Notice: Undefined variable: replacement in /home/qha/qha.com.ua/www/alfa/news.php on line 131
КИЕВ (QHA) -

Перша потужна посуха в Криму після початку російської окупації, схоже, стала каталізатором застиглої ситуації із водозабезпеченням півострова. Росія активізувала звинувачення України укатастрофічних наслідках посухи для Криму. Російські чиновники визнають, що саме перекриття Україною Північно-Кримського каналу, який забезпечував майже 85% водопоставок, помножене на погодні умови, загострило наслідки цьогорічної посухи до рівня якщо не гуманітарної катастрофи, то надзвичайної ситуації.

Те, що за три роки російська окупаційна влада так і не спромоглась налагодити альтернативне водозабезпечення окупованого півострова, якось «випадає» з пропагандистських месиджів. Весь цей час російська окупаційна влада переконувала, що перекриття каналу не матиме негативного впливу, оскільки будуть знайдені альтернативні джерела поставки води. Однак, за ці три роки нічого кращого, ніж варварське буріння свердловин і викачування водосховищ, так і не було запропоновано. При черговому загостренні водних проблем в інформаційний простір для переспрямування уваги суспільства вкидаються чергові фантазії про опріснення морської води, водогін з Кубані, або розвертання річок.

Наразі бачимо, що в російських ЗМІ йде активне звинувачення України, що через відсутність води в Криму, потерпає місцеве сільське господарство. Акцентується увага, що начебто Україна воює безпосередньо з пересічними кримчанами і в першу чергу – з українцями і кримськими татарами, які переважно проживають у найбільш постраждалих від посухи районах Криму та задіяні в агросфері.

Така от агресивна «Хунта» - випила всю воду у кримчан і навіть на денці не залишила.

Зазвичай російська пропаганда когось «призначає винного» з певною метою. І нинішні масові  звинувачення України у безводних проблемах Криму з боку кримських колаборантів та російських окупантів можна розглядати як визнання окупаційною владою своєї неспроможності вирішити проблему із водозабезпеченням півострова. Схоже, Росія зрозуміла, що в неї немає реальних методів забезпечити Крим водою для сільськогосподарських та промислових потреб. І що єдиний реальний спосіб вирішити проблему – це відновити водопостачання Північно-Кримським каналом. Визнати, що без України Криму ніяк не обійтися, для Росії означає непоправні іміджево-політичні втрати. А от повідомити, що Україна вчиняє проти Криму водну агресію і це вимагає якихось адекватних дій – більш природній спосіб дій для Росії.

Як бачимо, відповідь на одне з вічних російських питань «Кто виноват?», суспільству вже підкинули -  «винна Україна». Тепер цікаво, якою буде відповідь на друге вічне питання «Что делать?». І схоже, цього разу ми можемо зіткнутись із проявом нової жорсткої агресивної реакції Росії у вирішенні кримських проблем, а точніше – у вирішенні проблем, створених Росією в Криму. Нинішня риторика російських чиновників і пропагандистів свідчить, що вона може почати діяти, як загнаний в кут щур – атакувати. І об’єктом цієї атаки цілком може стати Північно-Кримський канал – принаймні, такий розвиток подій не виключають в Представництві президента України в Автономній Республіці Крим. Фактично це означатиме розширення російської агресії на нові українські території. Спробуймо поміркувати - чи насправді ситуація в Криму в агросфері зараз така критична через нестачу води, чи Росія навмисне її нагнітає, щоб створити відповідне підгрунтя і «одним махом» вирішити актуальну проблему водозабезпечення, і чи може таким вирішенням захоплення інфраструктури Північно-Кримського каналу на Херсонщині?

Перша потужна посуха з початку окупації – Крим до неї не готовий

Російська окупаційна влада і в Москві, і в Криму заявляє про перспективи втрати більшої частини врожаю озимих і ярих зернових і сподівається на життєдайні дощі. Втім, природа почала «готувати» Крим до цьогорічної посухи ще у другому півріччі минулого року – дощів було обмаль, взимку із накопиченням вологи також не склалось, весняні дощі виявились недостатніми. Якщо бути точним, то за сім місяців випало лише ДВА «господарсько-корисних» дощі, цитує російський ТАСС кримського агрочиновника Андрія Рюмшина.

