КИЇВ (QHA) -

Відсутність активних бойових дій у Криму зовсім не означає відсутність негативного мілітарного впливу на всі сфери життя окупованого Росією півострова. Масова мілітаризація Криму, системне перетворення курортного регіону на військову базу, виведення у пріоритет питання військової доцільності — це ті елементи фактичної «холодної війни» проти довкілля, яку Росія вже четвертий рік веде проти анексованої території. Ця «холодна війна» не так впадає в око, як «гарячий» конфлікт на Донбасі, однак тягне за собою не менше проблем та відкладених катастроф, ліквідовувати які зрештою доведеться Україні — після деокупації Криму. Вже зараз можна говорити про очевидні негативні наслідки для екології півострова від діяльності там російських окупантів, і так само вже зараз необхідно говорити про те, як саме, за які гроші, і якими методами Україна планує реанімовувати Крим після тієї «екологічної коми», в яку його заганяє Росія.

Під екологію Криму підвели військову базу ЧФ РФ

Екологічні проблеми, які поглинули Крим після анексії, досить активно висвітлюються у ЗМІ, попри те, що Росія не допускає на півострів жодних міжнародних моніторщиків. Навіть російська окупаційна преса змушена писати про найбільш кричущі екологічні негаразди, оскільки не помічати їх стає просто неможливо. Хоча й намагається перекинути провину за них на Україну, вперто ігноруючи той факт, що першопричиною всіх цих проблем є саме російська анексія.

Зневоднення територій і засолення грунтів через перекриття Північно-Кримського каналу, варварська викачка прісної води з артезіанських свердловин, спровоковані цим інколи незворотні втрати і зміни у флорі і фауні, потенційні ризики від чисто політичного будівництва Керченського мосту, забруднення акваторії Чорного моря та прибрежної території внаслідок «блекаутів», коли вимкнення електрики з одного боку вимикає очисні споруди, а з іншого — «збагачує» повітря викидами роботи тисяч генераторів… Перелік можна продовжувати.

Але варто окремим сегментом виділити шкоду довкіллю саме від дій російських військових, від мілітаризації, від того, що курорт перетворюється на «авіаносець», як влучно відзначають експерти. Все це відбувається «гібридними», прихованими методами, маскуючись під «життєву необхідність і благо народу» — в найкращих традиціях російської окупації і пропаганди. Накачка Криму важкою зброєю, військові навчання, «мертві зони» навколо військових частин і полігонів, панування суттєво збільшеного Чорноморського флоту  все це чинить специфічний тиск на довкілля. І ліквідація таких наслідків надалі вимагатиме від України таких само специфічних підходів.

В коментарі агентству QHA експерт з питань міжнародної безпеки Центру досліджень конверсії, армії, роззброєнь (ЦДАКР) Ігор Федик наголошує, що негативний вплив військових на екологію Криму охоплює практично всі сфери  море, грунти, повітря, заповідники, флору і фауну. І те, що у Криму не ведуться активні бойові дії, геть не означає, що російська військова машина менш негативно впливає на природу.

— Незважаючи на те, що, на відміну від Донбасу, активних бойових дій на півострові не ведеться, діяльність Збройних сил РФ завдає Криму не меншої шкоди. Діяльність сухопутних військ та Повітряно-космічних сил, особливо їхні активні навчання і маневри забруднюють ґрунти й ґрунтові води півострова важкими металами, тими самими паливно-мастильними матеріалами та хімічними речовинами. Військові полігони та військові бази розміщуються, зокрема, на території заповідників та парків, що призводить до руйнування ландшафтів, знищення на них флори і фауни, — зазначає Ігор Федик. 

В період окупації ще більше поглибилася та частина мілітарних екологічних проблем з російським «акцентом», яка почалася ще в доокупаційні часи.

