КИЕВ (QHA) -

Саміт Євросоюзу, який відбувся 28-29 червня приніс зміни до політики щодо найбільш болючої для Європейського Союзу наразі проблеми — міграції, адже з 2015 року до берегів ЄС причалило майже три мільйони біженців переважно з Близького Сходу й Африки, та ще багато загинуло на шляху до країн Євросоюзу.

За результатами саміту, лідери країн-членів ЄС досягли домовленості про принципи міграційної політики. Вона передбачає розширення повноважень і нарощування особового складу Агентства ЄС з безпеки зовнішніх кордонів “Frontex” і створення за сприяння ООН таборів для біженців на території країн Балкан і Північної Африки, зокрема у Лівії. Окрім того, передбачено можливість створювати у ЄС закриті табори для біженців, де вони чекали б розгляду своїх клопотань про надання притулку.

Зрозуміло, що усі ці домовленості буде досить важко реалізувати на практиці, бо вже більшість країн, де планується розміщувати мігрантів, публічно заявили, що не підтримуватимуть створення таборів на своїй території. Тим не менш, ЄС почав активно реагувати на загрозу з південного берега Середземного моря.

Вирішальну роль у цьому відіграла зміна позиції бундесканцлерін Німеччини Ангели Меркель, яка, очолюючи першу економіку ЄС, раніше була одним із стовпів політики відкритих дверей для мігрантів. І на це є свої вагомі причини — одна на рівні ЄС, інша — внутрішня і потенційно небезпечніша для канцлерки.

Тиск з Апеннін

На загальноєвропейському рівні новий уряд Італії, який був сформований антимігрантськи налаштованими популістами з партій “Ліга” і “Рух 5 зірок”.

1 червня новий кабінет міністрів тільки склав присягу, а вже за 10 днів міністр внутрішніх справ країни і лідер партії “Ліга” Маттео Сальвіні здійснив перший символічний антимігрантський жест. За його наказом, в італійські порти було заборонено допуск рятувальному судна “Aquarius”, з шістьма сотнями мігрантів на борту. Врешті решт біженців довелося приймати Іспанії, де теж змінився уряд, але до влади прийшли ліві з Іспанської соціалістичної робітничої партії.

Після цього було аналогічним чином відмовили ще кільком суднам, а 30 червня Маттео Сальвіні заявив, що для суден, які перевозять мігрантів, “порти будуть закриті на все літо”, а також заборонив постачати їм пальне.

Чи варто казати, що на такі дії італійської влади одразу схвально відреагували більшість впливових правих політиків? Зокрема, свою підтримку Італії висловив прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.

Своїм же довгостроковим завданням новий уряд вважає перегляд Дублінського регламенту, згідно з яким уся відповідальність за долю біженців лежить на тій країні, до якої вони прибули, адже саме на території Італії осідала значна частина мігрантів.

— Нарешті Європа була змушена пристати на пропозицію Італії. Італія виходить зі своєї ізоляції та відіграє нову роль, — заявив Сальвіні за підсумками саміту.

Під час саміту прем'єр-міністр Італії Джузеппе Конте навіть погрожував  застосувати право вето, якщо вимоги Риму не будуть враховані.

На відміну від традиційно антимігрантськи налаштованих країн Вишеградської групи, Греції, чи, наприклад Австрії, яка почала головувати у ЄС з 1 липня, Італія є не тим гравцем, думку якого Брюссель і Берлін можуть ігнорувати. Попри певні економічні труднощі, країна наразі є четвертою, а після виходу Великобританії з ЄС — стане третьою економікою Євросоюзу.

Несподіванки від давнього союзника

Іншого удару в спину Меркель завдав її найближчий союзник — лідер Християнсько-соціального союзу Німеччини Хорст Зеєхофер. Його партія вже  блокується з ХДС Меркель вже майже 70 років і зараз Зеєхофер займає ключову в плані міграційної політики посаду міністра внутрішніх справ.

14 червня він зустрівся з канцлером Австрії Себастьяном Курцем, після чого обидва політика оголосили про намір створити антимігрантську вісь Рим — Відень — Берлін на рівні міністерств внутрішніх справ. Сама ж Меркель про це дізналася лише з новин.

Зеєхофер і його команда розробили генеральний план з міграційної політики, що складається з 63 пунктів, висунувши бундесканцлерін ультиматум. Повний перелік не був опублікований, але відомо, що окремі його положення були ухвалені на саміті 29 червня. Якщо вона не домовиться про імплементацію заходів щодо стримування міграції на рівні ЄС, то Зеєхофер погрожував розпочати їхню реалізацію в односторонньому порядку. Це, у свою чергу, може поставити під загрозу існування і без того з труднощами сформованої коаліції.

Однією з головних причин демаршу міністра внутрішніх справ є підготовка до парламентських виборів у Баварії, які заплановані на вересень. Хоча ХСС домінує у баварській політиці протягом багатьох десятиліть, зараз в партії справедливо побоюються росту популярності антисистемної “Альтернативи для Німеччини”. У ХСС намагаються перехопити в суперників їхній порядок денний, тим більше, саме до цієї теми прикута найбільша увага баварського виборця.

Як результат, канцлерка була змушена в авральному порядку збирати неформальний саміт 16 країн-членів ЄС, який відбувся 24 червня. Хоча на ньому не було ухвалено жодного рішення, напрацювання використали під час загальноєвропейської зустрічі 28-29 червня.

У цілому ж, угода про принципи міграційної політики — це лише початок тривалого процесу, який дозволяє виграти трохи часу і сконцентруватися на проведенні реформи Єврозони, яка зараз в активній фазі.

Реалізація нової міграційної політики може затягнутися на роки. При цьому будь-які затримки будуть приводом до чергового політичного загострення як на рівні ЄС, так і в середині її найвпливовішої країни-члена — Німеччини. Усе це може призвести до подальшої дестабілізації у Євросоюзі.

Роман Кот

QHA