— Всього за період посіву озимих зернових, з 1 жовтня 2017 до 25 квітня 2018 року, випало 173 мм опадів або 50% від середніх багаторічних показників. За цей період було тільки два(!) господарсько-корисних дощі.

Українські синоптики прогнозують цього року спеку і посуху для півдня України. Завідуюча відділом кліматичних досліджень і прогнозів погоди Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України Вазіра Мартазінова прогнозує, що південно-східні області України очікує посуха внаслідок відсутності опадів аж до кінця літа. Зазвичай такий прогноз виправданий і для північного Криму.

Наразі через посуху особливо страждають Первомайський, Роздольненський, Джанкойський, Нижньогірський, Совєтський, Чорноморський, Ленінський і Кіровський райони Криму - там все посіви або майже загинули, або загинуть найближчим часом.

З 2 червня самопроголошений глава «уряду» Криму Сергій Аксьонов ввів режим надзвичайної ситуації природного характеру регіонального рівня в чотирьох районах республіки, постраждалих від посухи – Красногвардійському, Нижньогірському, Первомайському, Радянському.

Подібні посухи трапляються в Криму раз на 5-7 років, і наразі зрозуміло, що втрати врожаю будуть великими і виправити цю ситуацію вже неможливо, стверджують російські і місцеві ЗМІ. На цей момент постраждало понад 100 тисяч гектарів зернових культур, врожай вже загинув на площі в 20 тисяч гектарів і за попередніми даними збиток від посухи перевищить 1 мільярд рублів. Причому, щойно втрати перевалять за 500 мільйонів, режим надзвичайної ситуації з регіонального переросте в федеральний.

Тобто можна побачити, що Крим виявився не готовим до випробування першою потужною посухою в умовах російської окупації.

Українських вчених така ситуація не дивує, і вони вкотре нагадують, що розвиток сільського господарства в Криму став можливий лише після побудови Північно-Кримського каналу.

Директор Інституту водних проблем меліорації НАН Михайло Ромащенко на круглому столі про сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства тимчасово окупованого Криму, який відбувся в Києві, наголосив, що Крим без подачі води ззовні не має перспектив належного розвитку сільського господарства. Щоб вирішити проблему водозабезпечення, Україна побудовала в Криму 8 наливних водосховищ Північно-Кримського каналу, ємністю 145 млн кубометрів  і більше 53 млн кубометрів - руслових водосховищ поверхнево-місцевого стоку. Запаси підводних вод в Криму становлять 420 експлуатаційних мільйонів кубометрів, однак завдяки місцевим ресурсам Крим може на досить низькому рівні вирішити лише проблему питного і комунального водопостачання. Якщо говорити про можливості промислового розвитку і розвитку сільського господарства, то місцевих водних ресурсів недостатньо.

Припинення подачі дніпровської води через окупацію посилюється несприятливими кліматичними змінами. За словами Ромащенка, якщо у найближчі роки збережеться тенденція потепління, то Україну в цілому очікує погіршення якості і зменшення кількості поверхневих та запасів підземних вод і погіршення їх якості.

— Особливо це стосується території Криму. Тому що всі запаси і підземних і поверхневих вод формуються на території півострова, і родовища підземних водоносних горизонтів мають живлення в кримських горах, зменшення кількості опадів буде спричиняти погіршення водозабезпечення за рахунок власних водних ресурсів. Водозабезпечення Криму сьогодні залежить від того, як наповнюються  водосховища місцевого стоку. Але за всі роки після анексії, в зв'язку з тим, що опади зменшуються, жодного разу ці водосховища не були заповнені - наголошує науковець.

Варто також нагадати, що до анексії в Криму площа поливних земель складала 140 тисяч га, в минулому році вона зменшилась до 14 тис. га. Ромащенко акцентує, що скорочення зрошувальних площ спричиняє ще одну проблему – засолення грунтів, тобто з кожним роком все більше земель стають непридатними для сільського господарства.

— Раніше одночасно зі зрошенням відбувалось розсолення грунтів, за рахунок дренажу ці води відводились, і таким чином покращувався стан грунтів, особливо завдяки вирощуванню рису, яке відбувалось практично на солонцях. Через припинення подачі води, в зв'язку з тим, що грунтові води знаходяться на невеликій глибині, зараз відновлюються процеси вторинного засолення і погіршення стану грунтів - це теж загроза веденню сільського господарства.

