КИЕВ (QHA) -

Окупація Донбасу і анексія Криму РФ суттєво вплинули на різноманітні реформи України. Окрім того, якщо Революція Гідності, по суті, сприяла розумінню необхідності диверсифікувати національну економіку за допомогою євростандартів і зміни традиційних ринків, то розуміння необхідності стати членом НАТО відбувалося поступово та еволюційно.

Але зелені чоловічки на українському півострові та прорив спільного україно-російського кордону на Сході, щоденні повідомлення про загибель військовослужбовців Збройних сил України все частіше давали аргументи щодо пошуку захисту від вчорашніх братів-росіян в обличчі об’єднаних сил Північноатлантичного альянсу.

Назустріч 60-річному ювілєю НАТО

На початку червня 2018 року відбувся офіційний візит до штаб-квартири НАТО в Брюсселі (Королівство Бельгія) міністра оборони України генерала армії України Степана Полторака, який зустрівся з Генсеком альянсу Йєнсом Столтенбергом. Подібні візити сьогодні стали вже традиційними і не викликають здивування української громадськості.

Більше того, у розпал російської агресії в Криму і на Донбасі у червні 2015 року, частка українців, які позитивно ставляться до перспектив вступу до НАТО, за даними американської недержавної компанії, яка займається дослідженнями громадської думки у США та світі «Pew Research Center», становила майже 57%.

Можна вважати це кардинальним збільшенням, адже у червні 2010 року за даними соціологічної групи «Рейтинг» кількість симпатиків альянсу становила лише 25%. Саме такі були позиції інтерв’юерів після того, як екс-президент України Віктор Янукович 2 квітня 2010 року власним рішенням ліквідував міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО.

Війна на Сході нашої держави скоригувала уподобання українців, які перестали бачити в НАТО загрозу. Майже рік тому, 10 липня 2017 року, до Києва прибув Генсекретар НАТО, який відвідав засідання нашого парламенту і урочисте засідання Комісії Україна — НАТО за участю Президента України. Тоді ж було урочисто відкрито нове приміщення Представництва НАТО в Україні.

Цей візит значно пришвидшив співробітництво Україна — НАТО у 2017 році. Зокрема, з 375 заходів, передбачених відповідною програмою, було виконано 307 або майже 82%. Активність України на шляху до євроатлантичної інтеграції була гідно оцінена представниками альянсу — 10 березня 2018 року НАТО визнало за Україною статус країни-аспіранта на шляху до приєднання до альянсу.

Отже, візит міністра оборони України генерала армії України Степана Полторака і покращення діалогу з могутнім міжнародним альянсом свідчить про те, що у Європі та світі зростає рейтинг наших Збройних сил. Окрім того, і це дуже важливо, технічний стан війська після масових оптимізацій сьогодні, в умовах війни на Донбасі, значно покращено. А персонал отримує безцінний бойовий досвід, проводячи необхідні реформи національного війська, які отримують високу оцінку наших партнерів з Північноатлантичного альянсу.

На думку керівника міжнародних програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Віталія Мартинюка, сьогодні безпекова проблематика турбує не тільки Україну, вона важлива для НАТО, оскільки наша армія кожного дня захищає і свою Батьківщину, і Європу в цілому.

Зараз стандарти НАТО краще всього імплементуються у Міністерстві оборони України, оскільки наше військо щодня задіяне у бойових діях, і для того щоб вистояти, зменшити кількість бойових втрат саме МОУ змушене оперативно та ефективно проводити реформи відомства, — підкреслив Мартинюк.

Він також зауважив, що експерти констатують відставання у реформах спеціальних служб, тому саме тут на сьогодні їх потрібно активізувати. Зокрема у питаннях щодо розподілу повноважень між спецслужбами та передачі частини функцій від СБУ (економічні злочини) і ГРУ (слідчі дії) до Національної поліції й новоствореного Державного бюро розслідувань.

