батьків не поширювати інформацію у соцмережах, а звертатися до правоохоронців. Такий заклик якось не корелюється з наявним небажанням поліції реєструвати заяви батьків у місцевих відділках. 

До речі, у соцмережах також зауважили цю «нестиковку». Місцевий активіст Антоніна Бойченко пише: «Ну правильно, викрадень не було. А спроби були. Очікувати конкретного підтвердження злочину проти неповнолітніх, що вже відбувся, я не бачу сенсу. Потрібна перевірка».

Єкатеріна Горєлкіна також обурюється у своєму ФБ:

— Куди людям звертатися, якщо Кондрашова в МВС спростовує інформацію і каже, що це фейки — це не фейки. Я передам три контакти батьків з одного села — чиїх дітей тим чи іншим чином намагалися заманити в автомобіль або переслідували… ТАК, ЇХ НЕ ВКРАЛИ — АЛЕ СПРОБИ БУЛИ, ФАКТИ Є — ПОТРІБНО ПОПЕРЕДИТИ РАЙОН і вживати заходів. В одному селі три історії. Це як?».

До речі, користувачі соцмереж відзначають, що саме громадський резонанс, розміщення повідомлень у соцмережах не лише змусили поліцію таки «помітити» спробу вчинення злочину і взяти ситуацію до відома, але й «засвітили» тендецію приховування спроб кіднепінгу і намагання замовчати їх з боку поліціянтів.

Якщо у Сімферопольському відділку мамі підлітка сказали, що її заява про спробу кіднепінгу — перша, то у соцмережах під постами громадських активістів користувачі жваво діляться подібними випадками. То дитину намагаються виманити з класу для зустрічі начебто з "батьком", то поблизу дитячого майданчика люди побачили невідому жінку, яка фотографувала чужих дітей на телефон, то біля магазину чоловік намагався затягнути хлопчика до автівки.

Обговорюючи дії, а точніше, бездіяльність правоохоронців користувачі припускають, що заяви про безуспішні викраденнях ніхто не розглядатиме доти, доки зловмисники, зрештою, не зреалізують свої наміри. Люди обурені і наголошують, що будь-яка спроба викрадення дитини має негайно отримувати широкий розголос, щоб батьки були попереджені й подбали про безпеку.

У будь-якому випадку, інформація про невдалі спроби викрадачів шириться громадою і змушує не лише батьків, але й керівництво місцевих шкіл бути насторожі й вживати убезпечуючих заходів — на власну ініціативу. Так, у селищі Перевальному директор місцевої школи підтвердила журналістам, що там створили батьківські патрулі. Окрім того, ще 1 вересня керівництво школи звернулося до батьків із проханням зустрічати й супроводжувати дітей дорогою до школи й назад. 

Кіднепінг по-сімферопольськи forewer?

Інформація про спроби викрадення дітей, що з’явилася в середині вересня, викликала стійке відчуття дежавю. Адже лише за місяць до цього так само у Сімферопольському районі жителі ділилися подібною інформацією. Тоді небезпека прийшла в мікрорайони, де проживають кримські татари, і тоді так само упродовж декількох днів відбулося три спроби викрадення дітей.

Кримськотатарська газета «Авдет» інформувала, що перше повідомлення про спробу викрадення дитини у Сімферопольському мікрорайоні Ак-Мечеть з'явилося 14 серпня 2017 року. Через день у мережі поширилася інформація про іншу спробу вчинити злочин — цього разу в районі вулиці Маршала Жукова. Розповідали, що хлопчик із дівчинкою грали у дворі, потім дівчинка вийшла на вулицю, де якийсь чоловік запропонував їй піти у магазин і купити цукерок. Хлопчик це почув і почав кликати її додому. Коли мама вийшла на вулицю, нікого вже не було. Третім відомим випадком став інцидент у селі Мамут-Султан (Добре) Сімферопольського району. За інформацією користувачів соцмереж, цього разу чоловік і жінка намагалися вихопити дитину прямо з рук матері.

Щодо цих випадків у ЗМІ відзначалася відсутність конкретики щодо нападників і відсутність офіційної інформації від правоохоронців. Тоді кримський юрист Ленура Енгулатова назвала повідомлення про спроби викрадення дітей сумнівними і ніким непідтвердженими. Показово, що наразі майже аналогічною була офіційна реакція російських правоохоронців на спроби викрадень в середині вересня вже нинішнього року.