Зокрема, базування Чорноморського флоту РФ ще в довоєнний період завдавало екології Криму суттєвої шкоди. Українське суспільство і експертне середовище ще понад десять років тому всерйоз заговорило про доцільність припинення базування ЧФ РФ у Криму заради безпечного довкілля на курортному півострові і вже тоді очікувало, що згідно підписаних угод, в 2017 році російський флот залишить базу. На жаль, подальші політично-військові події розвернули ситуацію з точністю до навпаки і лише поглибили та збільшили проблему. В 2010 році, в часи проросійської влади Віктора Януковича, були підписані так звані Харківські угоди, за якими перебування ЧФ РФ продовжили до 2042 року

Тоді ж, в 2010 році українські екологи звернулись із листом до Верховної Ради з проханням надати достовірну інформацію суспільству про ту шкоду, якої завдає довкіллю Криму перебування в Севастополі російського Чорноморського флоту. Екологи також наголошували на неприпустимості ігнорування екологічної складової наслідків продовження перебування ЧФ РФ на території України.

Екологи підкреслювали, що ЧФ РФ є одним з найбільших забруднювачів довкілля на території Севастополя і Криму в цілому, акцентували на тому, що об’єкти ЧФ негативно впливають на стан здоров'я населення регіону, існування екосистем та природних ландшафтів, здійснюючи небезпечні викиди шкідливих речовин в атмосферу і гідросферу, генеруючи потужне електромагнітне та іонізуюче випромінювання. Крім того, на арсеналах, різного роду базах і складах ЧФ РФ на Кримському півострові зберігалося близько 450 тон сильнодіючих отруйних речових (сірчана кислота, їдкий натр, рідкий хлор, аміак, фреон, хлорпікрин, дихлоретан, ртуть тощо).

"Значну загрозу довкіллю несуть напівзатоплені і заржавілі військові кораблі та підводні човни флоту. По суті, севастопольські бухти практично знищені як середовище для існування риби та морських організмів", — зазначали екологи. Протягом лише другого півріччя 2009 року Севастопольський відділ Державної Азово-Чорноморської інспекції виявив та підтвердив експертними дослідженнями 9 різних жахливих випадків забруднення акваторії севастопольських бухт кораблями ЧФ РФ. Поріг забрудненості і концентрації токсичних речовин бухти Севастополя перевищений у 180 разів.

Однак застереження екологів тодішня українська (проросійська) влада не почула. Хоча ЧФ РФ продовжував стабільно підливати до Чорного моря нафтопродукти (так, 2012 року українська екоінспекція повідомляла, що з судна ЧФ РФ біля Феодосії в море вилилося до 20 кг нафтопродуктів). А у лютому 2014 року Росія взагалі ввела до Криму війська і анексувала півострів. Ймовірно, занепокоївшись, що Україна таки денонсує Харківські угоди і російському флоту доведеться перебиратися до Новоросійська.

Через чотири роки після початку анексії негативний вплив російського Чорноморського флоту на довкілля Криму і прибрежні води продовжує зростати.

— Головним забруднювачем гідросфери Чорного моря залишається ЧФ РФ, зокрема через викиди паливно-мастильних матеріалів та інших неочищених стоків, — підтверджує Ігор Федик.

Нагадаємо, що в пріоритеті у РФ  витіснити з Криму курорт і запровадити там військову базу, яка дозволить контролювати увесь чорноморський регіон. Тож всі вищезгадані негативи можна помножити вдвічі-втричі. І якщо у 2008 році Росія платила Україні 97 млн доларів щорічно за екологічні збитки від перебування ЧФ РФ, і цю суму екологи називали мізерною, то можна уявити, скільки могли б складати екологічні виплати за нинішніх обставин.

«Військовий заповідник» чи заповідник військових?

Можливості для розміщення нових військових баз і полігонів у Криму досить обмежені і можуть реалізовуватися фактично лише за рахунок «відрізання» шматків від сільгоспугідь, заповідників, рекреаційних зон. Тому майже одразу після облаштування в окупованому Криму російська влада почала інвентаризовувати об’єкти природно-заповідного фонду, але зовсім не з природничих мотивів.