Експерт також нагадав, що у 2010 році ціль вступу до НАТО для України викреслили, а повернули лише у 2017 році. Зараз ЗУ «Про нацбезпеку», в якому закріплено положення про членство в НАТО, очікує другого читання. На червневій конференції, проведеній Центром глобалістики "Стратегія ХХІ" у співпраці з Радою Європейського Сусідства і парламентського Комітету з питань закордонних справ, директор Центру інформації та документації НАТО Барбара Маронкова, у свою чергу, згадала, що в європейських країнах інтеграція до ЄС і НАТО зазвичай, так би мовити, йде в одному пакеті. Вона також додала, що обсяг, комплекс домашньої роботи для вступу до НАТО менший і більш досяжний для України, ніж для набуття членства у Європейському Союзі.

До речі, незабаром, 4 квітня, НАТО святкуватиме 60 років з моменту створення. Натомість Європейський союз був утворений 1 листопада 1993 року, у 2018 році йому виповниться 25 років. Отже, стає цілком зрозумілим той факт, що напередодні цієї круглої дати посиляться дебати щодо доцільності першочергового вступу України до складу членів Північно-Атлантичного альянсу або до ЄС.

Афганістан і парасолька п’ятої статті статуту альянсу

Війна, яку наша країна вже четвертий рік поспіль веде з набагато переважаючими військами РФ на сьогодні, на превеликий жаль, не є головним питанням, яке розглядають керівники Збройних сил країн-членів альянсу. Хоча, взаємини з Росією вже сьогодні заплановані для обговорення як питання, які керівництво альянсу вже не може більше відкладати.

Як прогнозують експерти та аналітики, головним питанням на ювілейній зустрічі серед керівництва НАТО стане ситуація в Афганістані. Здатність альянсу виробити логічну стратегію, розподілити тягар серед членів організації і заручитися підтримкою місії у держав, які є членами альянсу, важливі не тільки для безпеки і стабільності в Афганістані, це іспит щодо ефективності НАТО.

Директор аналітичної групи «Da Vinci AG» Анатолій Баронін вважає, що вступ до НАТО є більш доступним процесом, ніж досягнення членства у Європейському союзі, оскільки це абсолютно політичне рішення про вступ до складу цієї організації тої чи іншої країни. На відміну від вступу до ЄС, який визначається досягненням більш складних цілей, завдань, горизонтів, критеріїв так званої Конституції ЄС, Копенгагенських критеріїв.

Нагадаємо, так звані копенгагенські критерії, схвалені Європейською радою у червні 1993 року, передбачають вступ до ЄС у разі виконання країною низки вимог за трьома критеріями: стабільність установ, які гарантують демократію, верховенство права, дотримання прав людини і захист прав меншин, наявність дієвої ринкової економіки і визнання політичних, економічних та монетарних цілей ЄС.

Що стосується НАТО, то в України є свої новини — проведення політичних реформ всередині країни, модернізація сектору безпеки та оборони не потребує значного часу і сприятливої кон‘юнктури зовнішнього ринку. Вимоги НАТО можуть бути досягнуті швидше, ніж ЄС. Втім, в обох випадках заходи у рамках євроінтеграційних та євроатлантичних процесів потребують значних зусиль з боку держави, — повідомив Анатолій Баронін.

Доступність процесу вступу до НАТО — це тільки шлях але, на думку багатьох експертів, для України сам процес євроатлантичної інтеграції важливий у частині функціонування так званої 5 статті — статуту альянсу. Причому її тлумачення «напад на одного з членів НАТО є нападом на всіх» насправді передбачає колективну безпеку для усіх членів, до кола яких, скоріш за все, за деякий період увійде наша держава.

Це та сама умовна парасолька, яка, у разі набуття Україною членства у НАТО до 2014 року, теоретично мала вберегти нашу державу від російських зелених чоловічків. Окрім того, оборонні витрати України у разі членства в альянсі, які сьогодні вираховуються мільярдами, можна було б спрямувати на вирішення соціально-економічних проблем, зниження суспільної напруги і поступового підняття рівня життя до загальноєвропейських стандартів, ба навіть здійснення реформ для вступу до ЄС(!).