Дані, наведені генеральним директором Державної установи «Інститут охорони грунтів» Ігором Яцуком також підтверджують, що руйнівні для сільського господарства процеси в Криму набирають обертів і незворотного характеру. До анексії засолені грунти зменшувались за 5 років вдвічі за рахунок того, що був полив і землі промивались, а на сьогоднішній день цей процес не лише практично повністю зупинився але й навпаки – з подібною швидкістю відбувається засолення.

— Засолені території щороку збільшуються і кожні п'ять років вони вдвічі ростуть, говорить Яцук.

Профільні фахівці з різних інститутів і установ одностайні – існує тільки один варіант ефективного і кардинального вирішення проблем із водозабезпеченням Криму – подача води ззовні. І єдиний реальний варіант – з Північно-Кримського каналу. Тим більше, що зовнішні поставки з материкової частини  країни-окупанта фізично неможливі як через відсутність будь-якої відповідної інфраструктури, так і через такий самий брак водних ресурсів, які існують на Кубані чи в Краснодарському краї, що могли б розглядатись як водні «донори» Криму.

— Без відновлення подачі води по Північно-Кримському каналу ми можемо прогнозувати прискорення процесу опустелювання в степовому Криму, подальший занепад сільського господарства. І тільки повернення Криму до складу України, відновлення подачі води по Північно-Кримському каналу дасть перспективу розвитку і створення потужного сільськосподарського виробництва, наголошує Ромащенко.

Подача дніпровської води різко покращить ситуацію в агросекторі півострова, однак всі розмови про відродження сільського господарства в Криму українські політики і науковці ведуть в майбутньому часі – на після деокупації.

Росія репетирує постановку фентезі: Північно-Кримський канал «сам пришел»

Судячи з усього велика посуха в Криму стала тим набатом, який змусив Росію впритул зайнятись практичним вирішенням проблеми водозабезпечення.

Повторю, що в російських і колаборантських ЗМІ зараз активно просувають месидж, що проблема водопостачання Криму зумовлена припиненням Україною поставок води по Північно-Кримському каналу. Питання лише в тому – до яких висновків намагаються підвести російські пропагандисти.

Українські державні діячі і військові експерти відкрито почали говорити про те, що Росія може розпочати гібридну війну за інфраструктуру, яка могла б вирішити проблему водозабезпечення Криму – за Північно-Кримський канал.

Нагадаю, що в 2014 і 2015 роках в Україні експерти обговорювали як можливий варіант захоплення Росією частини терторій і об’єктів на півдні Херсонщини, які дозволили б їй вирішити проблему енерго- та водозабезпечення Криму.  Але на той момент втрата українських ресурсів, в першу чергу, води, ще не створювала таких значних проблем на півострові. Росія тоді на ескалацію не пішла, навіть після того, як була введена енергетична блокада. Ймовірно, тоді в РФ розраховували, що шляхом розхитування внутрішньополітичної ситуації в Україні (згадайте «Третій Майдан») вони зможуть привести до влади лояльні до себе групи. Ті, з якими зможуть «домовитись» і по Криму, і по Донбасу, і таким чином вирішити всі нагальні питання.

Однак сподівання на такий варіант вирішення проблем, зумовлених окупацією, не виправдались – ті, з ким Росія могла би «порєшать», до влади в Україні так і не прийшли. А от проблеми в Криму за ці роки загострились ще більше і дійшли до межі, за якою сподівання на російське «авось» вже абсолютно нереалістичне, і значить від сподівань настає час переходити до дій. Інакше – далі буде ще гірше.

Схоже, зараз знов набуває актуальності незреалізований пару років тому варіант силового вирішення гуманітарних проблем окупованих територій.

Постійний представник президента України в АР Крим Борис Бабин звертає увагу, що Росія активізувала спроби вирішити питання водозабезпечення Криму, примусивши Україну дипломатичними або юридичними методами до відновлення водопостачання по Північно-Кримському каналу. Однак, на його думку, розрахунки Росії на те, що хтось в Україні погодиться пустити воду до окупованого Криму, є безпідставними.

