КИЕВ (QHA) -

Олег Сенцов протягом останнього місяця став символом опору російській агресії. Саме на ньому після розвінчання Савченко і звільнення Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова сконцентрувалася увага українців і міжнародної спільноти.

І така увага до постаті Сенцова сильно б’є по і так підмоченій репутації Росії. Поза тим, не секрет, що Кремль різко активізував зусилля щодо поліпшення свого іміджу на Заході, зокрема у ЄС.

Візит Путіна до Відня, активізація контактів з Меркель і Макроном, які накладаються на проведення Чемпіонату світу з футболу і ріст протирічь між ЄС та США — лише видима частина зусиль Кремля у цьому напрямку.

І звільнення Сенцова може бути ще одним “жестом доброї волі”, покликаним приспати пильність Заходу і продемонструвати договороздатність РФ. 

Фактор Чемпіонату

Путіну, як і будь-якому іншому диктатору, важливо час від часу демонструвати світу й народу символічні жести, аби компенсувати патріотичними поривами застій в економіці, відсутність політичних прав та всі інші речі, на які сьогодні хворіє Росія. Цьому свого часу служила олімпіада в Сочі, саміт АТЕС у Владивостоку й теперішня футбольна першість. І голодування Олега Сенцова частково кидає тінь на в цілому позитивну картинку російської пропаганди.

— Кремль смерті Сенцова не допустить, адже там чудово розуміють, якими будуть її наслідки, який вона викличе резонанс і у світі, і у гостей чемпіонату, і в ЗМІ. Такої реакції вони точно не хочуть, — розповів у коментарі QHA російський адвокат Марк Фейгін.

Він не виключає, що тюремні медики вдадуться до примусового годування Сенцова, аби принаймні відтягнути його смерть до завершення мундіалю.

— До ослабленої людини ці медичні методи застосувати нескладно. І що він (Сенцов — ред.) зможе зробити? Сам Сенцов, як би йому не здавалося, своїм голодуванням у повній мірі не керує, — вважає Фейгін.

Разом з тим, можливий інший варіант. На думку міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, Росія врахувала помилки олімпіади в Сочі, коли вся увага світу була прикута не до змагань, а була спрямована на події у Києві та спробує використати Сенцова для посилення медійного ефекту, обмінявши його.

— Жест можливий, але жест не доброї волі, а в тому, щоб поліпшити імідж Росії під час Чемпіонату. Ми маємо використовувати Чемпілнат, але й далі мусимо працювати, — заявив глава українського зовнішньополітичного в ефірі одного з українських телеканалів.

Як цей обмін може відбутися?

Модель Савченко, Чийгоза і Умерова

Міжнародне приватне право давно знайшло вихід із ситуацій, подібних справі Сенцова. Це екстрадиція.

— Існує міжнародна угода про те, що Росія і Україна, у випадку, коли громадяни цих країн на території протилежної країни заарештовані і засуджені, то людина може попросити, щоб її відправили відбувати покарання на території своєї країни, — повідомила QHA Заступниця голови правління Центру громадянських свобод Олександра Романцова, — Але для цього потрібно визнати, що судочинство відбулося справедливо. Це має визначити перш за все сама (засуджена — ред.) людина.

Проблема в тому, що Росія не визнає Сенцова українським громадянином. Як і в багатьох інших випадках, після захоплення Криму Москва автоматично надала громадянство РФ усім, хто не написав заяву про відмову від нього. А згідно з російським законодавством, якщо особа має й інше громадянство, то за нею визнається лише російське.

Цю колізію ніби то вирішила тодішня омбудсмен РФ Елла Панфілова, яка у своєму звіті за 2016 рік вказала, що “була усунена правова невизначеність щодо їхньої (Сенцова і Кольченка - ред.) громадянської належності та визнано їхнє українське громадянство”. Тим не менш, мінюст Росії не визнав це і двічі: у жовні 2016 року і лютому 2017 року відмовився видавати Сенцова Україні.

Таким чином, єдиним реальним способом повернути українського режисера, є помилування. Звичайно, з відповідними поступками з боку України.

— Його (Сенцова — ред.) можуть обміняти. У нас є 23 громадянина Російської Федерації, які могли б бути цікаві РФ, якби вони взагалі піклувалися про своїх громадян. Україна готова передати усіх цих росіян в обмін хоча б за обмінним списком, який є у нас. Але є технічний момент. Для такого обміну людина має підписати прохання на ім’я Путіна про помилування, - зазначила Олександра Романцова.

Писати прохання на ім’я Путіна Сенцов не буде, бо тоді він де-факто визнає свою провину і «справедливість російського правосуддя”.

Необхідність особистого звернення Сенцова підтвердив прес-секретар Путіна Сергій Пєсков, заявивши 19 червня, що «для помилування передбачена процедура, яка ініціюється самим засудженим».

Здавалося б замкнуте коло. Але ні, якщо згадати кейси Надії Савченко, а також Ахтема Чийгоза та Ільмі Умерова. Жоден з них не звертався до Путіна, але усі вони були помилувані російським президентом. Щоправда в обох цих випадках мали місце домовленості про обмін. Савченко виміняли на російських ГРУшників Александрова та Єрофеєва, ну а Ахтем Чийгоз та Ільмі Умеров були видані Туреччині в обмін на співробітників російських спецслужб Олександра Смірнова та Юрія Анісімова. Російська влада, коли хоче, може “забути” про свої ж попередні дії.

Не тільки Сенцов

Для України, як держави, захист своїх громадян є і має надалі бути одним з ключових пріоритетів зовнішньої політики. Саме завдяки українському МЗС тема порушень  прав людини постійно звучить на провідних міжнародних форумах з вуст ключових світових лідерів. Але з іншого боку — його звільнення, якщо воно буде, саме зараз принесе більше бенефітів Росії, ніж Україні.

Вихід з цієї ситуації — показувати реальне лице Кремля. Окрім Олега Сенцова зараз у кремлівських застінках перебуває щонайменше 64 українських та кримськотатарських політв’язнів — 24 в Росії і 40 в окупованому Криму.

Роман Кот 

QHA