Поступово увесь неспокій, пов’язаний із серпневими спробами викрадень, зійшов нанівець. І як виявилось — ненадовго: небезпека проявила себе місяць потому в іншому районі Сімферополя.

Користувач ФБ Сетья Казаков цими днями пише: «Це (спробу кіднепінга у Сімферопольському районі) ще місяць тому в кримськотатарських селищах помітили, тоді ніхто не звернув уваги, тепер відгукнулося».

Варто згадати, що рік тому восени соцмережі збурила інформація, що біля однієї з Сімферопольських шкіл намагалися викрасти дитину, пропонуючи їй новий Айфон. А у 2016 році був зафіксований реальний факт спроби викрадення дитини в центрі Сімферополя — невідомий чоловік ледь не викрав дворічну дівчинку прямо на очах у її бабусі. Згодом у кримських ЗМІ писали, що за два роки правоохоронці так і не спромоглися знайти нападника, хоча інцидент навіть зафіксували розташовані поблизу камери спостереження. 

І це тільки ті приклади, які потрапили до місцевих ЗМІ та стали набутком широкого загалу. Наразі невідомо, скільки ж насправді сталося випадків, коли в різних районах Криму діти ставали об’єктами уваги злочинців, коли лише якась щаслива випадковість рятувала малих від небезпеки. Про ці неприємні факти батьки або ж воліли не інформувати місцеву «поліцію», або були відфутболені правоохоронцями.

Ситуація з викраденням дітей як лакмус безпекових реалій в Криму

Незалежно від того, підтвердиться чи ні інформація про спроби викрадення дітей у Сімферополі, чи справді це була реальна небезпека, чи ні, але батьки симферопольських дітей не планують втрачати пильність і відмовлятися від спроб добитися від правоохоронців з’ясування ситуації і реакції на неї.

Люди налякані й знервовані. Коментарі під постами у Фейсбук про спроби викрадення дітей засвідчили наявність серйозної проблеми з безпекою дітей в окупованому Криму. Причому, в останні два–три роки повідомлення про спроби, а то й факти кіднепінгу в Криму з’являються усе частіше. Люди розповідають про небезпечні або сумнівні випадки, які могли загрожувати дитині з боку незнайомців, про те, що у деяких школах відкрито попереджають про небезпеку й доцільність посилити догляд за дітьми, а то й запроваджують додаткові заходи безпеки.

Знову ж таки, червоною ниткою крізь обговорення проблеми кримчанами проходить невесела думка, що лише тиск громадськості змусив окупаційних правоохоронців зрештою офіційно прийняти заяви батьків. І так само лише подальша громадянська активність змусить «поліцію» зайнятися пошуком підозрюваних і встановленням обставин інцидентів.

Цікаво, що деякі користувачі соцмереж відкрито проводять паралелі між млявістю поліції у питаннях захисту дітей та активністю під час незаконних обшуків і затримань кримських татар.

Наразі невеселим висновком може бути й інше: російська окупація – в цілому небезпечне місце для маленьких українських громадян – дітлахів Криму. Росія як держава-окупант не може, або не хоче створити умови для безпечного і безтурботного дитинства. Натомість, на півострові вітається атмосфера невизначеності, страху, мілітаризації свідомості змалечку — атмосфера, яка дозволяє виростити безвольну, налякану, залежну людину.

Причина небезпеки для дітлахів може бути й більш прозаїчна — зростання рівня злочинності на окупованому півострові через те, що теплий «сірий» Крим став бажаним місцем збіговиська сумнівних елементів із зубожілих російських регіонів. А введення в експлуатацію мосту через Керченську протоку дуже полегшило не лише організовану владою міграцію громадян РФ до Криму. 

Робота ж окупаційних правоохоронців створює у деяких кримчан відчуття незахищеності з боку держави-окупанта. У цьому плані показовий також коментар Катерини Горєлової: «…Если бы мы не подняли шумиху никто бы ни у кого заявлений не принял. СЕЛЯНЕ НИКОМУ НЕ НУЖНЫ».

Але справа навіть не в тому — житель села чи міста. Головне, що кримчани — це жителі завойованої Росією української території, вони чужі, вони — окуповане, підневільне населення, чиєю безпекою не надто переймається завойовник. І доки нинішній статус-кво існуватиме, кримчани відчуватимуть усі «прелести» своєї непріоритетності у пріоритетах тимчасової окупаційної влади.

 

 

QHA