Тому Бабин вважає, що найбільш небезпечним варіантом «відкриття шлюзів» каналу може стати спроба його силового захоплення російськими військовими. І такий варіант є цілком реальним.

— Росія може вдатись до якихось силових або гібридних акцій, щоб просто силою взяти контроль над цим об'єктом на підконтрольній Україні території.

Нагадаємо, ця капітальна дамба на 107-му кілометрі каналу була побудована в 2017 році. Нова дамба надійно перекриває поставки води до Криму. При цьому надійно не означає навічно. Дамба має заслінку, яку в будь-який момент можна відкрити, і дніпровська вода піде по руслу, наповнюючи 300-кілометрове русло каналу, що пролягає в Криму. Для України цей «будь-який момент» означає «після деокупації». Росія ж розуміє його буквально. Ймовірна саме така удавана легкість у можливості подачі води і провокує загарбницькі погляди. За російською логікою все просто – захопи дамбу, підніми заслінку і… вода пішла.

Експерти групи «Інформаційний спротив» вважають побоювання українського державного чиновника цілком вмотивованими і відзначають розвиток двох ліній «примусу України до поставок води». Зокрема, розкручується тема начебто посилення загрози з боку «українських ДРГ», про що свідчать звинувачення в бік фейкових «українських диверсантів» у спробах начебто зірвати відкриття Керченського мосту або підірвати його; недолуго інсценовані звинувачення у причетності до диверсійних дій в Криму людей з оточення лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва та глави Меджлісу Рефата Чубарова. А наприкінці травня про небезпеку «укро-ДРГ» відкритим текстом заявили начальник управління ФСБ по Криму Віктор Палагін і замдиректора ФСБ-глава Прикордонної служби РФ Володимир Кулішов.

— Перша лінія - фабрикація casus belli (привід до війни). В рамках цієї лінії Росія насичує інформаційний простір повідомленнями про «українських диверсантів»… Російська і кримська публіка вже переконана, що кругом нишпорять злісні українські шпигуни. Що дає можливість окупаційній владі, з одного боку, «закручувати гайки», з іншого - підготувати аудиторію, в тому числі - західну, до можливих «дій У». Раз вже російські силовики і політики відкрито говорять про «загрозу диверсії» - значить, вона незабаром «трапиться», пише «ІС».

Друга лінія тиску на Україну - підготовка гуманітарно-економічного «розміну». Безпрецедентна ескалація напруженості на Азовському морі має спричинити суттєві економічні збитки в цьому регіоні, зокрема втрату тисяч робочих місць в Запорізькій і Донецькій областях в тих секторах, які були зав'язані на морський експорт-імпорт. Мета – спровокувати невдоволення українською владою.

Ще один регіон «розхитування» - Генічеський район Херсонської області, де за словами того ж Бабина, вже є ознаки «втрати державного управління» і зростання впливу злочинних елементів, що діють в зв'язці з ФСБ.

— Комплекс цих факторів говорить про те, що Росія готується грубо «запросити» Україну за стіл переговорів і зробити пропозицію, від якої важко відмовитися.  Суть пропозиції зводиться до наступного: ви (Україна) відновлюєте поставки дніпровської води по Північно-Кримському каналу, а ми (російські окупанти) тимчасово зупинимо ескалацію. Обставлена ця «пропозиція» може бути по-різному. З одного боку, з'являтимуться стурбовані представники приазовських територій, які вимагатимуть врегулювання ситуації на морі і відновлення нормального судноплавства. Їх підтримають політики національного рівня з когорти «Оппоблока», «За життя» та інших проросійських угруповань. Гасло про постачання води до Криму може з'явитися в риториці деяких кандидатів у президенти. З іншого боку, повилазять різного роду «миротворці» і «патріоти», які запропонують «подумати про людей», засудять «спекуляції політиків» і піднесуть відновлення поставок води як турботу про українських громадян «там» і конкретний «крок» по деокупації Криму. Росія зі свого боку почне розганяти істерику про гуманітарні аспекти блокування поставок води, прогнозують в «Інформаційному спротиві».

Варто зазначити, що Росія намагається підготувати до війни за воду і кримське суспільство. Цікавою є істерична реакція в російських і колаборантських ЗМІ на заяву Мустафи Джемілєва, що саме перекриття Північно-Кримського каналу спровокувало фактичне знищення сільського господарства в Криму. Джемілєв також підкреслив, що Київ не буде обговорювати з Росією питання відновлення подачі води в Крим.

