КИЕВ (QHA) -

По ходу того, як Асад, здійснюючи військові злочини, жорстко але невідворотно повертає під свій контроль один шматок Сирії за іншим, зростає напруження між зовнішніми силами, які втягнуті в сирійський конфлікт.

Остання і найбільш гостра фаза цього напруження пов’язана з сирійською провінцією Ідліб, наступ на яку війська Асада вже розпочали. 13 вересня сирійська армія розпочала наступ на містечко Умм Раджма, яке є передовим рубіжем оборони опозиційних сил. Такий стан речей непокоїть Анкару, адже захоплення Ідлібу означатиме остаточну перемогу Асадом опозиції, що вдарить по позиціях Туреччини.

Чому Ідліб

Провінція Ідліб залишається єдиною цілісною територією, яку все ще контролюють опозиційні сили. Що більш важливо, це одна з небагатьох сирійських територій, на якій зберігається вплив Туреччини. Це, в свою чергу, важливо для контролю над гуманітарним коридором, створеним після операцій “Щит Євфрату” та “Оливкова гілка”, який дозволив убезпечити турецькі кордони від атак Робітничої партії Курдистану. РПК визнана в Туреччині терористичною організацією, і за даними Анкари, сирійські курди афілійовані з нею.

Ідліб важливий і з іншої точки зору. З 2015 року активних бойових дій в цій провінції не було, адже опозиція повністю витіснила війська Асада. Як наслідок, зараз там знаходиться 2 млн або навіть 2,5 млн чоловік. При тому, що до початку конфлікту населення провінції складало не більше півтора мільйона.

Такий ріст можна пояснити тим, що саме в Ідліб було евакуйовано більшість бойовиків та членів їхніх родин після поразок в інших районах Сирії. Та й простих біженців у провінції достатньо. При цьому дві третини населення провінції потребують гуманітарної допомоги.

Початок активних бойових дій спричинить нові хвилі біженців, які підуть в першу чергу до Туреччини. За оцінками ООН, у випадку широкомасштабного наступу на Ідліб, біженцями можуть стати до 800 тисяч чоловік.

З огляду на це, не дивно, що Анкара виступає проти вторгнення Асада на територію провінції. Це, в свою чергу, кардинально протирічить позиції Тегерану та Москви — головних союзників сирійського диктатора.

Тегеран-2018

Щоб вирішити ці протиріччя, 7 серпня в Тегерані відбувся тристоронній саміт Ірану, Туреччини та Росії.

Не зважаючи на те, що було за його підсумками було прийнято спільну декларацію, в якій висловили прихильність територіальної цілісності Сирії, реальних результатів не вдалося досягти.

Більше того, підчас підсумкової прес-конференції весь світ міг спостерігати за перепалкою Ердогана та Путіна в прямому ефірі.

Говорячи про підсумкову декларацію, президент Туреччини заявив про необхідність включення тези про припинення вогню.

— Ми не бажаємо, щоб Ідліб не перетворився на криваве озеро, і в якості ваших друзів хочемо, щоб ви також підтримали ці зусилля. Ми не повинні віддати на милість режиму Асада цей регіон… Пункт номер три хороший, дипломатичний. Але якби ми додали «угоду про припинення вогню», було б доречно, — заявив Ердоган.

Натомість Путін виступив проти, натякнувши, що окремі опозиційні сили самі зацікавлені в ескалації конфлікту.

Ну тут за нашим столом немає представників збройної опозиції. Тим більше Джепхат Ан-Нусра. Ми не можемо сказати за них, що вони припинять стріляти, — заявив він.

Такі речі, як правило, не виносяться на публіку та обговорюються в закритому режимі, і цього разу перепалка стала чудовою ілюстрацією протирічь Анкари і Москви.

Як наслідок, вже наступного дня після саміту Ердоган став більш категоричним і навіть пригрозив розірвати співпрацю з Іраном та РФ щодо Сирії.

 — Якщо заради інтересів режиму (Асада — ред.) буде ігноруватися вбивство десятків тисяч невинних людей, то Туреччина не зможе продовжувати залишатися партнером або просто спостерігачем в подібній грі, — заявив Ердоган.

Це ж підтвердив, але в більш розгорнутому вигляді, радник президента Туреччини Ібрагім Калин — єдина особа в Туреччині, якій Ердоган дав право виступати від свого імені.

— Наявність турецьких солдат є, мабуть, єдиною гарантією для запобігання будь-якому потужному нападу, оскільки російська авіація та сухопутні війська режиму Асада не можуть собі дозволити почати наступ, поки турецькі солдати знаходяться там. Ми знаємо, що вони не зважають на мирних жителів та законні, помірковані опозиційні сили. Будь-який напад на Ідліб в ім'я ліквідації терористичних груп підірве Астанинський процес, — написав Калин.

Переговори продовжуються

І Росія, і Туреччина, і Іран чудово розуміють, що з ситуації треба якось виходити, тому переговори щодо врегулювання ситуації в Ідлібі продовжаться.

—      У нас є ще один план. Міністри закордонних справ, міністри оборони і розвідки будуть інтенсивно обговорювати його з російською делегацією. Ми знову можемо зустрітися з паном Путіним після моєї поїздки в Німеччину, — сказав Ердоган підчас спілкування з журналістами в літаку по дорозі з Тегерану.

Очевидно, що в ході перемовин всім доведеться іти на певні поступки. Позиція РФ та Ірану зрозуміла: рано чи пізно Ідліб доведеться повертати під контроль Асада, але до прямих антитурецьких дій союзники Асада не готові.

Те ж можна сказати про Туреччину. В умовах охолодження відносин з США, конфлікт з партнерами по сирійському врегулюванню — це останнє, що потрібне Анкарі. Тому Туреччина намагатиметься принаймні зробити перехід Ідлібу під контроль Асада максимально безболісним для себе, спробувавши домовитись про добровільне роззброєння та інтеграцію частини опозиції в нову політичну систему Сирії, і гарантії відсутності репресій проти мирних жителів. Саме на цьому зосередяться дипломатичні зусилля турецького МЗС.

QHA