Еколог Міжнародної благодійної організації «Екологія-Право-Людина» Олексій Василюкрозповідав QHA, що ще у 2015 році ВАТ «Російський інститут містобудування та інвестиційного розвитку «Гіпрогор» (Москва) здійснював розробку Схеми територіального планування Республіки Крим, один із томів якої присвячений питанням охорони природи і природно-заповідного фонду. Цей документ, по суті — аналітичний звіт, що демонструє наявну на 2015 рік ситуацію із територіями кримського півострова, що мають особливий природоохоронний статус, та окреслює проблеми, пов’язані з їхнім функціонуванням.

На думку екологів, розробка цього звіту мала на меті провести інветаризацію кримських земель для виявлення територій, які можна було б використати для об’єктів Міноборони. І про це, до речі, дотично говориться у самому звіті.

—  Задачею, вочевидь, було лише виявлення аспектів, що можуть зробити заповідні території Криму перешкодою в реалізації політики РФ на півострові. На користь цієї гіпотези виступає той факт, що в тексті документу двічі фігурує речення «Виходячи з інтересів РФ у галузі оборони та безпеки, межі ООПТ можуть бути відкориговані» (ООПТ (рос.) — особо охраняемые природные территории России). Об’єктом особливої уваги документу є заповідний статус так званих прибережно-аквальних комплексів у Криму, тобто ділянок берега з прилеглою акваторією, де стратегічним є розміщення військових об’єктів.

На підтвердження своєї гіпотези Василюк зазначає, що саме після того, як було розроблено «Схему територіального планування Республіки Крим», російські військові з’явилися у Казантипському та Опукському заповідниках, які розташовані на Керченському півострові. В останньому і в прибережно-аквальному комплексі навколо нього пройшли масштабні військові навчання. Більше того, на території Опукського природного заповідника і поруч з ним російські війська заснували потужний військовий полігон, зокрема для бомбометання, і такі навчання там уже проводилися.

У правозахисній організації "Екологія. Право. Людина" розповідали, що на території Караларського регіонального ландшафтного парку на Креченському півострові було відновлено військовий аеродром, порушено рослинність, ландшафти та забруднено ґрунти залишками вибухових речовин, що нівелювало заповідний статус території. Крім того військові навчання негативно впливають на заповідну флору і фауну, зокрема, на гніздуванні рідкісних степового журавля та дрохви.

До речі, найбільші природні заповідники Криму  Казантипський, Карадазький, Кримський, Опукський, Ялтинський у межах українського законодавства України були об’єктами загальнодержавного значення. Однак наразі Україна не має можливості захистити їх від перетворення на військові полігони.

На сайті організації "Екологія. Право. Людина" демонструвалось відео військових навчань з російських ЗМІ, які за оцінками екологів проводились зокрема і в заповіднику Опук в окупованому Криму.

— Російське телебачення підготувало рекламний ролик, що демонструє присутність військової техніки РФ у Криму та розмах військових навчань на півострові. З того повідомлення випливає, що навчання відбуваються на «полігоні «Опук» (один з шести кримських природних заповідників) за особистої присутності Міністра оборони РФ Сергія Шойгу... Після консультацій зі знавцями природи Криму, екологи ЕПЛ мусять констатувати таке: частина відео дійсно відображає територію Опукського заповідника (остання хвилина відео із пусками системи залпового вогню). Мис Опук можна бачити на відео із випаленим степом та видами Кояшського озера.

Екологи наголошують, що Опукський заповідник — це одна з найцінніших природоохоронних територій Криму. За радянських часів мис був зайнятий військовими, охоронний статус отримав лише у 2001 році. Однак після анексії Кримського півострова російська армія повернула військових на заповідну територію.

Росія також активно «перепрофільовує» на військовий лад чорноморське узбережжя і акваторію. Під такі дії також намагаються підвести певну законодавчу базу, ймовірно, щоб замилити очі місцевим жителям і убезпечитися від потенційних закидів з боку світової екологічної спільноти. Адже вздовж узбережжя Чорного моря розташовані кілька держав, і будь-які серйозні або системні екологічні забруднення берегів/акваторії біля Криму з часом можуть зачепити інтереси й інших країн.