— Якщо навіть хтось і погодиться відкрити ці води, думаю, громадськість, у всякому разі кримські татари, знову швидко перекриють її, - вважає він.

Повторюсь, те, що головна причина зневоднення Криму – зумовлене окупацією перекриття каналу, не є новиною вже роки три. Однак саме зараз ця тема отримала нечувану розкрутку в російських і кримських окупаційних ЗМІ. Колишній регіонал, екс-депутат Верховної Ради Володимир Олійникна шпальтах російських ЗМІ звинуватив Україну у тому, що вона розв’язала терор проти кримчан, причому саме проти пересічних громадян, і особливо кримських татар, які переважно займаються сільським господарством в найбільш посушливих районах. Що ж, спроби розсварити кримськотатарську спільноту між собою і з Україною в своїх інтересах, Росія застосовує впродовж всього часу окупації. Як і методи боротьби з інакомислячими під приводом боротьби з терористами. Всі ми останніми роками є свідками того, як в окупованому Криму Росія використовує антитерористичне законодавство для ув’язнення кримських татар  і українців, які не зрадили Україну.

Так само звично Росія вдається до підміни понять в інтересах власної пропаганди і це дуже чітко прозвучало в устах екс-регіонала. Росія намагається подати ситуацію з катастрофічною посухою як наслідок цілеспрямованої «війни» України проти – увага(!) - українців і кримських татар, які переважно проживають в північному Криму і задіяні в сільському господарстві. При тому, що Україна воює з окупантами, а не зі своїми співгромадянами в Криму, які виявились заручниками окупантів. І припинення водопостачання окупованого Криму (як згодом і електропостачання) свого часу було зумовлене цілком вмотивованим небажанням поставляти ресурси окупаційним військам і окупаційній владі, таким чином підживлюючи режим. Тобто основна ціль України – російська окупаційна влада, але аж ніяк не пересічні кримчани. Але визнати публічно Росія це не  хоче. Тому системно продовжує працювати в пропагандистському напрямку, який  полягає в намаганні представити все так, начебто Україна налаштована проти кримчан, начебто вона мститься кримчанам. Зараз ці месиджі зазвучали особливо часто і акцентовано.

Таким чином, можемо припустити, що російський план «антитерор» проти всієї України не забариться.

Поки що російською пропагандою «опрацювання» українського суспільства на материку проводиться в тому плані, що в соціумі, соцмережах, час від часу починають циркулювати чутки, що начебто Україна тишком-нишком підживлює Крим ресурсами.  Підводячи таким чином до думки, що нічого страшного не станеться, якщо  просто тайне стане явним. Українська пропаганда (яку доводиться шукати днем з вогнем) інколи мляво спростовує неправдиві вброси, а переважно ігнорує. Певно, раз заблокувавши подачу води/електрики, не вважає за потрібне до години Х ані вмикати їх, ані щоразу повторювати, що «все вимкнено».

Втім, українська влада про всяк випадок час від часу починає прискіпливо перевіряти – чи не тече щось до окупованого Криму по дротах чи трубах в обхід блокади в обхід офіційних заборон.

Перший заступник представника президента в Криму Ізет Гданов в спілкуванні з QHA відзначив, що Північно-Кримський канал заблокований наглухо і по ньому до Криму нічого не надходить. Водночас, існує дуже багато спекуляцій на тему можливих поставок якимись іншими шляхами і необхідно прибрати будь-які підстави для них.

Зокрема, він розповів, що нещодавно представництво зацікавилось – чи існує можливість нелегально поставляти воду з Херсонщини до Криму по підземним меліоративним мережам, які свого часу були побудовані як єдина мережа. Таким чином існує гіпотетична можливість використати підземні труби для перекидання води під адмінмежею, однак наразі немає достовірної інформації про те, що там під землею насправді відбувається.

За словами Ізета Гданова, на цей момент вони поки що навіть не змогли отримати від профільних організацій карту відповідних меліоративних мереж.