Оборонний скептицизм або симбіоз з ЄС?

Скептично ставиться до реалістичності перспектив інтеграції України до ЄС і НАТО старший науковий співробітник відділу зовнішньої політики і міжнародної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Валерій Кравченко.

Нещодавно до України приїздив колишній президент Естонії, який озвучив власну точку зору на інтеграційні процеси. На його думку, щоб ступити до НАТО необхідно спочатку вступити до ЄС. До того ж, я вважаю, що країні, яка веде війну (у цьому випадку — Україна — ред.) недозволять вступити до НАТО, — підкреслив він.

Натомість, екс-голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України Микола Маломуж стверджує, що в українському суспільстві існує єдиний погляд щодо просування до ЄС і НАТО, який передбачає комплексне рішення проблем.

Це, звісно, передбачає функціонування нової моделі економіки, яка має інноваційну складову. Світовий бізнес зібрав на цю мету близько 550 мільярдів доларів. Допомогти Україні здійснити економічну реформу готові представники бізнесу і великих корпорацій — ІТ-технологічних центрів з Японії, Азії, Філіппін, Індонезії, Китаю, ОАЕ, Бразилії, ЄС, США, Латинської Америки. З багатьма з них Україна підписала угоди про співпрацю. Таким чином створюються умови для розвитку інноваційної економіки, бізнесу. Ведеться робота для здійснення контролю за інвестиціями у суспільній, парламентській сфері, підвищується інвестиційна привабливість нашої країни, — нагадав Маломуж.

Але на думку генерала, головні у НАТО американці, які неодноразово заявляли українським посадовцям, що без зміни економічної оборонної сфери про вступ до альянсу, як це було, наприклад, у випадку з Чорногорією, Києву на сьогодні думати зарано. І хоча у рамках співпраці з альянсом сьогодні активно розробляються програми протидії РФ, але війна на Сході України скоріше негативний фактор для набуття повноправного членства у НАТО. Адже на черзі вже зачекалися більш відкриті для євроатлантичних процесів Грузія і Молдова.

Вважаю за необхідне нагадати читачу, що біологічний термін симбіоз — це жива система, яка складається з двох (або більше) різних організмів тісно пов'язаних один з одним тим чи іншим типом взаємовідносин. Такі відносини завжди успішні, коли вони збільшують шанси обох партнерів на виживання.

У питанні, куди спочатку треба вступати — до ЄС чи НАТО або навпаки, здійснювати кроки до цих поважних оборонних та економічних інституцій разом, у симбіозі, мені здається найбільш ефективним є саме робота у комплексі, разом, — вважає екс-заступник начальника генерального штабу ЗС України генерал-лейтенант Ігор Романенко.

Генерал більше схиляється до симбіозу і пропонує працювати паралельно в обох цих напрямках. Але, у той же час, стежити за ситуацією, щоб у випадку її зміни вирішувати, якій саме інтеграції надати перевагу.

Економічний розвиток визначає майбутнє держави, але не завжди. Ми у цьому можемо переконатися на прикладі Росії, яка економічно не найбільш розвинута держава у світі, але у військовому плані є могутньою державою, — підкреслив Романенко.

Окрім того, він зауважив, що внаслідок ненадання ПДЧ Україні та Грузії через негативну позицію Німеччини і Франції, це вилилося у війну в Європі, а у 2014 році — в Україні. Хоча, такого негативного сценарію можна було б уникнути, якби Грузія і Україна увійшли до НАТО та закріпили східні кордони альянсу з такою агресивною державою як Росія.

Генерал наголосив, що для набуття членства в альянсі важливо більш ефективно комунікувати зі США. Вашингтон має бути справжнім союзником Києва не тільки за заявами Білого дому, але й по суті. Це означає реальну допомогу ЗСУ летальним озброєнням і вирішенням питань про надання можливості вступу України до НАТО і надання ПДЧ.

Едуард Солодовник

QHA