— Те, що Росія прагне поширити вільну економічну зону на територіальні води Криму і територіальні води вздовж прибережної лінії півострова, лише підтверджує інтерес РФ до прибережної зони моря навколо Криму як до території, на якій РФ матиме змогу вільно з юридичної точки зору маневрувати на користь своєї оборонки, не порушуючи законодавства, — говорить Олексій Василюк.

До речі, в українському Міністерстві з питань екології ще рік тому відзначали, що в деяких заповідниках Криму почалися незворотні руйнівні процеси і для фауни, і для флори, і для ґрунтів.
 

Зброя масового ураження довкілля…

Побоювань щодо можливих апокаліптичних наслідків російської мілітаризації Криму на екологію додає те, що на півострові та в прилеглих водах вже розміщена або може бути розміщена зброя масового ураження — хімічна і ядерна.

Нещодавно Росія розмістила у Криму сучасні зенітно-ракетні комплекси "Тріумф С-400", крім того туди вже завезені сучасні системи "Бал", "Бастіон", комплекси ППО С-300, "Бук-М2". Однак це те озброєння, про яке Москва ще повідомляє офіційно. Разом з тим, українські та іноземні військові експерти вже давно говорять, що Росія завезла на півострів щонайменше ракети з ядерними боєголовками. І дотичним підтвердженням такої ймовірності є завезення до Криму як наземних зенітно-ракетних комплексів, здатних нести ці боєголовки, так і захід до кримських портів відповідно оснащених кораблів.

Деякі експерти пов’язують активізацію американських розвідувальних безпілотників та літаків біля Криму саме з намаганнями відшукати там ядерну зброю, яка там вже може приховано зберігатися обладнання на таких БПЛА дозволяє виконати ц. місію.

Зрозуміло, що у разі нештатних ситуацій у таких місцях прихованого зберігання навряд чи можна очікувати якихось оповіщень для населення про небезпеку. Досить згадати Чорнобильську катастрофу, про яку в СРСР почали говорити лише після того, як радіоактивне забруднення зафіксували приладиу Фінляндії. Росія є гідним нащадком Союзу в плані замовчувань техногенних, а особливо військових «проколів», навіть якщо таке замовчування може негативно позначитися на довкіллі або здоров’ї людей.

Але якщо про наявність ядерної зброї у Криму ми поки говоримо лише припустимо, то наявність хімічної є доконаним фактом  такий «спадок» дістався Україні з часів Другої світової війни, а після окупації Криму став «надбанням» і держави-окупанта. Про цю проблему ЗМІ писали ще у 2013 році:

— Контейнери та боєприпаси з іпритом, люїзітом, зарином і зоманом затоплені практично по всьому кримському узбережжі Чорного моря… У 1941 році перед окупацією Криму німецькими військами, радянське командування прийняло рішення "заховати" у морі боєприпаси з отруйними речовинами, які вже тоді були під забороною декількох конвенцій. На даний час (2013 р.) Росія володіє координатами всіх місць затоплення, але надати дані українській стороні відмовляється, тому пошуки затопленої хімзброї Україна проводила сама.

Залишки отруйних речовин з напівзруйнованих хімічних контейнерів знаходили і поблизу Керченської протоки, і на пляжах південно-східного узбережжя Криму.

На фото — місця затоплення хімічної зброї у Криму.

Проблема загострилася через те, що 2010 року тодішній уряд при президенті Януковичі прийняв рішення не продовжувати дію, а відповідно і фінансування Програми пошуку та знешкодження залишків хімічної зброї, затопленої у виключній (морській) економічній зоні України. На той момент показник виконання Програми становив близько 40%. Нюанс полягає в тому, що деякі хімічні контейнери хоч і були відповідно ізольовані, але не були перезатоплені на великі глибини, де їх не могли пошкодити при судноплавстві чи якихось пошукових або будівельних роботах.

