КИЕВ (QHA) -

17 вересня Президент України Петро Порошенко припинив дію Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ від 14.01.98.

Цей документ є основою двосторонніх відносин і згадується у преамбулі до більшості двосторонніх угод Києва та Москви. Серед іншого він передбачав, що Україна та Росія поважатимуть суверенітет та територіальну цілісність одна одної, гарантуватимуть громадянам одна одної права і свободи на тих же підставах і в такому ж обсязі, який вона надає своїм громадянам та надаватимуть підтримку одній одній у вступі до міжнародних організацій.

Після анексії Криму, агресії на Донбасі, репресій проти українців і кримських татар та спроб заблокувати євроінтеграційний курс Києва, очевидно, що майже всі статті цієї угоди не діють. Тому заклики її розірвати лунають ледь не з лютого 2014 року. Сталося це тільки зараз, адже протягом 4 років договір був чудовим аргументом для українських дипломатів у міжнародних судах.

Того ж дня міністр закордонних справ України Павло Клімкін після засідання Євроатлантичного форуму заявив, що Україна перегляне всі міждержавні договори з Росією.

—Те, що договірно-правова база наших відносин з Росією буде поступово повністю переглянута — це абсолютний факт. У кожного договору з РФ є пункт про процедуру припинення його дії, і у нас є внутрішній план, як і коли ми будемо це робити, — підкреслив очільник зовнішньополітичного відомства.

 

QHA відібрало 9 угод, розірвання яких матиме наебиякий вплив на життя українців.

 

Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ від  14.01.98 є основою двосторонніх відносин і згадується у преамбулі до більшості двосторонніх угод Києва та Москви. Серед іншого він передбачав, що Україна та Росія поважатимуть суверенітет та територіальну цілісність одна одної, гарантуватимуть громадянам одна одної права і свободи на тих же підставах і в такому ж обсязі, який вона надає своїм громадянам та надаватимуть підтримку одній одній у вступі до міжнародних організацій.

Після анексії Криму, агресії на Донбасі, репресій проти українців і кримських татар та спроб заблокувати євроінтеграційний курс Києва, очевидно, що майже всі статті цієї угоди не діють. Тому заклики його розірвати лунають ледь не з лютого 2014 року. Сталося це тільки зараз, адже протягом 4 років договір був чудовим аргументом для українських дипломатів у міжнародних судах. 17 вересня Президент України Петро Порошенко підписав указ про введення в дію рішення РНБО припинити дію угоди.

 

Угода про співробітництво між міністерствами внутрішніх справ України та РФ від 31.03.92. Цей документ передбачає, що сторони на  основі  чинного   законодавства   своїх  держав здійснюють співробітництво  в  сфері  боротьби  із  злочинністю, виконання  кримінальних покарань, розшуку осіб,  які пропали безвісти,  а також осіб, які ухиляються  від  сплати аліментів і позовів і так далі.  Також окремі аспекти взаємодії в цій сфері регулюють угода між Генпрокуратурою України і Прокуратурою РФ про правову допомогу і співробітництво та угода між урядами України і Росії про обмін правовою інформацією. Вони перш за все дозволяють ефективно боротися з організованою злочинністю. Заважаючи на анексію Криму та агресію на Донбасі, співпраця не така інтенсивна як раніше, але як показала справа Тимура Тумгоєва, співробітництво не припиняється. Розірвання ж угоди може призвести до ситуації, коли кримінальні структури матимуть можливість майже безкарно здійснювати злочини на території сусідньої держави, маючи під боком “безпечну гавань”.

 

Консульська конвенція між Україною і РФ від 15.01.93 регулює діяльність щодо захисту громадян України в Росії та росіян в Україні. Саме завдяки цьому договору українські консули та омбудсмен Людмила Денісова має можливість (хоча й обмежену) відвідувати українських політв’язнів в Росії, а також простих громадян, які потрапили в халепу. Якщо конвенція буде денонсована, про це можна буде забути. 

 

Угода між урядом України і урядом РФ про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища передбачає здійснення спільних заходів щодо зменшення негативного впливу глобальних змін природного середовища і клімату, спільну охорону поверхневих вод суші, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, спільний моніторинг стану навколишнього середовища в прикордонних районах та в Чорному і Азовському морях, а також контроль за транскордонним переміщенням токсичних відходів. Припинення співпраці по всіх цих напрямках як показала ситуація з заводом “Кримський титан”, може мати серйозні негативні наслідки.