— Щодо водопостачання до Криму, то ми особисто бачили, що стоїть дуже багато насосних станцій  на Херсонщині і там також існує система підземної меліорації. Але ми поки не знайшли карту тих підземних труб, які пролягають в Херсонській області. Кілька тижнів тому ми надали запит до Херсонводоканалу та Держводагентства України. Від Держводагентства ми отримали відповідь, що вони не мають цієї інформації. Але ми точно знаємо, що існують підземні меліоративні системи, але куди вони спрямовані, чи спрямовуються вони до Криму, чи ні – може показати карта. Треба знайти цю карту, знайти ті труби, поставити шлюзи і поставити крапку на цьому питанні. Тому що дуже багато маніпуляцій з боку політиків на темі наявності або відсутності водопостачання до окупованого Криму.

Тож Представництву президента ще доведеться з’ясувати цю ситуацію, щоб обгрунтовано або заперечити твердження про наявність підземних водопоставок до Криму, або (якщо виявиться, що вони таки існують) вжити заходів для його припинення.

Гібридна війна за воду: гуманітарне прикриття для збройної агресії

Росія не вирізняється різноманітністю в підходах і методах. Класичний варіант гібридної агресії – під приводом порятунку когось, реалізувати свої інтереси. Ми вже зіткнулись із цим, коли Росія під приводом (надуманим приводом) порятунку російськомовних ввела свої війська і захопила Крим, а згодом і частину Донбасу. Але насправді її дії жодним чином не призвели до покращення життя тих, кого вона начебто захищала. А от свої військові і геополітичні інтереси Росія зреалізувала.

Схоже, такий самий сценарій Росія може задіяти зараз для розширення своєї кримської агресії і вирішення проблеми із водопостачання Криму.

Варіацій реалізації цього плану може бути багато – від невідомо у що вдягнених «чоловічків» різного ступеня «ввічливості» до спроб задіяти на своєму боці міжнародні організації.

— РФ напевно запропонує відновити поставки води «під егідою ООН», щоб довершити «гуманітарний образ», зазначають експерти «Інформаційного спротиву».

Чи може такий варіант стати реальним – питання суперечливе. Важливим і позитивним для України моментом є те, що на відміну від ситуації чотирьох- і навіть трьохрічної давнини, Росії в контектсі її антиукраїнської риторики і дій вже майже ніхто не довіряє.

Гібридні сценарії, які спрацьовували ще 3-4 роки тому, вже навряд чи матимуть подібну ефективністю. Тому або потрібно підвищувати «градус агресії», вдаючись до якихось надмірно радикальних дій для виправдання своєї подальшої протидії (по аналогії з підривами будинків в Москві перед другою чеченською кампанією). Або відмовитись від спроб реалізувати агресивне вирішення проблеми руками своїх силовиків, хоч і зі споротими шевронами, і спробувати вирішити проблему у вигідному для себе ключи шляхом залучення

У ситуації із водопостачанням Криму для Росії головне – добитися результату, пуску води по Північно-Кримському каналу. І якщо Росія не зможе підняти шлюзи своєю рукою, або не дотисне до таких дій Україну, то її цілком влаштовуватиме і «рука» міжнародної спільноти.

Хоча це і не виключає улюблених Кремлем «многоходовочок» - не лише воду в Крим запустити, а заодно і хитнути (а може й відкусити) частину півдня України в розрахунку на якісь подальші сценарії.

Разом з тим, експерти вбачають зараз певні стримуючі фактори для активізації російської гібридної агресії на півдні України, і ймовірності захоплення частини Північно—Кримського каналу.

Так, заступник директора з міжнародних питань Центру дослідження армії, конверсії і роззброєнь (ЦДАКР) Михайло Самусь в розмові з QHA зауважив, що в умовах правового вакууму, який склався в питанні використання Азовського моря, відсутність активної реакції самої України на російську ескалацію в регіоні, і відсутність у неї потужної позиції на дипломатичному фронті з цього питання, відкриває для Росії вікно можливостей для розширення своєї агресії, в тому числі і в районі північно-східного Криму.

Водночас, Росія побоюється вкотре нагадувати світовій спільноті про Крим, тим більше, в контексті якогось посилення ескалації, оскільки будь-яке виведення питання Криму на будь-який порядок денний одразу дає привід і  Україні, і світовій спільноті переводити всі розмови на тему незаконної анексії і необхідності відновлення суверенітету України над півостровом. «Перекрити» ці неприємні для неї розмови Росія може, натиснувши на гуманітарну тему.