В такому стані ситуація у 2014 році перейшла до зони відповідальності країни-окупанта Криму — Росії. З кожним наступним роком перебування у морській воді контейнери руйнуються все більше. Чи проводить зараз Росія хоч якусь утилізацію залишків хімічної зброї понад 70-літньої давнини— сказати важко. Але можна уявити, що під тиском «животворних» санкцій і необхідності економити кожний рубль такі програми відсунуті на задній план в розрахунку на російське «авось».

А поки Росія продовжує активні мостобудівні роботи в Керченській затоці, де, за даними української сторони, залишилися 60 саркофагів хоч і зі знешкодженою хімічною зброєю, але які мають бути перезатоплені на великих глибинах. Доки такого перезатоплення не відбулося, вони становлять і навігаційну, і екологічну загрозу.

Лишається сподіватися, що Росія принаймні не збільшуватиме ці підводні хімічні «плантації» за рахунок дозахоронення своєї сучасної хімічної зброї.
 

Росія що б не збирала — виходить автомат Калашнікова, а що б не будувала — військова база

Говорячи про мілітарний вплив на екологію Криму, варто пам'ятати, що нинішня «заточеність» півострова під військову базу відсуває на другий план питання збереження «цивільного» довкілля.  Буквально минулого тижня відомий блогер "Кримський бандерівець" наводив приклад, як Міністерство оборони РФ у своїх інтересах закрило для цивільних пляж, на якому десятиліттями відпочивали місцеві та курортники. Йдеться про пляж в Батілимані Балаклавського району неподалік від Севастополя.

— Крим. Ватники строчать Путіну чергового листа, щоб той повернув їм пляж, який був доступний за "пригноблення бандерівцями", але після "порятунку від хунти" був відданий військовим окупантам і закритий від простого люду

І таких частково чи повністю "віджатих" російським військовим відомством пляжів можна знайти по всьому узбережжю. Однак ситуація з пляжами  лише частина тенденції перетворювати цивільні об'єкти на військові. Більше того, зараз у Криму можна відстежити, як будівництво начебто цивільних об'єктів інфраструктури (а саме так це подає російська пропаганда) насправді вмотивоване в першу чергу інтересами Криму як "авіаносця". Багато об’єктів, які будуються зараз у Криму, зокрема з нехтуванням екологічної складової, мають приціл саме на користь для військових. Той же Керченський міст, за оцінками багатьох фахівців, чи не в першу чергу покликаний спростити і оптимізувати можливість перекидання військової техніки, військ в/з Криму, а також забезпечення російських зсбройних сил необхідними ресурсами. Інші позитиви для Криму від його введення побачити складно, тож лише в ім’я довготривалих військових інтересів Росії у цьому регіоні — всупереч економічним розрахункам і на шкоду екосистемі моря і узбережжя — відбувається це будівництво.

— Становить загрозу екосистемі Чорного і Азовського морів і будівництво Керченського мосту, доцільність якого, насамперед з економічної точки зору, є досить сумнівним, — наголошує експерт ЦДАКР Ігор Федик.

Так само превалювання військових інтересів можна вбачати у варварському бурінні свердловин та викачуванні водосховищ на півночі Кримського півострова. Російські військові бази та полігони, щедро розміщені навколо Армянська, просять води  багато і постійно, технічної і питної. І, ймовірно, саме заради них, а вже у другу-третю чергу заради місцевих жителів та сільгоспвиробників, ведеться планомірне викачування обмежених прісноводних ресурсів Криму. Готовність місцевої кримської влади сприяти цьому недалекоглядному варварству вражає.

— Не меншої шкоди екології півострова завдає й місцева окупаційна влада, яка, наприклад, намагаючись забезпечити населення та підприємства прісною водою, здійснює це з нехтуванням усіх екологічних норм. Буріння свердловин і забирання води з артезіанських басейнів, а також водосховищ вже призвела до їхнього фактичного вичерпування, засолення і надмірної мінералізації ґрунту. Результатом цього є скорочення у Криму, особливо його степовій частині, посівних площ, — зазначають у ЦДАКР.