 

Угода між Кабінетом Міністрів України,  Урядом Російської Федерації та Урядом Угорщини про перевезення ядерних матеріалів між Російською Федерацією та Угорщиною через територію України від 17.10.2012 р. — це один з недооцінених інструментів української дипломатії.

Розірвання договору заблокує перевезення палива до єдиної АЕС в Угорщині, яка забезпечує близько 40% всієї електроенергії країни. Тому документ дає козир Києву в перемовинах з Будапештом щодо угорського питання на Закарпатті. З іншого боку, загроза національній безпеці Угорщини може викликати занепокоєння в Брюсселі, який зовсім не зацікавлений в енергетичній кризі в цій країні.

Щоправда розірвати договір не так просто. Угода була укладена терміном на 10 років. У подальшому її дія автоматично продовжується на наступні 10-річні періоди, якщо жодна із сторін не повідомить про її денонсацію не менш, ніж за 12 місяців до завершення чергового періоду її дії.

 

Угода між урядами України та РФ про експорт  російського природного газу в Україну і його транзит через територію України в європейські країни від 18.02.94 — це рамковий договір, на основі якого підписуються більш конкретні контракти між Нафтогазом та Газпромом. Його розірвання може поставити під питання транзит як такий, що не надто вигідно Україні. Як мінімум до 2020 року денонсувати цей договір неможливо. Термін його дії  — 5 років, а потім він автоматично продовжується на стільки ж, якщо жодна із сторін  не  повідомить іншу сторону,  принаймні, за чотири роки до закінчення терміну дії угоди або будь-якого  наступного  п'ятирічного  періоду.

 

Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом РФ про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27.11.98. передбачає, що кожна з сторін  гарантує  у  відповідності  зі своїм  законодавством захист вкладень інвесторів іншої сторони. Крім того договір гарантує, що інвестиції однієї сторони,  здійснені  на  території  іншої,  не   будуть експропрійовані чи націоналізовані. Також документ регламентує безперешкодний   переказ   за   кордон   платежів   у   зв'язку  з інвестиціями, тобто виведення капіталу. 

Зазначимо, що націоналізація українського майна в окупованому Криму після анексії не підпадає під дію цієї угоди, оскільки Україна не визнає півострів російським, а договір забороняє лише націоналізацію на власній території. Якщо ця угода буде розірвана, то під загрозою опиняться активи всіх українських фінансово-промислових груп у Росії, включаючи власність президента. Як і деякі інші договори, цей автоматично продовжується кожні 5 років, якщо одна з сторін не повідомить іншу про його розірвання за 12   місяців  до  закінчення терміну дії угоди.

 

Угода між Національним банком України і Центральним банком РФ про міжбанківські розрахунки і співробітництво банківських систем від 09.05.98 регламентує проходження всіх фінансових потоків між Україною та Росією в сфері послуг та за результатами експортно-імпортних операцій. Це все ще значні суми. До прикладу, за даними НБУ, в першому кварталі цього року експорт товарів з України в Росію склав 709 млн дол, а імпорт з Росії — 1, 9 млрд доларів. У випадку розірвання цієї угоди, підприємцям по обидва боки кордону потрібно буде шукати обхідні шляхи через треті країни, що призведе до додаткових видатків з їх сторони.

 

Договір між Україною і РФ про українсько-російський державний кордон від 28.01.03 був укладений після демаркації, тобто розмежування територій двох держав на місцевості. Цей процес почався лише після проголошення незалежності України, адже в часи СРСР це питання не мало особливого значення. У випадку денонсації договору, Росія зможе заявити, що не визнає українських кордонів, та отримає ще один інструмент для агресії.

 

Договір між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24.12.03, відповідно до якої Азовське море та Керченська протока “історично  є  внутрішніми водами України і Російської Федерації”. Таким чином, Україна та Росія мають свободу навігації на всій акваторії Азовського моря. Щоправда, суперечки щодо судноплавства, в тому числі в Керченській протоці, повинні врегульовуватися лише шляхом двосторонніх переговорів, а не в міжнародних судах, чим зараз користується Росія, блокуючи українські порти. Отже, розірвання цього договору буде мати як позитивні, так і негативні наслідки для України.

Роман Кот

QHA