— Це (взяття під контроль каналу)  буде дуже складне для Росії питання з точки зору міжнародно-правової, оскільки анексія Криму, або «приєднання», як вони кажуть, вона начебто закрите питання для Росії, і я думаю, як раз буде невигідним Путіну таким чином його актуалізувати. Однак, якщо будуть створені якісь гуманітарні проблеми начебто для кримського населення через нестачу води, то Росія може аргументувати це таким чином, що ось бачите є проблема гуманітарна, ми для того, щоб врятувати російських громадян, відвойовуємо чи забираємо під свій контроль, чи встановлюємо контроль над певним районом, що допоможе нам відновити водопостачання Криму. Все можливо.

Розмірковуючи, що критична ситуація в Криму із водою може спонукати Росію до активних дій, українські чиновники намагаються підготуватись до різних варіантів розвитку ситуації.

Перший заступник представника президента в Криму Ізет Гданов, зазначає, що на даний час в північній частині Криму з кранів вже тече морська вода, грунти засолюються, сільське господарство не працює зовсім і питання водопостачання у окупантів стоїть дуже гостро. А близькість розташування інфраструктурних споруд Північно-Кримського каналу до адмінмежі з Кримом – до дамби лише 10 км, спонукає до посилення запобіжних захисних заходів з боку українських силовиків.

Гданов твердить, що представництво президента постійно наголошує на необхідності посилення військової присутності на південному узбережжі материкової України. І об’єкти критичної інфраструктури, в тому числі з водопостачання, мають належну охорону, аби не допустити гібридного захоплення або можливих диверсій з боку агресора.

До речі, як один із додаткових факторів посилення захисту інфраструктури на півдні Херсонщини і в цілому контролю над ситуацією, Ізет Гданов назвав початок роботи в цьому районі Національної патрульної поліції Автономної Республіки Крим та Севастополя. З середини травня на всіх трьох КПВВ на адмінмежі та на іншій територій поліцейські цього підрозділу приступили до роботи.

— Ми постійно говоримо про те, що нам потрібно посилювати присутність Збройних  сил, Державної морської охорони. Це ж питання стосується і Азовського моря – там теж відбуваються захоплення з боку окупантів. Дамба, яка споруджена на Північно-кримському каналу, вона знаходиться на території поблизу КПВВ «Каланчак», це близько 10 км від КПВВ і від адмінмежі. Ця зона охороняється, там діють і Державна прикордонна служба, і Збройні сили України. І вже почала роботу Патрульна поліція Криму.

«Батальйони просять… води»?!

У активізованій Росією війні (поки інформаційно-дипломатичній) за воду для Криму існує ще один мотив, про який в Кремлі воліють взагалі не згадувати. Радикалізація дій Росії в питанні вирішення проблем водопостачання Криму цілком може бути зумовлена не стільки турботою про сільське господарство північних регіонів, скільки намаганням під цим соусом забезпечити водою «нєпотопляємий авіаносець». Адже від нестачі води так само потерпає російське військове угруповання, яке розташоване і регіоні, що безпосередньо межує із підконтрольними Україні територіями, і решта військових баз, концентрація яких на півострові збільшується з кожним роком. І хтозна, можливо саме інтереси військових справлять вирішальний вплив на остаточне рішення щодо початку Росією реальної гібридної війни за воду.

Питання також в потужності протидії агресивним планам окупантів. Думаю, що Україна теж могла б скористатись катастрофічною ситуацією із водопостачанням в Криму саме для просування в інформаційному просторі вигідних їй месиджів. Приміром, що лише якнайшвидша деокупація і відновлення українського суверенітету над півостровом є єдиним реальним варіантом порятунку Криму і кримчан від гуманітарної катастрофи з водою, від руйнації сільського господарства, від незворотної екологічної шкоди довкіллю. Оскільки лише повернення України до Криму відкриє шлюзи Північно-Кримського каналу для дніпровської води і відверне гуманітарну катастрофу на півострові. Така позиція не лише потужна і реальна – вона виправдана, як варіант справедливого і безповоротного вирішення водних проблем Криму, зумовлених російською окупацією.

Тетяна Іваневич

QHA