Втім, в інших районах Криму намагання напоїти військових також не вирізняються дбайливим ставленням до екології.

Начебто цивільний, а насправді військовий об'єкт і траса "Таврида" (Керч-Симферополь-Севастополь), яку будують аж ніяк не для швидшого пересування туристів через весь Крим від Керченської паромної переправи (а в майбутньому - Керченського мосту).  Основна мета цього будівництва - зробити легшими і швидшими ротацію російських окупаційних військ як між РФ та Кримом, так і між західною та східною точкою півострова.

 «Чорна пляма» кримської екології почала добиратися до материкової України

Концентруючись на російському мілітарному впливі на екологію Криму, не можна оминути увагою той момент, що шкода екології не може бути точковою, вона не дотримується ані законних, ані незаконних кордонів, намальованих людьми. Майже чотири роки окупації Криму призвели до того, що спровоковані там екологічні проблеми почали, як нафтова пляма, «розповзатися» і на прилеглу до Кримського півосторова українську територію та води. В останні місяці Україна все активніше заговорила про те, що екологічна катастрофа у Криму вже починає позначатися на стані південних областей.

Наприклад, Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України під час моніторингу інформації заявило, що діяльність заводу «Кримський титан» завдає шкоди екології у прикордонних районах Херсонської області.

— У ході моніторингу діяльності «Кримського титану» отримано інформацію, що підприємство розташоване на частині перешийку, який з’єднує Крим та материкову частину України, і утворюються відходи: фосфогіпс, піритні огарки, гідролізна кислота, промивна кислота та ін. Останні зберігаються на фосфогіпсосховищі та кислотонакопичувачі на території Чаплинського району Херсонської області. При цьому взаємодія речовин, які скидаються у кислотонакопичувач, призводить до появи нових сполук, які є ще небезпечнішими для довкілля та людини. Крім того, речовини з кислотонакопичувача проникають до Ісходненського водозабору,  який є єдиним джерелом, звідки питна вода постачається до Армянська. Також існує велика небезпека проникнення у інші підземні водні пласти, з яких споживається питна вода населених пунктів Херсонської області.

У МінТОТ також додають, що після анексії підприємство перестало перераховувати «екологічні» платежі до державного та місцевих бюджетів.

Ще один негативний екологічний тренд  з кожним  роком ресурси на півострові скорочуються, тож окупаційна влада починає «розкорковувати» і використовувати екологічно небезпечні запаси.

Нещодавно МінТОТ повідомив, що на території АР Крим продовжується видобуток токсичного піску з дамби Нижньо-Чурбашського хвостосховища, де зберігалися отруйні відходи підприємства «Комиш-Бурунський залізорудний комбінат». Хвостосховище (спеціальна споруда для безпечного зберігання токсичних речових), яке експлуатувалося з 1968 року і призначалося для збору отруйних відходів збагачення бурозалізнякових руд Комиш-Бурунського залізорудного комбінату. Скидання пульпи у хвостосховище було припинене 1994 року разом із роботою цього комбінату. Однак наразі отруйні відходи використовуються окупаційною владою РФ для будівництва Керченського мосту та цивільного будівництва. Площа ділянки, де відбувається видобуток, складає 64288 м2 (довжина — 860 м, ширина  до 75 м). В піску дамби, що межує з відходами, вміст миш’яку у 377 разів вищий за гранично допустиму концентраціїю І хоча у глибині насипу концентрація небезпечних сполук зменшується, але його в 40 разів більше, ніж ГДК.

— В процесі видобутку і доставки токсичний пісок неминуче потрапляє у повітря, а атмосферні опади вимивають отруту через зруйновану дамбу до акваторії Чорного моря. Вибірка піску з токсичного хвостосховища поблизу м. Керч є прямим порушенням окупаційною владою екологічного законодавства. Крім того, проведення таких робіт створює надзвичайну ситуацію та загрожує здоров’ю людей і екології Чорного моря,— наголошують у МінТОТ.

Розпорошення екологічно небезпечних відходів вже йде по всьому чорноморському узбережжю, а отже і по всьому Чорному морю. Тож цілком можна прогнозувати, що ще через рік про «кримську екологічну пляму» занепокоєно заговорить не лише Україна, але й решта країн чорноморського басейну.

Будівництво Керченського мосту також рикошетом починає бити по екологічних інтересах України, і з часом ці збитки лише зростатимуть.

Ігор Федик наголошує, що реалізація цього проекту з будівництва призведе до незворотних змін у ґрунтах, флорі та фауні в районі Керченської протоки, а також, вірогідно, в Азовському морі. Побоювання експертів підтверджують розрахунки науковців. Торік Інститут водних проблем та меліорації НАН України зазначив, що орієнтовні збитки, які можуть бути заподіяні довкіллю Чорного та Азовських морів під час будівництва Керченського мосту, можуть скласти щонайменше 10 млрд грн.

Постокупаційна екологія: Україна має починати вже зараз

Війни та окупації можуть тривати роками, а ліквідація їхніх наслідків — десятиліттями. Окупація Криму триває четвертий рік, і наразі складно спрогнозувати  через рік, п’ять чи десять вона завершиться. Однак вже зараз Україна має готуватися зокрема й до того, як саме вона ліквідовуватиме екологічну шкоду, завдану російською військовою присутністю у Криму. Поки що виходячи з того, що у Криму проти довкілля ведеться «холодна», а не «гаряча» війна.

Державні органи України в межах компетенції і можливостей проводять роботу моніторингову зі збору фактів завданої шкоди та роботу інформаційну  щодо інформування світової спільноти про небезпеку та наслідки екологічної катастрофи у Криму. Фізичного доступу до Криму, аби припинити знищення довкілля, в України наразі немає. Власне, і збирання фактів такої шкоди дещо обмежене. Суттєвою перепоною у пошуку шляхів вирішення еко-проблем у Криму є те, що на сьогодні немає можливості визначити, що саме потрапляє до ґрунту й повітря півосторова, оскільки моніторинг екологічної ситуації на окупованих територіях якщо й ведеться якимись російськими службами, то його дані викликають сумнів. А там, де йдеться про шкоду від військових дій чи об’єктів, російська сторона, напевне, взагалі намагається сама заплющувати очі на проблему і заплющувати очі своїм екологам.

Міністр екології України Остап Семерак каже, що ситуація ускладнюється тим, що російська окупаційна влада не допускає на територію Криму ані українських науковців, ані представників української влади. Тому Україна для збору інформації змушена вдаватися зокрема до підтримки зовнішніх партнерів — як у питанні отримання інформації, так і у питанні напрацювання кроків для захисту кримського довкілля через тиск у рамках міжнародних організацій.

— Окупаційна влада не допускає на територію українського Криму, яку Російська Федерація анексувала, нікого з українських науковців, ані представників української влади. Без зовнішніх партнерів, без міжнародних посередників дослідити, отримати інформацію майже неможливо. І найголовніше — напрацювати кроки щодо захисту. Тому ми працюємо в рамках ООН, ми працюємо в рамках ОБСЄ і на міждержавних контактах.

Водночас лишається можливість стежити за руйнуванням заповідників з космосу та з американських БПЛА, що системно кружляють довкола Криму, а також робити опосередковані висновки з аналізу морської води поблизу Криму  в тих місцях, до яких в українських дослідників є можливість наблизитися без небезпеки для життя.

Попри труднощі з отриманням інформації, Україна вже давно і постійно піднімає на міжнародних рівнях тему екологічних проблем окупованого Криму, зумовлених анексією, зазначає Семерак. Наприклад, для підтримання проблематики кримської екології на міжнародному рівні Україна ініціювала на асамблеї ООН 2016 року у Кігалі (Руанда) резолюцію про вплив російської військової агресії на довкілля України. Внаслідок обговорення цієї резолюції асамблея ООН прийняла рішення про розширення її, і вона охоплювала вже не лише українську тему, а в принципі вплив військових конфліктів на природнє довкілля.

Крім того, Мінекології щорічно готує звіти щодо збитків і шкоди довкіллю від російської окупації і Донбасу, і Криму, які передаються до Міністерства закордонних справ України. А МЗС використовує їх для підготовки міжнародних позовів до Російської Федерації щодо тих збитків і шкоди, яких вони завдають довкіллю українських окупованих територій внаслідок військових дій на Донбасі і внаслідок анексії Криму. Хочеться сподіватися, що в межах цих позовів і відшкодування збитків з Росії також будуть стягнуті відповідні суми за шкоду, завдану екології Криму. Страшно уявити, скількох десятків мільярдів доларів ця сума може сягнути і як скоро ми зможемо її отримати, але в далекостроковій перспективі на ці гроші можна і треба розраховувати  адже зокрема за їхньою допомогою ми відновлюватимемо екологію Криму після деокупації. Згадаймо суму лише за оренду бази ЧФ РФ у Севастополі  якщо десять років тому вона складала майже 100 млн доларів, то можна порахувати скільки Росія заборгувала нам лише за цим напрямком за 4 роки анексії. Так само, ймовірно, що Україні доведеться залучати міжнародних фінансових донорів для ліквідації екологічних наслідків окупації Криму, зкрема наполегливо переконуючи їх, що шкоди від «тихих» дій російських військових у Криму інколи набагато більше, ніж від їхньої «гарячої» діяльності на Донбасі.

Також українським правоохоронцям варто системніше вести відповідні розслідування конкретних прикладів російської шкоди українському кримському довкіллю. Наприклад, Прокуратура АР Крим веде таке розслідування щодо будівництва Керченського мосту, але ж міст — це лише один з прикладів.

Втім, питання фінансових джерел для ліквідації екологічних збитків не єдине в переліку першочергових до вирішення. Уже зараз можна констатувати, що, плануючи повертати окуповані території, Україна має вже готуватися до практичного вирішення безлічі екологічних проблем. Ситуація ускладнюються ще й тим, що в українських екологів немає досвіду відновлення територій після бойових дій або наслідків мілітаризації. Так, можливо, Україні слід підняти архіви та згадати свій власний досвід екологічного відновлення після окупації в часи Другої світової війни...

Однак у світі вже існує і сучасніший подібний досвід, який може бути використаний Україною, вважаєексперт Центру конверсії та роззброєння Ігор Федик. І починати співпрацю необхідно вже зараз.

— Для відновлення екології після мілітарного впливу російської окупації у Криму Україна могла б використати досвід країн, на території яких нещодавно відбувалися військові конфлікти, зокрема колишньої Югославії. Українській стороні слід уже сьогодні організовувати співпрацю з провідними західними природоохоронними організаціями та фахівцями з досвідом роботи у сфері повоєнного екологічного відновлення територій.

Експерт ЦДАКР також наголошує на необхідності постійно піднімати екологічну тему окупованого Криму на міжнародному рівні. Зокрема й тому, що це в деяких випадках може змусити Росію знизити інтенсивність «шкідництва».

— Питання знищення екосистеми Криму має бути постійно на слуху, зокрема в ООН та міжнародних екологічних організаціях. Використовуючи екологічні конвенції, слід намагатися вплинути на те, що сьогодні відбувається з екологією Криму та акваторією морів, що омивають його. Не факт, що це змусить РФ повністю припинити свою небезпечну діяльність на півострові, враховуючи нехтування нею нормами міжнародного права, однак такі спроби можуть дати певні позитивні результати сьогодні та разом із формуванням доказової бази  стати підґрунтям на майбутнє для формування позовів до РФ щодо відшкодування завданих збитків, — зазначає Ігор Федик.

Тетяна Іваневич

QHA